Перейменування Кіровограда 1989-2015. Коли скінчиться серіал?

Опубліковано . в Аналітика

Кількість переглядів - 3959

У травні 1990 автор цих рядків, як, мабуть, кожен радянський школяр, в компанії однокласників та вчителів виїхав великим автобусом на екскурсію за межі рідного Кіровограда. Після повернення з Канева, де проходила екскурсія, кіровоградська екскурсовод, яка встигла завоювати авторитет серед дітлахів завдяки неординарній та цікавій подачі, вирішила закріпити свої досягнення. „А хочете, я розкажу вам дещо цікаве і про наше місто?” – запитала вона, інтригуючи. Всі школярі, звісно, хотіли. ”А ви знаєте, що наше місто свого часу носило назву Єлизаветград: не на честь цариці Єлизавети, а на честь святої Єлизавети?” – почала вона. Від неї це прозвучало як одкровення, як розкриття секрету. Авжеж, у школі та в побуті розказують одне, а тут діти почули «правду»... Саме з цього моменту, чи то пак «серії», автор цієї статті почав спостерігати за «серіалом» «Перейменування Кіровограда».

 

Розмови щодо перейменування Кіровограда точаться з 1989 року, після перейменування Жданова на Маріуполь. У тому ж році щойно створена міська організація Руху включила до своєї програми пункт про перейменування Кіровограда. Вже наступного року під час свого виступу в Кіровограді киянка Лариса Скорик, одна з лідерів Руху, звернулась до громади міста: «Шановні єлисаветградці! Я сьогодні називаю вас так, бо вірю, що ви незабаром скинете з себе ганебне ім’я сталінського прихвостня, який вже кілька десятків років вказує пальцем туди, де він усіх хотів бачити», згадує одна з дійових осіб «серіалу» - заслужений журналіст і краєзнавець Юрій Матівос.

Розмови й заяви переросли в дії після перейменування Ворошиловграда на Луганськ. 15 серпня 1990 року була створена і затверджена сесією обласної ради топонімічна комісія, яка мала займатись питаннями заміни комуністичних назв. На її заклик надати пропозицій щодо нової, «української» назви Кіровограда отримали наступні варіанти: від Юрія Матівоса – Інгульськ, від Миколи Смоленчука та Григорія Клочека – Золоте Поле, Златопіль… Наступні роки шпальти газет пістрявили варіантами: Інгульськ, Златопіль, Золотоград, Славоград, Степоград, Українослав, Добропіль, Любомир, Сонцедар, Байгород, Центроукраїнськ, Тобілевичі, Кропивницький, Винниченківськ, Уличі, Лелечин, Лелеки, Великі Лелеки, Бугогард, Лебедія, Трипільськ, Новоозерськ, Дикополь тощо.

У вирі подій 1991 року ніхто з учасників «серіалу» не здогадався звернутись із пропозицією стосовно проведення референдуму щодо перейменування Кіровограда разом з референдумом 1 грудня 1991 року. В подальшому «дійові особи», певно, не раз про це пошкодували...

Наступного року здавалось, що історія зі зміною вийшла на фінішну пряму: відбулась спільна сесія депутатів Кіровоградської міської ради, Ленінської та Кіровської районних рад Кіровограда. Цією нагодою вирішують скористатись прихильники назви Єлисаветград. На їх звернення, яке вони направили всього за 3 (!!!) дні до сесії, в порядку денному останнім пунктом з’являється питання «Про перейменування міста». Звернення містило вимогу не просто розглянути питання перейменування міста, а повернути історичну назву Єлисаветград. Зробити це планували в дуже оригінальний спосіб: відмінивши постанову 1924 року, якою Єлисаветград був перейменований в Зінов’євськ. Серед підписантів були зокрема народні депутати від Кіровограда Володимир Панченко (майбутній віце-президент Києво-Могилянської академії) та Віктор Шишкін (майбутній суддя Конституційного суду України). Зверненням названо противників назви Єлисаветград «неконтрольованими патріотами». У відповідь звернення інтелігенції та міського осередку Руху містили заклик відмовитися від поспіху в цьому питанні, оскільки в суспільстві немає єдиного варіанту, який би підтримала більшість мешканців. В місті поширювалися листівки, підписані неіснуючим Кіровоградським проводом Організації українських націоналістів, в яких прихильники назви Єлисаветград названі «промосковською законспірованою колоною». На сесії питання про перейменування викликало бурхливі обговорення. Ще більш непередбачуваним став підсумок розгляду питання. Прихильники Єлисаветграду понесли розгромну поразку. За перейменування міста на Єлисаветград віддали свої голоси лише 28 депутатів із 160 присутніх, тобто 17,5%. За компромісне рішення відкласти питання до з’ясування громадської думки проголосувало 78 депутатів при необхідних 80. Таким чином, сесія не змогла винести жодного рішення в питанні перейменування Кіровограда.

