Вадим Хрипливий: «Хтось піде в кафе, а я поїду на «Гонку націй» і перевірю себе на міцність» (ФОТО)

Опубліковано . в Інтерв'ю

Кількість переглядів - 4733

Вадим Хрипливий вже більше року живе у Кіровограді. Переїхати з Донецька, де хлопець мав роботу, житло, можливості, змусила війна. У новому місці Вадим вступив до університету, створив громадську організацію та екстрим-клуб, активно пропагує спорт. Зараз 27-річний Вадим Хрипливий готується до нового випробування в своєму житті – унікального в Україні забігу з перешкодами «Гонка нації».

 

«Моя наступна стадія – «Гонка нації». Це буде одним із моїх етапів в житті, який має дати мені прокачку, змусить задуматись над собою і над тим, що раніше робив і про що забув», - говорить хлопець.

Я працюю на результат

Саме підготовка Вадима до нового випробування стала приводом для нашого знайомства. Збирались поговорити про спорт, проекти, що не без успіху реалізовуються у центральному місті України, життя у новому середовищі, адаптацію переселенця. Однак, як виявилось, Вадим розвиває в собі не лише спортсмена, а й філософа і волонтера.

Без дій ніколи не буває результату. Це один із життєвих принципів Вадима Хрипливого. Спортсмен і громадський активіст вважає, що життя дане для того, щоб відчути його на повну, спробувати себе у всьому, що може подарувати користь і задоволення.

«Чому у людей стаються депресії? Від того, що немає реалізації. Багато спортсменів, які кидають спорт, стають алкоголіками, бо вони не знають де ще себе реалізувати. Краще повільно, але довго розвиватись, аніж чогось різко добитись і все буде дарма. Я працюю на результат. Повільно, покроково, але я намагаюсь чогось досягти».

Моя місія – допомагати людям

Вадим далеко не соціопат. Вже після другого десятка хвилин розмови із ним розумієш: це не та людина, яка житиме на самоті. Він ретельно підбирає людей у своє середовище, не нехтує тими, хто потребує допомоги. Головними його мотиваторами є люди з інвалідністю, які досягають вражаючих результатів незважаючи на усі перепони.

«При зустрічі я завжди намагаюсь визначити це моя людина чи ні. Я намагаюсь задати такі нестандартні питання, аби визначити наскільки вона для мене цікава, - ділиться Вадим. - Я люблю задавати питання в лоб. Я прямолінійний, бо так стає одразу зрозуміло, що варто очікувати від цієї людини. Деякі через це зі мною не спілкуються. Мені цікаво показувати себе креативною і незвичайною людиною. Я багато людей можу назвати своїми друзями. З одними я можу щиро спілкуватись, в інших позичати гроші і не ділити їх на друзів і не друзів. Якщо людина вчинила щось, що зробило мені боляче, я просто відходжу від неї. Це її вибір, це її життя. Життя кожного має право на існування. Через те у нас є різноманітність у поглядах, смаках, принципах. Я думаю, що ці всі болі, які я переживаю в житті, дають можливість мені зрозуміти іншу людину і допомогти їй в подібній ситуації».

Вадим не любить, коли його підносять до великого благодійника, підкреслюють його особливість чи значимість. У розмові він декілька разів повторить фразу «Я такий же як і всі!», однак він вирізняється своїм наполегливим бажанням допомагати людям змінюватись і розвиватись.

«Я все більше і більше розумію, що моя місія – допомагати людям. Я можу ігнорувати людей, я можу ображатись через причинену біль, але коли потрібна буде моя допомога, я обов’язково з нею прийду. Мене змінювали люди, підштовхували до чогось, тому я усвідомлюю, що теж можу допомагати іншим».

Екстрим змушує переосмислити себе і щось змінити в житті

Одним із способів перевернути своє життя є саме ектримальний спорт, який активно розвиває Вадим у Кіровограді.

«Екстрим змушує переосмислити себе і щось змінити в житті. Наприклад, роуп-джампінг – одна з дисциплін, яка додала мені рішучості. Коли ти виходиш на exit, розумієш, що під тобою прірва, хоча тебе і тримає страховка, у голові каша, всередині боротьба між інстинктом самозбереження і рішучим «я». Багато мрій не збуваються, але треба себе проявляти, треба щось пробувати, інакше життя може перерватись у будь-який момент. Екстрим-клуб «EKVITAS» працює для того, щоб зрозуміти себе і дати можливість побачити себе з іншого боку».

Переосмислювати себе допомагає Вадиму не лише екстрим. У повсякденному житті хлопець займається кросфітом, який поєднує в собі різні види спорту: важка і легка атлетики, гімнастика. У спорт Вадим Хрипливий прийшов, коли зрозумів, що повсякденне рутинне життя шахтаря із низькими потребами і бажаннями - не та сфера, де можлива самореалізація. На спортивні вправи хлопець витрачає щонайменше 3 години на день. Багато часу забирають і організаційні питання щодо роботи клубу.

