Кіровоградщина - земля невикористаних економічних можливостей

Опубліковано . в Аналітика

Кількість переглядів - 1375

Розташована в центрі України, забезпечена природними та земельними ресурсами Кіровоградщина залишається одним із найбідніших регіонів країни.

Земля невикористаних можливостей
Кіровоградщина не просто розташована в географічному центрі країни. Донедавна областю проходила політична межа між південно-східною та центрально-західною частинами держави. У соціально-економічному плані вона, можливо найбільше порівняно з усіма іншими регіонами, також є віддзеркаленням досі не вирішених проблем України, пише «Український тиждень».

Цьому сприяє і той факт, що Кіровоградщина найбільше віддалена не лише від кордонів з іншими країнами, а й від найбільших та найзаможніших економічних центрів країни: Києва, Одеси чи Харкова, які в той чи інший спосіб підтягують рівень життя прилеглих до них регіонів. На Кіровоградщині також значно менше, ніж в інших депресивних регіонах України, поширене заробітчанство.

Відтак регіон, який має вдосталь природних та земельних ресурсів, сприятливе розташування на перетині внутрішньоукраїнських транзитних шляхів, залишається один із найбідніших в Україні.

Моноспеціалізація
Кіровоградщина належить до регіонів із низькою офіційною зайнятістю та водночас найнижчими показниками заробітної плати тих, хто таки має роботу. У першому півріччі 2015-го вона ввійшла до шістки областей, де середня зарплата до оподаткування була нижча ніж 3 тис. грн, а несуттєво поступилися їй за цим показником лише Тернопільська, Чернівецька та Херсонська. З 593 тис. жителів працездатного віку та ще 19,5 тис. працюючих осіб, старших від працездатного віку, менш як 30% (181,4 тис.) перебували офіційно у штаті й лише половина з них — у позабюджетній сфері. Враховуючи, що в області налічується понад 307 тис. пенсіонерів, навантаження на повноцінних платників податків у реальному секторі сягає шести клієнтів держави.

Водночас понад дві третини всіх найманих працівників позабюджетної сфери зосереджені в Кіровограді з районом, Олександрії з районом та Світловодську. У решті області коливалася в межах 600–1600 осіб на район. Ще більш разючою видається ситуація з фондом заробітної плати, з якої відраховуються платежі до соцфондів та податок із доходів. Із 2,72 млрд грн в усій області 1,5 млрд грн були виплачені в Кіровограді та районі. У світлі децентралізації та переходу до більшої самодостатності територій та громад такий стан без зміни системи оподаткування формує перед ними серйозні виклики.

Низький рівень реальної зайнятості та доходів населення — наслідок незадовільного й украй однобокого використання багатого ресурсного потенціа¬лу області. За, на перший погляд, збалансованим співвідношенням промисловості та сільського господарства (21% і 23% ВРП) приховується абсолютне домінування в складі першої харчової промисловості та олійно-зернової моноспеціалізації з рідкісними вкрапленнями інших виробництв.
Виробництво продукції сільського господарства бурхливо зростає з 2008 року (до 2014-го — у 2,2 раза). А завдяки олійній промисловості останнім часом також розвивалася випереджальними темпами порівняно з рештою країни й індустрія Кіровоградщини. Якщо загалом по Україні промислове виробництво у 2014-му порівняно з 2009-м майже не змінилося (збільшилося лише на 1,1%), то в Кіровоградській області — на 45,3%.
За обсягами вирощування соняшнику остання є абсолютним лідером в Україні, зерна — одним із п’яти — семи найбільших продуцентів, а в розрахунку на одного мешканця (соняшнику близько 1,2 т, зерна — 3,5–3,8 т) узагалі поза конкуренцією. Попри перше місце в Україні за урожаями соняшнику (і майже вп’ятеро більший за середньоукраїнський показник на одного мешканця), понад половина сировини для переробки наразі завозиться з інших регіонів. Це позначилося й на експортній спеціалізації краю. У 2014 році понад 69% експорту становила продукція олійно-жирової промисловості, 7,6% — зерно, ще 5% — інша продукція АПК, 11,1% — продукція машинобудування.

Це полегшило географічну диверсифікацію експорту й вихід із залежності від російського ринку. З 2010 року експорт до країн Азії та Африки зріс у 4,8 раза, до ЄС — у 2,1 раза, тим часом до Росії зменшився. Наразі саме країни Азії та Африки стали для Кіровоградщини основним ринком збуту: 55,7%, або $457,3 млн, у 2014 році. До країн ЄС було спрямовано 20,6% вивозу, Євразійського економічного союзу — менш як 20% (зокрема, до РФ — лише 9,9%). Основними споживачами продукції Кіровоградщини стали Індія (12,9%, або $105,8 млн), Китай (9,8%, або 80,3 млн), Іран (7,8%, або $64,4 млн), Єгипет (6,8%, або $56 млн).