Використання замість аргументів ярликів вже тоді різко віддалили прихильників Єлисаветграда та прибічників «українських» назв, зменшивши можливості щодо пошуку компромісу та заклавши підвалини неконструктивних відносин між обома сторонами, які тривають донині. Ситуація, що склалася тоді, буде влучно описана цитатою із замітки тих часів: «…автори обох звернень трохи не всі були вчора в одних окопах і громили комуністів, добивалися незалежності України. Але, мабуть дехто потроху й камінчики заготовляв для брата. Тільки трапилась нагода і прорвало».

В подальші роки градус дискусії дещо знизився. Попри невдалу спробу перейменувати місто на Єлисаветград, прихильники цієї назви продовжили рух до своєї мети. У місті з’явились нові газети: «Єлисаветград», «Елисаветградские новости». Були впроваджені нові, вже українські, а не радянські автомобільні номерні знаки: замість звичних літер регіону КД на номерах красувались літери ЕІ. У 1996 році був затверджений новий герб міста. У ньому було використане зображення контуру фортеці, яке використовувалося на першому гербі Єлисаветграда 1845 року. Але замість підпису імператриці Єлизавети Петрівни був вигаданий «автограф» святої Єлизавети.
В 1999 році в «серіалі» з’явились нові дійові особи – представники Української православної церкви московського патріархату. Завдяки ним з’явився «доказ» того, що місто Єлисаветград названо на честь святої, а не імператриці. Начебто ім’я імператриці пишеться через «З» – Єлизавета, а святої через «С» – Єлисавета. Початок активної діяльності УПЦ МП зафіксувала встановленням пам’ятного знаку в дворі Преображенської собору з написом «Єлисаветград 1999 р.».

Спільними зусиллями прихильники назви Єлисаветград домоглися призначення міського референдуму щодо перейменування міста. Він пройшов 16 квітня 2000 р. разом з загальноукраїнським референдумом щодо внесення змін до Конституції України.

Але й ця спроба перейменувати місто була реалізована доволі нетрадиційно. Замість одного бюлетеня з декількома запитаннями у референдумі щодо назви було 3 бюлетеня. Кожен, хто голосував, міг відповісти «Так» відразу на 3 запитання. Результати волевиявлення були наступні:
1. Лишити назву Кіровоград – 70,88%.
2. Змінити назву на нову – 34,39%.
3. Змінити назву на Єлисаветград – 32,76%.
Таким чином, прихильники назви Єлисаветград, хоч і отримали більшу підтримку, ніж у 1992 році, але вдруге понесли поразку.

Пристрасті притихли ненадовго. Протягом наступних років продовжують з’являтись нові варіанти назви міста: Новокозачин, Кучмань, Ексампей.

У 2004 році перед святкуванням 250-річчя міста знову виявила свою наполегливість Єпархія УПЦ МП, яка вимагала від обласної та міської влади «повернення назви Єлисаветград». В свою чергу міська рада не прийняла жодного рішення щодо перейменування Кіровограда через позицію більшості міськради, яку контролював на той час народний депутат Ігор Шаров. В чергове за 15 років відсутність перейменування була обґрунтована доводом «не на часі». Цей аргумент був актуальним, оскільки настрої в суспільстві не змінились.

Наступні цікаві «серії» датовані жовтнем 2008 року. Через відсутність коаліції у ВР тодішній президент призначив проведення дострокових виборів до ВР у грудні 2008 року. За традицією, Кіровоградська міськрада призначає проведення референдуму з приводу перейменування Кіровограда. І вкотре викликав здивування зміст бюлетеня. В ньому мав бути лише один варіант назви – Єлисаветград. Однак референдум не відбувся через те, що позачергові парламентські вибори до ВР не відбулись.

