Книга в Україні: з надією на відсутність цензури і держпідтримку

Опубліковано . в Аналітика

Кількість переглядів - 1409

Кілька днів тому у Львові закінчився 22 Форум видавці – одна із знакових книжкових подій року для України.

Для видавництв – це привід підігнати вихід у світ літературних новинок, для читачів з усієї країни – придбати книги і відвідати літературні заходи та презентації, для експертів – обговорити стан галузі.
«Гречка» зосередила свою увагу на болісних питаннях розвитку книжкового ринку.

 

Чи потрібна цензура в літературі і «заборона» на книг
Ключовою темою цього Форуму стала проблема пропаганди і контрпропаганди у книжковій сфері.
Так нападок одразу з кількох фронтів зазнало, наприклад, видавництво «Фоліо». З одного боку різкі противники співпраці з Росією у культурній сфері розкритикували видавництво за те, що його книги номіновані на літературну премію «Російський Букер». З іншого, як реакція на низку видань про війну в Україні, в Росії з’явилось видавництво з аналогічною назвою, що друкує тексти в дусі путінської пропаганди.
Що таке тиск у літературі насправді знають у сусідній країні. У Росії немає офіційної цензури – є само цензура, розповідає видавець Варвара Горностаєва.

«У нас все набагато серйозніше. От коли ми кажемо слово «пропаганда», вже зрозуміло, що ми говоримо про Росію. У нас море книг антиукраїнського спрямування. Виходить книга Лимонова і магазини це прекрасно виставляють на свої полиці. Я щось не пригадую зворотної ситуації, коли видавець видав книгу документальну чи художню не те щоб про Україну, а просто достовірну.» - зауважує Горностаєва.

«От вийшла у вас зараз книжка Сергія Лойка «Аеропорт». Я б хотіла її видати. Вже себе в голові я обдумую на якому етапі це все зупиниться: до типографії, після типографії, магазини не візьмуть? Що відбувається сьогодні з цензурою в Росії. Цензури в нас немає. Є така штука як само цензура і вона пролізла у всі шари суспільства. Першим хто реагує на якісь «гострі» книги є магазини.» - пояснює видавець. Вона переконує, такі книги просто не візьмуть на реалізацію.

У свою чергу українські експерти і видавці в своїй більшості сходяться на думці, що створення списків заборонених до ввезення книг  чи авторів на державному рівні не найкращий спосіб. Проте самі готові цензурувати, відсіювати і не видавати проросійську пропаганду та авторів-прибічників агресії.

«У нашому видавництві само цензура була присутня. Видавництво працює переважно з масовим читачем і ми стараємось мати витриману позицію. Минулого року ми готували до друку збірник фантастики, там були українські і російські автори. Збірка була вже зверстана, але відбувались всі ті події, які вібуваються і ми розуміємо, що в нашому збірнику є Федір Березін. Прийшлось переверстувати збірник, щоб оповідання Березіна не вийшло.» - розповідає Світлана Скляр, видавництво «КСД».

А от у «Фоліо» вважають, варто розділяти літературний твір і особисту позицію автора, якщо в тексті вона не виявляється. Як приклад наводять Кнута Гампсуна, книги кого є визнаною класикою незважаючи на його політичні погляди – підтримку нацизму.

В очікуванні підтримки держави та Інституту книги

Проте, окрім проблем морально вибору «цензурувати чи не цензурувати», видавці мають проблему з відсутністю держпідтримки.

Олександр Афонін – президент Української асоціації видавців та книгорозповсюджувачів назвав 2015¬ антирекордним для книговидавництва. За його даними було видано лише близько 15 мільйонів книг, що на 2,5 мільйони менше у 2014.

Підтверджує названу статистику і перший заступник голови Держкомтелерадіо України, Богдан Червак, проте він впевнений, з апокаліптичним настроєм говорити про неї не варто.

«Коли в Євросоюзі на одного громадянина припадає сто книжок, то у нас – одна. Тобто реально в нас мало книжок, українська книжка не є конкурентоздатною. І цю проблему треба вирішувати. У нас після революції Гідності сталась така ситуація, коли суспільство очікує швидких реформ, щоб відбулось все негайно. Інколи ситуація мені нагадує випадок із Старого Заповіту, коли євреї чекали мани небесної і вона сталась. Але варто зазначити, що в історії це було один раз і більше такого не буде. Що робити? Треба фундаментально переосмислити підхід до української книжки. Напривеликий жаль, існує такий підхід, що українська книжка – це звичайний товар, як от трактор чи костюм, а тому державна політика щодо книжки не має бути особливою. Насправді книжка це набагато більше. Вона має духовний вимір.
Ми у комітеті фінансуємо державну програму «Українська книга» , на що до речі Верховна рада виділила 40 мільйонів гривень. Але реалізовувати цю програму буде складно через великі бюрократичні процедури пов’язані із проведенням тендерів.» - скаржиться Червак і обіцяю вже скоро внести на розгляд кабміну концепцію з розвитку видавничої сфери, - «Ця концепція буде враховувати ті аспекти, про які я сказав. Тобто ми спробуємо подивитися на питання української книги крізь призму пріоритету духовності. Вирішити питання української книжки не можна без вирішення питання українських бібліотек, без вирішення проблеми читання, адже дедалі більше людей не мають бажання читати.»

