Боєць батальйону "Кіровоград-1": не згадуйте лихом, йдемо на Дебальцеве

Опубліковано . в Аналітика

Кількість переглядів - 2910

Уже рік, як з ним перервався зв’язок. Потім були довгі дні, тижні очікування і звістка, що Миколи Карнаухова, бійця батальйону «Кіровоград-1», нема серед живих. Вже рік, як його мама Оксана щоранку варить каву своєму синові та сідає біля його портрета, щоб випити кухлик кави, звареної напередодні.


Життя Миколи обірвалося торік у лютому далеко від рідної Рівненщини – в селищі Чорнухине, що на Луганщині. 29 січня він надіслав повідомлення: «Не згадуйте лихом. Йдемо на Дебальцеве». Як згодом з’ясувалося, взвод саперів під командою Миколи Карнаухова зайняв будинок на околиці Чорнухиного. Спочатку це була наша територія, потім прийшли бойовики. Сапери опинилися в оточенні. Більш як добу наші хлопці утримували позиції, відбивалися. Саме в ті дні надходили від нього тривожні есемески, як-от: «Вели другий бій, підбили беху (малося на увазі БМП – авт.). Кругова оборона». А під час коротких дзвінків було чутно постріли та крики. Йдеться на сайті "7 днів".

Останній дзвінок від Миколи був рано-вранці 5 лютого – мамі. Він дзвонив з чужого телефону, бо в його мобільнику сів акумулятор. Жартував, сміявся, казав, що хоч і оточені, але «ми їх порвемо», і все буде добре. І все… Зв’язок з ним обірвався. В ті дні мобільний зв’язок працював дуже погано, і тому, коли наступного дня пролунала звістка, що в Чорнухине увійшли наші війська, всі чекали лише добрих новин. А те, що вістей нема, списували на поганий зв’язок.

Миколу Карнаухова мобілізували 1 серпня 2014 року. Він жартома казав, що його кілька разів проводжали на війну, та все ніяк не могли випровадити. Уперше отримав повістку ще в квітні 2014-го. Однак тоді його хоч і визнали придатним, але не призвали. Друга повістка прийшла через місяць-півтора. Тоді він прибув у військкомат з речами, але знову повернувся додому. І лише в серпні його призвали втретє і відправили до Львова, у військову академію. А наприкінці серпня Микола отримав призначення в батальйон «Кіровоград-1».

Карнаухов став командиром інженерно-технічного взводу, пізніше – командиром роти. На Донеччині Микола почав писати вірші. Час від часу есемесками надсилав їх друзям. Писав про все, що спадало на думку.

У січні саперів почали використовувати як мотострілків. Вони ходили в розвідку та засади, охороняли об’єкти, словом, виконували не властиві саперам завдання. І ось наприкінці січня їх перекинули в район Дебальцевого. В той час страшнішого слова не було…

Він любив літаки, військову техніку, цікавився історією воєн… Армія – ця тема була для нього понад усе. Був справжнім другом. Казав правду в очі, ніколи ні під кого не прогинався. Міг встати на загальних зборах в університеті і висловити зауваження ректору, коли щось було не так. А його бійці навіть не здогадувалися, що поряд з ними воює кандидат наук. Він був старший майже за всіх у своєму взводі, тож був для бійців справжнім «батею». Турбувався, щоб усе в його хлопців було. Коли приїздив у відпустку, то щоразу намагався запастися для хлопців смачненьким. Казав, що каші вже набридли…

Після того, як з Миколою та його тринадцятьма бійцями обірвався зв’язок, почалися дні очікування і сподівань на будь-яку інформацію. Згодом ті, хто врятувався з Чорнухиного, розповідали, що Микола і ще один солдат були важко поранені, а ще двоє бійців взводу вбиті.

«Ми просто не змогли їх винести, були дуже сильні обстріли. І ті, хто міг ходити, вийшли, а хто не міг – залишилися», – розповідали бійці.

У родичів та друзів залишалася надія, що Микола потрапив у полон... Але пошуки в госпіталях та списках полонених не давали жодної інформації. Згодом на одному з російських сайтів з’явилося відео з телефону загиблого українського бійця. На ньому друзі впізнали і Миколу Карнаухова. Росіяни додали до відео жахливі кадри розстріляних російським танком військових…

Їх шукали кілька тижнів… Спочатку серед живих, пізніше – серед мертвих. Але про тих, хто залишився в Чорнухиному, не було ніякої інформації. Лише на початку березня у Дніпропетровський морг з-під Дебальцеве почали звозити тіла військових, які там загинули. Серед них був і Микола…

Сподобалася стаття?
Поділитися:

Коментарі  

 
+2 # Azgaard 09.02.2016, 23:56
Шана та низький уклін таким воїнам та справжнім чоловікам... В вальхалу...
Цитата
 
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити

мир тв