Григорій Гусейнов: «Росіянам є чому у нас повчитися!»

Опубліковано . в Інтерв'ю

Кількість переглядів - 2783

Уродженець Кіровоградської області, азербайджанець за етнічним походженням, проживає і працює у Кривому Розі, а досліджує південний степ. Його книжки виходять одна за одною, користуються великою популярністю навіть у російськомовному Кривому Розі. Цю людину неможливо з кимось переплутати, особливо якщо ви хоч один раз побували на зустрічі з ним.

Григорій Гусейнов щоразу захоплює цікавими life-story про невідомих, але цікавих постатей минулого Херсонського степу: Херсонська, Миколаївська, Кіровоградська, Дніпропетровська області. Усі книги автора, поряд із художньою цінністю, несуть великий багаж достовірної інформації, що спонукає сьогодні говорити про доробок Григорія Гусейнова як літературу факту.

«Коли почала стверджуватися література факту, в Україні був ряд майстрів цієї літератури, який можна було перерахувати. Але класних майстрів все ж таки не було, допоки не з’явився Григорій Джамалович. Він на кожному кроці, на кожній сторінці вміло відкриває нових людей, а головне вміє їх показати. Якщо аналізувати його художність, він майстер підтексту. Григорій Гусейнов на половину азербайджанець, людина на половину східної культури, а підтексти, на яких побудована уся східна поезія, у нього в генетиці» - розповідає друг письменника, доктор філологічних наук, професор Григорій Клочек.

• Григорію Джамаловичу, чому об’єктом вашого захоплення став саме степ?
 - З одного боку це нібито щось порожнє, а з іншого – це така насиченість подіями, іменами, чим завгодно. Тому оцей ось південь загалом мені неймовірно цікавий.
• Сьогодні літературні журнали займають не найперше місце серед читацьких смаків. Яка ситуація склалася з вашим журналом? Чи читають його жителі Кривого Рогу?

- Все дуже умовно. Літературні журнали ніколи не були популярними, крім, можливо, невеликого такого проміжку часу, коли дозволили десь за часів Горбачова друкувати речі, що до цього заборонялися. Журнали до того були таким своєрідним жанром у літературному процесі і такими вони залишаються зараз. Інша справа, що в них конкуренти з’явилися – інтернетні видання. Але в світі є літературні журнали, в нас вони теж є. Ну їх звичайно читають, і думаю, що небагато читають, адже він дорогий. Я не думаю, що це широкій публіці цікаво, тому що все одно такий журнал елітарний. Завжди є якась частина населення, яка постійно цікавиться детективами чи фантастикою, але їх теж небагато. Це все за інтересами. Є такі люди, у яких «Кур’єр Кривбасу» представлений від початку його існування, і я знайомий з такими людьми. А є в Кривому Розі люди, які уявлення взагалі не мають, що є такий журнал. Це все нормально, це так має бути.

• Ваші книги швидко розпродуються у російськомовному Кривому Розі. На вашу думку, чим приваблює українська література російськомовного читача?

- Ми ближче до Європи, у всіх відношеннях. І так вже вийшло, що, скажімо, на почату 90-тих років, в Польщі видавалися європейські книжки, яких в Росії ніхто не знав. А ми українці вже могли їх читати. Особливо це стосується Галиччини: вони читали чеською, словацькою, польською мовам, і вони приносили ось цю європейську культуру вже сюди. Тому російська, яка ще далі від Європи, вона сьогодні поглинає буквально все, що видає наприклад, Жадан, Курков… До речі, найбільше книжок Сергія Жадана виходить саме в Росії. Їм є чому у нас повчитися.

• Ви – постійний читач сучасної літератури, оскільки займаєте посаду редактора літературного журналу. Які нині спостерігаються тенденції у літературі: жанри, стилі, мовні особливості?

Сьогодні белетристика – це література для читання в метро. Це не та література, яку потрібно читати, щоб поповнити знання. Уся література, як піна, швидко розходиться, а щось вагоме залишається. І цим вагомим є жанр літератури факту, який, як говорив Григорій Дмитрович Клочек, став популярним в Україні. От скажімо, вийшла книжка в перекладі з англійської про біографію Чехова. Сьогодні весь Київ нею зачитується. Чи, наприклад, десь півроку назад вийшла книжка американського дослідника про Василя Вишиваного. І вона була бестселером. Це такий жанр, коли є біографія епохи, біографія людини, біографія конкретної держави, тої землі, де ти живеш. Така література буде поцінована, її буде знаходити читач. Це не лише відкриття сьогоднішнього дня. Єдине, що ми сьогодні майже не друкуємо, що сьогодні майже помирає, так це драматургія. Дуже гарні були драматурги, а сьогодні тільки одна, може, Неда Неждана і залишилась.

• Чому ж помирає сьогодні драматургія?

Я думаю, що немає підтримки, в першу чергу, з боку держави, тому що театр потребує високої державної підтримки: потрібна пропаганда, потрібно, щоб, коли вмикаєш телевізор, йшли якісь вистави, інтерв’ю, якісь розповіді, театральні зустрічі. Цього немає. Зараз дали гроші на кіно, але ми все одно його не знімаємо, тому що далі грошей нічого не просунулося. Це проблема будь-якої кризи. 

• На презентації 7 тому антології «На землі, на рідній… » ви сказали, що буде ще одна, восьма і остання книга цього циклу. Чи вже зараз маєте проект цього видання? Що плануєте в нього помістити?

Фактично все вже десь складено. Кривий Ріг – старе єврейське місто, в принципі, як і Кіровоград. І мені хотілося, щоб атмосфера цього міста була в цій книжці. В радянські часи неприпустимо було писати, що на такій-то вулиці жили євреї, а тим паче називати імена і адреси. В мене вже є матеріали на єврейську тематику, тож хочеться, щоб книжка жила у цьому дусі.

Спілкувалася Світлана Дубина

Сподобалася стаття?
Поділитися:
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити

мир тв