Зауважимо, що видавці роками нарікають на корупцію у відборі «Української книги»  і зауважують, що часом держфінансування отримують «випадкові» автори.

Червак погоджується, проблеми є і програму треба якісно змінювати.

А от Олександр Княжицький, голова комітету Верховної ради з питань духовності і культури, взагалі не розуміє, чому книгою займається Держкомтелерадіо і обіцяє ініціювати створення Інституту книги. Подібна установа успішно працює, наприклад, у Польщі.

«Книжка це не лише товар. Вона стосується не лише сфери економіки, а й сфери культури. Якщо ми говоримо про культуру, то очевидно, що має бути єдиний орган – Інститут книжки.» - пояснює Княжицький. - «Чому в нас Держтелерадіо займається книжкою, тяжко сказати. Міг би займатись ще металопрокатом. Тобто ми маємо вийти із системи цих абсурдних стосунків у державній системі управління».

Вже у найближчий час законопроект про подібні зміни має бут поданий.

Також він переконує, всі проблеми вирішити можна – видавцям достатньо лиш звернутись до депутатів
«Коли виникла проблема з оподаткуванням ми з Олександром Афоніним зустрілись і оперативно внесли закононопроект, і проблема з пільговим оподаткуванням вирішилась. Те що не вдається вирішити через уряд часом через парламент провести швидше.» - пояснює нардеп специфіку вирішення питань.

На думку політика видавничий бізнес найбільше потерпає від піратства і контрабанди. Щоб побороти проблему він запропонував самим видавцям найняти юристів і виписати законопроекти, а ї комітет такі речі підтримає і пролобіює.

«Поляки змогли змінити своє законодавство відразу після їхньої революції. Коли прийшов Валенса буквально кілька місяців люди сиділи і переписували французькі закони і починали їх швидко втілювати. І не треба тут нарікати, треба щось конкретно робити. От я є ваш інструмент. Скажіть, що треба зробити для боротьби з контрабандою і піратством і я обіцяю це зробити швидко».

Самі ж експерти нарікають на бюрократію, яка душить ініціативи. Наприклад, питання виділення коштів і представлення Україна на Франкфуртському міжнародному книжковому ярмарку узгоджується п’ять місяців та досі навіть не пройшло бюджетного комітету.

Олександр Красовицький, директор видавництва «Фоліо», вважає, що життя українській книзі полегшить квотування і ліцензування.
«Квотування було заблоковано два роки тому антимонопольним комітетом, ліцензування було відхилене у травні цього року міністерством економіки. Тому ми маємо єдину змогу вирішити це питання – прийняти окремий закон такий як про радіо чи кіно, але цей закон має набагато складніший механізм, адже є книжкове піратство в інтернеті, а є книжкове піратство спровоковане в тому числі російською владою» - додає видавець.

Як результат озвученої позиції, вже найближчим часом питання ліцензування буде винесене на слухання у Верховній раді.
А от чи дасть дискусія конкретні плоди можна буде побачити згодом.

P.S. Постфорумне і організаційне
Цього року Форум Видавців піднявся а нову сходинку в організації. Вперше за 22 роки захід отримав державну підтримку. Із того, що кидалось в оці звичайному відвідувачу: просто у Палаці Мистецтв, де проходить книжковий ярмарок було виїзне відділення поштової фірми і затарившись книгами їх можна було звідси ж відправити у будь-який куточок країни. Замість паперових квитків і беджів з’явились кольорові браслети, які однозначно зручніші. У вільному продажі зявилась сувенірна продукція для прихильників форуму.На жаль, проблема із заходами які скасувались чи перенеслись, не зникла, проте цього року їх було все ж менше.
Сподіваємось, наступного року критики форуму, як і критики державної політики щодо книги, стане менше, а літературної критики – більше.

* Матеріал підготований на базі круглого столу "Цензура та пропаганда. Книговидання в часи політичних потрясінь" та дискусії «Чи потрібна державі розумна нація? Відповідність політики влади стану книговидання і читання в Україні».
Анастасія Дзюбак

Сподобалася стаття?
Поділитися:
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити

мир тв