Науковець розповідає, що на Кіровоградщині можна будувати міста-сади

Опубліковано . в Інтерв'ю

Кількість переглядів - 1421


Науковий співробітник Інституту ядерних досліджень НАН України Олександр Колосов не тільки розробляє нові джерела енергії, а й виступає за створення міст майбутнього та переконує - побудувати такі можна і на Кіровоградщині.

Про це повідомляє видання "Київ1".

- Олександре, нещодавно Ви скинули мені посилання на статті про фізика Олександра Харченка з приводу його «міст майбутнього». Що це, фантастика чи вже близька реальність?

- Це серія статей, три з яких розповідають про наше майбутнє у 2028 році, а четверта присвячена місту, що розташоване в Індії. Там таке місто (Ауровіль) давно створене і дуже цікаве тим, що проектує наше майбутнє вже на сьогодення і є основою для побудови подібних міст у нас.

- Мені це здається просто фантастикою, утопією. Є безліч фантастичних творів та записаних снів, не більш того. У чому ж полягає раціональне зерно?

- Якщо подивитися на те, що відбувається реально сьогодні в Україні, а цикл статей був написаний у 2013 році, то деякі рядки цих статей повністю збігаються з нинішніми подіями, що відбулися після Майдану, і що відбудуться у найближчому майбутньому. Там теж трохи сказано про те, що відбудеться у 2017 році. Просто весь народ України повинен подумати над тим, як змінити своє ставлення до нашого майбутнього. Йде війна, і ми думаємо, як вижити у цьому світі. Всю свою енергію народ України вимушено спрямовує на формування застарілих форм життя. Кожен знає , що «Генезис визначає несвідоме», російською: «Бытие определяет сознание», але не кожен чув, що ця скорочена фраза Бекона має повністю протилежне значення: «Генезис визначає несвідоме, якщо несвідоме не визначає генезис». Це означає, що ми повинні думати про недалеке майбутнє, проектувати його на сьогодення, планувати, розробляти проекти. Інакше кажучи: потрібно створити уяву Нової спільноти. Якщо ми не будемо цього робити і не буде національної ідеї, то у нас і не буде майбутнього. Ніхто не побудує нам будинок, якщо ми не визначимо його проект. Ми самі повинні створювати міста-сади майбутнього спочатку в своїй уяві.

Сьогодні у держави є можливості. Наприклад, кожен громадянин України може отримати абсолютно безкоштовно близько 2,5 га землі. Тому створення міст-садів має конкретну базу.

- Це записано в українському законодавстві?

- Так, можна знайти й почитати, як отримати безкоштовно землю в Україні (Ця норма записана у статті 121 Земельного кодексу України — авт.). Місто має не тільки приватні ділянки, а й інфраструктуру – центральну частину, паркову зону, лісову зону. Якщо ми сплануємо це місто, ми цілком вписуємося в існуюче законодавство. Середня кількість будинків, ділянок або «родових садиб», що буде основою для проживання людей, повинно бути близько 8 тисяч. Тобто, біля 30 тисяч чоловік можуть проживати у такому місті. І воно буде займати приблизно 10 квадратних кілометрів або 12 км у діаметрі.

Окремо треба сказати про родові садиби. В Україні існує рух «Анастасія», який підтримує створення родових садиб. Але ділянки, які вдалося отримати, дозволяють створити лише хутори. Освітньо-культурний розвиток людини в такому соціумі буде стримуватись.

- Хто може оселятися в таких містах? Можливо, переселенці, біженці, яких сьогодні багато зі Сходу України?

- Це на сьогодні злободенне питання. І біженці, і учасники АТО, які відслужили, повинні отримати свої господарства. Їм обіцяли квартири, ділянки. Там, де люди нині проживають, землі, як правило, не вистачає, квартири теж не будуються, і держава практично не бажає надавати такі блага. Але від держави треба тільки виділення землі, що передбачено законом. І ті люди, які можуть створити такі поселення, просто повинні мати бажання цим займатися. І при бажанні завжди знайдеться і спонсорська підтримка, яка з’явиться при популяризації і широкій підтримці цієї ідеї. З’являться великі можливості і для підприємницької діяльності, і для ведення приватного господарства. Тобто, люди самі забезпечуватимуть себе, і меценати, цілком можливо, захочуть жити в комфортних для себе умовах, де житимуть люди у гарних сусідських відносинах і будуть допомагати один одному.

На сьогодні є така проблема, як відсутність здорової їжі. І перше, що можна запропонувати, це органічне землеробство. Поки що воно слабо впроваджується українськими селянами, які не розуміють, як можна жити, не вкладаючи надмірних зусиль, отримувати великі врожаї на невеликих площах без застосування хімічних добрив та небезпечних препаратів захисту рослин. І при цьому не вбиваючи землю, а навпаки відтворюючи її силу. Тут маса проблем, які вирішуються досить легко.