Наступного року питання перейменування несподівано спливло на поверхню у Верховній раді. У законопроекті про перейменування міст та областей серед списку міст був і Кіровоград. Однак у виборців та депутатів викликав подив підхід у виборі назв. Так, Дніпропетровську пропонували не повертати назву Катеринослав часів Російської імперії, а надати назву часів УНР, яка так і не була затверджена офіційно, – Січеслав. В той же час Кіровограду пропонувалось повернути назву Єлисаветград часів Російської імперії, а назва Єлисавет, яка була затверджена законом в часи УНР, була проігнорована. Через свою недосконалість цей законопроект так і не потрапив на розгляд ВР.

У березні 2010 року за ініціативи фракцій «Наша України» та «Партії регіонів» Кіровоградська міськрада вирішує провести громадські слухання з красномовною назвою «Про повернення Кіровограду історичної назви Єлисаветград». Самі ж слухання пройшли в гарячій атмосфері та в черговий раз зафіксували, що прихильники назви Єлисаветград знаходяться у меншості. Проти повернення назви Єлисаветград виступили група прихильників «українських» назв та група, що взагалі відкидала потребу у перейменуванні. Через відсутність підтримки назви Єлисаветград більшою частиною мешканців та через позицію новопризначеного голови Кіровоградської облдержадміністрації від «Партії регіонів» Сергія Ларіна, який в перші дні свого призначення висловився категорично проти перейменування міста, міська влада від подальших кроків у перейменуванні міста утрималась.
Слід зазначити, що від «серії» до «серії» окремі дійові особи змінювали свої погляди. Так, з групи «перейменування не на часі» до групи прихильників Єлисаветграда перейшли вже згаданий Сергій Ларін, колишні міські голови Василь Мухін та Володимир Пузаков. Однак це не збільшило групу прихильників Єлисаветграда, тому що її зокрема, покинули з числа учасників подій 1992 року Павло Босий, Володимир Панченко, Олег Поляруш, які поповнили ряди прихильників «українських» назв.

Новий виток подій розпочався за ініціативи Сергія Ларіна у 2011 році. Як і в 1992 році, він почався з перейменування вулиць. Великий резонанс та протести викликало перейменування вулиці Леніна на Дворцову, назва якої не відповідає українському правопису. Після цього низка організацій, наближених до Сергія Ларіна, на чолі з УПЦ МП через ЗМІ заявила про бажання перейменувати місто на Єлисаветград. Однак наміри не переросли в дії через те, що фактична підтримка назви Єлисаветград в порівнянні з 2000 роком, коли був проведений референдум, істотно не змінилась. Свої наміри «Партія регіонів» зафіксувала в «Стратегії економічного та соціального розвитку міста Кіровограда на період до 2020 року», яка була прийнята Кіровоградською міською радою у січні 2013 р., пунктом, який звучав так: «повернення місту історичної назви – Єлисаветград».

У березні 2014 р. після демонтажу головного символу міста, пам’ятника Кірову, тему перейменування спробували підняти прихильники «українських» назв. Однак, через відсутність назви, яка б згуртувала всіх прихильників „українських” назв, підтримка якої була б більшою ніж підтримка назви Єлисаветград, та вчергове враховуючи відсутність підтримки перейменування більшістю населення міста, тема не отримала розвитку.

Після прийнятих у квітні 2015 р. декомунізаційних законів здається, що «серіал» «Перейменування Кіровограда» от-от дістанеться логічного завершення. Закон «нейтралізував» назву Кіровоград, яка мала більше підтримки, ніж будь-яка інша. Але Кіровоградська міська рада, декларуючи, що вибір назви міста залежить від її мешканців, призначає проведення громадського опитування, на підставі якого подасть свій варіант назви на затвердження Верховній Раді.
Перемога назви Єлисаветград в опитуванні, яке відбулося 25 жовтня 2015 р. разом з місцевими виборами, була прогнозованою. Про підтримку цієї назви заявили ряд відомих підприємців міста. Завдяки їх фінансуванню назва Єлисаветград дуже активно рекламувалась. Поряд з виборчою рекламою місто заполонили біл-борди з рекламою назви Єлисаветград. Рекламу назви Єлисаветград активно транслювали місцеві телеканали та радіостанції. Реклама розміщувалась в соціальних мережах. Друковані ЗМІ із номера в номер стверджували: «Єлисаветград – історичне сакральне ім’я». Прихильники «українських» назв через відсутність фінансової підтримки заповнили лише дві рекламні площі. До того ж, не без зусиль прихильників Єлисаветграда, прихильникам «українських» назв не вдалось згуртуватись навколо однієї з назв і зараз.