«Кросфіт – це та сфера, де усе треба продумувати, аби отримувати свій результат. Я не можу сказати, що спорт дає мені правильний напрямок мислення, роздумувань, прийняття рішень. Однак це реалізація себе в першу чергу. У принципі людина, яка вживає алкоголь і наркотики теж певною мірою себе реалізовує, однак мені спорт дає можливість не проживати життя дарма. Кросфіт - це один із способів довести собі, що ти щось можеш, це більше ніж спорт, це командний дух (CrossFit Team)».

Я вважаю, що кожен чоловік має прослужити в армії

Вибір молодого переселенця на Кіровоград впав не дарма. У 21 рік хлопець свідомо пішов до армії. Згадує, тоді була купа причин не взяти його у лави строковиків, однак його прагнення і люди, які повірили в нього, все ж таки дали таку можливість. Рік Вадим Хрипливий прослужив у 3-му окремому полку спецпризначення.

«Я важив 107 кг. Будь-який воєнком міг мене списати і не взяти на строкову службу, як би я на неї не хотів потрапити. Але він повірив мені і я потрапив у 3-й окремий полк спецпризначення. Я вважаю, що кожен чоловік має прослужити в армії. В армії швидше починає працювати мозок. Там сварять не за те, що ти зробив, а за те, що ти попався на гарячому. Це досвід, який вчить тебе робити усе грамотно і розмірено, а не аби зробити. Але зміни прийдуть лише до тих, хто того прагне і хоче».

Вадим розуміє, якби торік залишився у Донецьку, довелось би воювати. Згадує, коли кіровоградські «кіборги» утримували аеропорт, приходив до них, допомагав продуктами. Тоді була можливість потрапити лише до Нацгвардії, хлопець же хотів повернутись лише до своїх командирів.

«Я теж несу зараз місію. Я займаюсь суспільством, молоддю, намагаюсь прокачати Кіровоград. Але як треба бути піти на захист держави, піду обов’язково. Нерозумно зараз відмазуватись від армії».

Багато друзів і знайомих Вадима зараз залишились там, відстоюють ту чи іншу сторону конфлікту.

«Серед тих, хто залишився, є щонайменше десяток тих, хто якимось чином мене змінив. Я не засуджую тих людей, які зостались там. Це їх вибір, це їхні системи життя. Але я знаю, що вони там є, я за ними сумую. Для мене Батьківщина – це вся земля. Так, я можу сумувати за чимось, але скоріше за тими, хто живе на різних територіях. У Кіровограді я би хотів підготувати грунт для створення своєї майбутньої сім’ї».

Кіровоград - миле, пухнасте і спокійне місто

Екстрим-клуб «EKVITAS» – нові друзі Вадима. Зізнається, команда зібралась сама по собі і тепер злагоджено працює.

«Нас шестеро. Протягом року не було конкретного відчуття команди. Був я і «EKVITAS». Зараз у нас є ціла команда «EKVITAS», у якій усі мають якусь відповідальність і обов’язки».

Вадим говорить, Кіровоград - те місто, де можна реалізовувати цікаві проекти.

«Миле, пухнасте і спокійне місто. Тихе місто, де можна розвиватись, чимось займатись і щось просувати. Якщо ти чогось бажаєш, то життя тобі це підкине. Я впевнений у тому, що наші бажання і думки матеріалізуються».

Найближчими планами команди «EKVITAS» - є проведення екстрим-фестивалю та відкриття точки роуп-джампінгу. Зараз Вадим разом з друзями організовує різноманітні поїздки на стрибки, катання, плавання. Щосуботи проводитиме загартування у Кіровограді. Оскільки хлопець активно подорожує автостопом, має бажання розповідати людям про те, як можна недорого подорожувати.

«Ми хочемо зробити щось масштабне, круте і не банальне. Те, чого в Кіровограді ще не було».

Поки Вадим шукає однодумців на «Гонку нації», що відбудеться 14 листопада в Києві. Він візьме участь у «Забігу волі»: 13-кілометрова дистанція середньої тяжкості з 20-ма перешкодами. Усі, хто хоче випробувати себе, можуть взяти участь у легшому 5-кілометровому забігу.

«Це буде для мене випробуванням. Хтось піде в кафе, а я поїду в Київ і перевірю себе на міцність. Я знаю, що із забігу на 13 км виділяються гроші в зону АТО, так що ще й хлопцям допоможу. Думаю наступного року пройду випробування ще й голодом - на 7 днів. Це буде одним із пунктів перезагрузки. Найбільша мрія – космос».

Світлана Дубина

Сподобалася стаття?
Поділитися:
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити

мир тв