- Де, на Вашу думку, в першу чергу треба будувати міста-сади? Можливо, на півдні та сході, навколо окупованих територій чи, навпаки, під Києвом?

- Звичайно, не зовсім під Києвом. Столиця й так перенасичена населенням. Але є, наприклад, південна частина Київської області, яка мені дуже подобається, Чернігівська, Кіровоградська області. На Кіровоградщині, до речі, вже існують екологічні поселення, які називаються «родовими садибами». Також вже є прототипи і в Житомирській області. Але вони, на жаль, не мають нормальної інфраструктури для розвитку людей. Тому що хуторська система не здатна забезпечити всі головні потреби населення.

- Тобто, яка саме інфраструктура повинна бути у такому місті?

- Це культурно-оздоровчий центр з бібліотекою, спортзалом, басейном, заклади освіти, духовний центр. Духовність – це основа розвитку таких міст.

- Що в першу чергу потрібно зробити державі, меценатам, зацікавленим громадянам?

- Перше, що потрібно, це створити поселення. Але це не повинне йти зверху. Головне, щоб нам не заважали. Тобто, насамперед створити рух людей, зацікавлених у створенні таких міст-садів. Перше поселення може базуватися на якомусь селищі, наприклад, із загубленою інфраструктурою. Тому що політика створення чогось готового і переселення туди людей ні до чого доброго не призведе. Ініціатива повинна йти знизу. І в цьому селищі повинне бути, хоч «убите», але якесь підприємство, яке можна відновити й виробляти деяку необхідну продукцію.

Можливо, насамперед, будівельну галузь. Тому що 8 тисяч будинків потрібно побудувати. Наприклад, це може бути каркасне домобудування. Воно найперспективніше, й швидко будується. Треба ці технології впроваджувати у нас, а не просто закуповувати за кордоном. Так, канадці навчилися гарно це робити, і я думаю, вони підуть нам назустріч, і будуть з задоволенням передавати ці технології. До того ж, окрім сільськогосподарського виробництва люди зразу будуть забезпечені цією роботою. Тобто, таке місто здатне до саморозвитку.

І найголовніше – енергетична незалежність. Будемо думати над тим, щоб кожний будинок був автономним, не мав зовнішнього підведення того ж газу, електрики. Це теж дуже важливий напрямок.

- За рахунок чого?

- Є відомі речі, наприклад, вітряна та сонячна енергетика, але це не дуже надійно й досить дорого. Найбільш перспективна сьогодні – це воднева енергетика. На основі спалення води, як це не дивно. Ці технології, у якійсь мірі ще фантастичні, вже існують. Їх необхідно тільки розвинути й впровадити у життя.

- А Ви це зараз вивчаєте?

- Так. Цим питанням я безпосередньо займаюсь.

- Можливо, це буде тема нашого наступного інтерв’ю.

- Та мабуть, це не дуже цікаво для масового читача. Але, створивши перше місто, ми дамо важливий поштовх для розвитку усього нашого суспільства. І, можливо, якщо ця ідея займе голови 10-15% населення України, можна за рахунок суспільного руху створити таке місто.

Одне місто на Кіровоградщині вже впроваджує проект зі створення гнучких сонячних батарей. Можливо, вони менш ефективні за кремнієві, але коштують майже в десять разів менше.

Саморозвиток буде починатися з енергетичної незалежності. Сьогодні багато хто буде зацікавлений в розвитку таких технологій, тому що той же газ дуже дорогий. Ось був у знайомих на півдні Херсонської області, і вони порахували, що для опалення звичайного будинку сьогодні їм потрібно платити більше 7,5 тис. гривень кожного зимового місяця. А отримують вони пенсії у 2 тисячі. Де взяти гроші? Це ж не життя, а виживання!

- Що ж заважає створити місто майбутнього?

- Та нічого. І у законодавчому плані все вирішується, можна створювати ті ж народні підприємства або споживчі спілки. І є люди, що потребують нового житла і можуть сприймати нові ідеї. Залишилось тільки досягти рівня свідомості, що ми можемо вирішити ці питання самі, і створити прекрасне суспільство, якого ще не було у світі. Таке, що самоорганізовується, і вільне від зовнішньої експлуатації. Треба сказати велику подяку керівництву країни за те, що воно послідовно створює всі умови для розвитку громадської думки. Дуже скоро настане час, коли стане зрозуміло, що система управління зверху не здатна вирішити задачу розвитку України.

Найважче, що змінюється у цьому світі, це свідомість кожної людини. Інфантильна свідомість, яка стала спадщиною СРСР, протягом одного покоління починає переходити до свідомості Людини-творця. Це найголовніша мета створення нового суспільства.

Сподобалася стаття?
Поділитися:
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити

мир тв