Саме ж опитування, яке проходило на виборчих дільницях або на вулиці поруч з ними, нагадувало референдуми на Донбасі та в Криму (голосування не було таємним, одна людина могла проголосувати необмежене число разів, був відсутній контроль за використанням бюлетенів та підрахунком голосів). Викликав здивування розмір підтримки назви Єлисаветград, який склав 77 % відповідно до офіційних результатів опитування. Але все стає на свої місця, якщо співставити наступні цифри. Явка на виборчі дільниці у Кіровограді станом на 16:00 склала 68 150 осіб. Кількість використаних на опитуванні бюлетенів (станом на 17:00) – 49 983, в тому числі за Єлисаветград – 35 153 бюлетеня. Тобто беручи до уваги ці цифри, а також заклики в соціальних мережах, був факт бойкотування опитування. Кіровоградська міська рада не знайшла підстав направити до Верховної Ради варіант Єлисаветград. За це проголосувало 35 депутатів при необхідних 38. Більшістю (41 депутат) міськрада вирішила направити до Верховної Ради протокол з результатами проведеного опитування.

З цього часу конфлікт перестане бути місцевим. Події найдраматичніших «серій» відбуватимуться вже у Верховній Раді. Закон України № 317-VIII передбачає участь у перейменуванні Українського інституту національної пам’яті. Верховна Рада буде приймати рішення на підставі подання органу місцевого самоврядування та рекомендацій Інституту пам’яті. Ґрунтуючись на чисельних експертних висновках, які вже облетіли Інтернет, Інститут пам’яті буде рекомендувати відхилити топонім Єлисаветград та затвердити гідронім Інгульськ.

Про такий розвиток подій давно відомо депутатам Кіровоградської міської ради. Міськрада могла подати на розгляд ВР свою назву вже після проведення громадських слухань, як того вимагає Закон. Але кіровоградські політики свідомо вирішили провести громадське опитування та поставити в незручне становище депутатів ВР. Народні депутати будуть змушені вибирати, кого ігнорувати: затвердити варіант Інгульськ, який з великим відставанням посів друге місце в опитуванні мешканців міста, або проігнорувати Інститут національної пам’яті та затвердити Єлисаветград. Говорячи відверто, назва Єлисаветград не має шансів бути підтриманою народними обранцями. Міф про назву міста на честь святої поширений локально, лише в Кіровограді. Депутати з інших регіонів розуміють, що назва фортеці на честь святої Єлизавети вшановує імператрицю Єлизавету Петрівну, яка її заснувала.

Однак депутати ВР можуть лишити назву Кіровоград на невизначений термін, наприклад, допоки не розроблять механізм знаходження компромісного варіанту назви, який влаштував би й Інститут пам’яті, й мешканців Кіровограда.

Пошук компромісного варіанту – складний, але конче необхідний процес. Затвердження будь-якого з варіантів (як Інгульська, так і Єлисаветграда) буде дестабілізувати кіровоградське суспільство. Група, чиї інтереси проігнорують, буде добиватись перегляду рішення. Прикро визнавати, що групи впливу мали можливість досягнути консенсусу на початку 90-х, але не скористались нею. Зараз вони надто далеко віддалились одна від одної. Компромісний варіант пропонували і тоді, і пізніше, і зараз. На заваді ставали амбіції, політична доцільність відсутність бажання досягнення компромісу. Якщо мешканці Кіровограда 26 років не можуть дійти згоди стосовно назви, то назву має вибрати хтось поза процесом. Тому тягар пошуку компромісу буде нести ВР. Можливо, місто, яке протягом 26 років намагалося змінити назву, але так і не змінило, приречене називатися Кіровоградом? Коли ж ми побачимо фінальні титри?

