Олег Чорний: «Щоб бути на передовій, я зрікся звання підполковника і став звичайним солдатом» (ФОТО)

Опубліковано . в Інтерв'ю

Кількість переглядів - 1735

Олег Чорний, прихильник ВО «Свобода» зі Знам’янщини пішов на фронт добровольцем. До цього все своє життя працював у органах внутрішніх справ. Зараз – рядовий 95 окремої аеромобільної бригади. У жовтні 2014 року Олег брав участь у парламентських виборах як кандидат у народні депутати по 100 виборчому округу. Після виборів пішов добровольцем на Східний фронт.

- Друже Олеже, відомо, що тобі довелося скласти погони підполковника міліції, щоб влитися до лав ЗСУ.

- Так. Для того, щоб бути на передових позиціях, я зрікся звання підполковника і став звичайним солдатом. Вважаю, що в такій якості принесу більше користі. Не можу відсиджуватися й керувати, коли йде таке жорстоке протистояння з зовнішнім ворогом.

- Зараз часто чуємо, що після війни хлопці з передової підуть на Київ витрушувати зрадників з їх зручних крісел. Чи є такі настрої у твоїх бойових побратимів?

- Щиро кажучи, серед вояків ЗСУ хлопців з такими думками дуже малий відсоток. Звісно, невдоволення є, і воно виривається назовні. Але ми всі розуміємо, що «витрушувати» слід законними методами. Знову ж таки, набагато ефективнішим було б міняти владу шляхом правильного вибору. Цього права у суспільства ніхто й ніколи не відбирав. Треба просто цікавитися передвиборчими програмами справжніх патріотів, а не голосувати «за картинку». Тоді потреба чергового болючого повалення влади відпаде сама по собі.

- Олеже, розкажи коротко про військові будні рядового солдата.

- Насправді війна позбавлена отієї романтики, що ми її бачили на телеекранах впродовж «совєцької» минувшини. Життя солдата складається з чіткого виконання поставлених завдань і короткого відпочинку. Кожна вільна хвилина є засобом набратися сил для боротьби. Кожна вільна година витрачається на сон. От і всі будні.

- Що скажеш про забезпечення війська? Чи надає держава потрібну підтримку армії?

- Слід завважити, що забезпечення продовольством та предметами першої необхідності є цілком пристойним. Маємо сухпайки, ні дня не проходить без гарячої їжі. Формою ЗСУ теж забезпечені. Нарікати на державу у цьому плані не можемо. Солдати не шикують, звісно, але ж ми воювати сюди приїхали, а не відпочивати на лоні природи.

- Як вважаєш, чи може зміна настроїв жителів східної України на проукраїнські наблизити завершення війни? Чи вірять вони й досі у міф Новоросії?

- Ні. Росія не відступить зі своїх позицій. Але й люди тут налаштовані проти нас, і то не дивно: російське телебачення й пропаганда здатні буквально стерти зі свідомості адекватні думки. Насправді тут розуміють тільки силу. Мирні перемовини проводити поки немає з ким. Рішучих військових кроків не робить жодна зі сторін.

- Тобто мир для України ще задалеко?

- Поки цьому всьому кінця не видно. Навіть після рішучого наступу і перемоги українських військ треба буде проводити якісь перемовини. Питання в тому, з ким говорити. Ватажки ДНР і ЛНР до адекватної бесіди не визріли. А поки, звісно, війна. З усім болем, смертями і димом, без романтики і прикрас.

- Ти брав участь у парламентських виборах 2014 року. Чи є бажання балотуватися на виборах місцевих?

- Такі думки є. Вважаю, що перемога над московітами неможлива без подолання ворога внутрішнього, яким є корупціонери та зрадники інтересів України. А для цього потрібно йти до влади. Можливо, навчені попередніми помилками, українці хоч зараз зроблять адекватний вибір.

- Вважаєш чинну владу неспроможною подолати кризову ситуацію в країні?

- Перш за все, слід сказати, що влада є саме такою, якої заслуговує народ. Українці, засліплені феєричними обіцянками, помилилися у виборі двічі: спочатку на президентських виборах, а тоді на парламентських. Внаслідок цього на плечах Революції Гідності до влади прийшли ще більші хабарники і мерзотники. Таким не під силу зламати корупційну систему, бо вони самі є її ланками. А прості люди, врешті, підтримують систему тим, що й далі продовжують вирішувати левову частину своїх проблем, даючи хабарі. Маємо замкнене коло, адже корупціонер – не тільки той, хто бере хабар. Не менша провина тих, хто «на лапу» дає.

- Покладаєш відповідальність за свавілля у владних кабінетах на народ?

- Більше так, ніж ні. На жаль, українське суспільство потребує ретельного лікування. Для цього шляхом просвітництва слід міняти уявлення переважної більшості людей про гідне життя у вільній країні. На жаль, багато серед нас таких, що просто кидаються на красиву картинку, яку дають заангажовані медіа. Я вже не говоритиму про тих, хто свій голос здатний продати. Боротися за волю і мир слід на всіх фронтах.

Прес-служба Кіровоградської обласної організації ВО «Свобода»

Сподобалася стаття?
Поділитися:
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити

мир тв