Проте в результаті сформувалася тотальна залежність краю від кон’юнктури на світовому ринку олії. За будь-якого суттєвого спаду цін на ньому ситуація в локомотивній на сьогодні галузі Кіровоградщини різко погіршуватиметься, тягнучи за собою область загалом.

Перспективи диверсифікації економіки
Висока частка олійної галузі в економіці Кіровоградської області є результатом аж ніяк не її потужності, а фактичної відсутності інших галузей. Наприклад, за випуском промислової продукції Кіровоградщина поступається в 1,5–2 рази навіть далеким від поняття індустріальних сусіднім Миколаївській, Вінницькій та Черкаській областям, а Полтавській узагалі вп’я¬теро, випереджаючи за цим показником у країні хіба що Чернівецьку, Тернопільську, Закарпатську, Волинську області та підконтрольну Україні частину Луганської. Тим часом мінерально-сировинний потенціал області має понад 340 родовищ корисних копалин, більшість із яких наразі не використовуються. Це і буре вугілля (близько 3 млрд тон), на якому, наприклад, у Німеччині та Чехії працює значна частина енергетики, і різноманітна рудна сировина (залізо, нікель, золото), і значущі у світовому масштабі поклади урану (понад 100 тис. т), горючі сланці (близько 3 млрд т) та поклади торфу. В області міститься найбільше в Європі Заваллівське родовище графіту.

На Кіровоградщині значні перспективи розвит¬ку видобувної промисловості. Однак у нинішньому вигляді, коли, за поодинокими винятками, сировина навіть без первинної обробки вивозиться якщо не за кордон, то до сусідніх, насамперед Дніпропетровської, областей України, вона не здатна принципово поліпшити ситуацію в області. Великі сподівання покладаються на нарощування видобутку урану, який на сьогодні становить близько 1 тис. т. Ціна 1 кг урану зараз зіставна з вартістю тонни зерна. Для нього є стабільний внутрішній ринок збуту, адже наразі Україна забезпечує власні потреби менш як наполовину. Втім, роль уранодобувної промисловості в масштабах області навіть за успішного розвитку й у перспективі не зможе зрівнятися з виробництвом зерна чи олії. На базі місцевих нікелевих руд діє Побузький феронікелевий комбінат. Гірничозбагачувальний комбінат з випуску ільменітового концентрату для титанової промисловості в Новомиргородському районі. В області видобувають залізну руду, яка, втім, переробляється в сусідній Дніпропетровській, а гірничозбагачувальний комбінат у Долинській досі залишається довгобудом (будується з 1980-х років).

Натомість нереалізованим лишається потенціал області у виробництві альтернативних джерел енергії в умовах її дефіциту в Україні. У 2014-му Кіровоградщина спожила 534 млн м3 природного газу та 0,26 млн т привізного кам’яного вугілля, ринкова вартість яких становить 3,5–4 млрд грн. Тим часом не розроблялися належним чином місцеві поклади ані бурого вугілля, ані торфу чи горючих сланців. Не кажучи вже про найбільший у розрахунку на одного мешканця потенціал виробництва палива з біомаси, яка залишається на полях після збору місцевих щедрих урожаїв. У відповідній царині область має неабиякі перспективи нарощування як виробництва, так і зайнятості, адже в названих сферах може успішно працювати малий та середній бізнес, саме виробництво порівняно рівномірно розподілятися по території області, а виготовлене та видобуте паливо вивозитися принаймні до сусідніх регіонів країни. Окрім видобувної промисловості останнім часом в області також досить динамічно розвивається виробництво електронної та оптичної продукції (з $3 до $22 млн протягом 2011–2014 років), лакофарбової (із 4,5 млн кг до 8,5 млн кг), металоконструкцій (у 3,5 раза), брикетів і гранул для опалення з деревини та інших природних матеріалів (з 14,7 тис. т до 24,2 тис. т), пластикових вікон і дверей зі 106 тис. шт. до 144 тис. Також динамічно зростало виробництво низки видів меблів, продукції машинобудування (зокрема, у 1,7 раза — вантажопідіймачів та конвеєрів). Однак загальні обсяги випуску цієї продукції все ще лишаються незначними.

Майже не використовується наразі рекреаційний потенціал регіону. А він включає не лише фундамент для зеленого туризму із пов’язаними з ним масовою зайнятістю та збільшенням доходів сільських мешканців, а й лікувальний та ознайомчий туризм. Регіон використовує свій рекреаційний потенціал значно гірше порівняно навіть із сусідніми Черкаською чи Вінницькою областями.

Сподобалася стаття?
Поділитися:
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити

мир тв