Максим Сінченко

Сподобалася стаття?
Поділитися:

Коментарі  

 
0 # U.K. 03.01.2016, 18:10
Цитую Юрій МАТКО:
На мою думку, нам потрібно віддалитись від часів російського царизму в глибину історії нашого краю і нашого народу. Там потрібно шукати свої витоки, своє народження, своїх прадідів, загалом і свою назву. Скіфія, наприклад, - гігантський історичний і культурний пласт нашого народу!
...
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BA%D1%96%D1%84%D0%B8
Цитата
 
 
+1 # Юрій МАТКО 24.11.2015, 13:21
На мою думку, нам потрібно віддалитись від часів російського царизму в глибину історії нашого краю і нашого народу. Там потрібно шукати свої витоки, своє народження, своїх прадідів, загалом і свою назву. Скіфія, наприклад, - гігантський історичний і культурний пласт нашого народу!
СКІФІЯ - чудова назва для нашого міста, відображає і закріплює пріорітети України на історичну спадщину скіфії.
СКІФІЯ єдина назва, що виводить наше місто з глибокої провінційності. ..
СКІФІЯ - єдино прийнятна назва, яка не протирічить ні одному можливому критерію!
СКІФІЯ - розкручена назва в світі і не потребує додаткової реклами, - вона сама по собі реклама.
СКІФІЯ - абсолютно нова історична реальність для нашого міста, для бізнесу, науки, для жителів міста!
СКІФІЯ - міжнародне визнання, впізнаваність, запам'ятовуваність...
СКІФІЯ - претензия на амбітність і новизну, на лідерство...
Цитата
 
 
0 # Анти-Ватник 17.11.2015, 13:33
Ну что "рыги" вернулись в город несмотря на то что у нас те самые КИБОРГИ служат и живут их семьи в городе.Поздравл яю всех лентяев кто не пошёл на выборы..По поводу опроса то как вы думаете кто его проводил и был спонсором на самом деле? уже не "молодой и перспективный кандидат?"
Опрос был произведен без независимых наблюдателей..Э то о чём то говорит?
Считаю что название должны определить в Киеве,раз наша вата и "попередники" добились своего.
Название должно быть на века.. как бред страны,без привязки к политике,святым ,царской истории и другой ереси...
А идиотам которые и дальше будут игнорировать выборы,и того что просиходит в родном городе иногда думать башкой,иначе вашу вату выбьют потом градами будущие -"прежние" адепты русского мира,любителей валенок,водяры, и канонизированны х сталина и хутина.
Цитата
 
 
+5 # Рома Пархоменко 17.11.2015, 11:13
Хорошая статья. Даже в закладки себе поставлю :-)
Цитата
 
 
+1 # Владислав1 17.11.2015, 11:03
Хороша виважена стаття. Без пропагандистськ их штампів про "реванш путіна", "ватників" і т.д. Прочитав на одному диханні. Дякую, Максиме!
Цитата
 
 
+5 # Олег 16.11.2015, 23:16
по результатам прошедших выборов, предлагаю переименовать город Кировоград в Рыговград. это название соответствует не только историческим и политическим реалиям сегодняшнего дня, но и имеет большие перспективы на будущее. пока все "патриоты" и "националисты" решали как назвать город, регионалы и сепаратисты подливали масла в огонь и вернули себе утраченный контроль над городом. все это очень напоминает мне второй год правления президента Ющенко и то как он реанимировал Януковича назначив его премьером. В последствии именно это и привело к развалу Украины, оккупации Крыма и войне. Сегодня опять все повторяется, а вы продолжайте делить украинцев на Елисаветградцев , Ингульчан, Эксампейцев и прочий бред. Скоро начнется раздел по языковому вопросу. Уже слышны заявления заявления "не той патріот хто воював, а той хто правильно розмовляє." Если еще не все поддались на эти провокации псевдо патриотов работающих за деньги местных олигархов, то пора остановится. Все повторяется, как и тогда все начали опять разделять как и тогда. Не играйте в этот фарс.
Цитата
 
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити

мир тв