Гурт "Гуляйгород" про фольклорні експедиції та музику, яка в українців у крові з дитинства (ФОТО)

Опубліковано . в Інтерв'ю

Кількість переглядів - 2440

Нещодавно із концертною програмою «GG» до Кіровограда завітав відомий фольклорний гурт "Гуляйгород". Учасники гурту займаються дослідженням традиційного українського фольклору. У їх репертуарі є обрядові та побутові пісні, танці та традиційна інструментальна музика.

Склад гурту: Анастасія Філатова (вокал,бубон), Ірина Барамба (вокал), Сергій Постольніков (вокал, скрипка, сурма), Олександр Вовк (цимбали, клавіші, бас, вокал), Северин Данилейко (вокал,скрипка, сурма, сопілка), Андрій Антоненко (електроніка).

 www.gre4ka.info

Перед початком концерту учасники колективу дали прес-конференцію та розповіли про програму «GG» з якою і приїхали до Кіровограда та про себе.

- Кіровоград – 10-те місто, у яке ми приїхали і привезли програму «GG». Спочатку було Рівне, потім Львів, Івано-Франківськ, Луцьк, Тернопіль, Вінниця, Хмельницький, Харків, Полтава і Кіровоград. Хочемо, щоб музика у нашому виконанні була відомою і популярною, щоб вона була в ефірі, у головах у людей, які хочуть і можуть це слухати та сприймати. Ми нічого нового не вигадуємо, пісні співаємо так як і співали до цього, і єдине, що вже за допомогою нашого діджея Андрія Антоненка і групи, яка робила аранжування на студії «Кофеїн», власне з ними разом ми і зробили цей проект, - розповідає Сергій Постольніков.

www.gre4ka.info

- Що надихнуло вас на проведення концертного туру Україною?

- Після подій на Майдані пройшло вже трохи часу, ми б мали вже відійти від насаджування всього не нашого, але ми відчули що стало набагато гірше. І під виглядом «Україна єдина, единая страна». Давайте ми ще більше будемо слухати російську. А до людей, які хочу слухати українську, знати українське до них як не прислухалися тоді, так не прислухаються зараз. Ми хочемо не стояти осторонь цієї проблематики. Є дуже великий соціальний запит на подібного роду музику, - пояснює Олександр Вовк.

www.gre4ka.info

- Як відбирали музичний матеріал для проекту?

- Ми так закумулювали свої зусилля, що зробили цей проект буквально за пів року. Кожен, щось вніс у цей альбом. Ми зробили цей промотур, щоб дізнатися, наскільки людям це потрібно. У нас в голові сотні пісень і кожна красива. Коли відбирали цей матеріал і наше бачення не співпадало з аранжувальниками, траплялось так, що ми  відставляли якісь пісні на задній план.

- В альбомі представлені ліричні пісні, весільні, танцювальні композиції, це пісні Кіровоградщини, з Добровеличківського району село Липняжка, Кіровоградського району село Овсяниківка. Також у нас в альбомі є пісня з Кубані у чоловічому виконані і запальні українські танці. Кожен знайде щось для себе цікаве, хтось запальні танцювальні ритми, хтось ліричні композиції.

- Хочемо подивитися взагалі реакцію людей, спробувати ознайомити людей з новим продуктом який ми зробили. Це традиційна музика, спів та інструментальне виконавство, яке оформлене у сучасному варіанті, обкладено тими музичними тенденціями, які більше сприймає молодь.

Нам у кожному місті кажуть, що ми якось не стандартно виконуємо, тобто поєднуємо не поєднане, - говорить Олександр.

www.gre4ka.info

- Пісні, які ви виконуєте зібрані з багатьох куточків України. Яка була ваша крайня фольклорна експедиція?

-  У Тернопільську область. Нас з Ірою занесло саме туди. Мене особисто, цікавила інструментальна музика, от як в Україні вона функціонувала, які були регіональні відмінності, що, можливо, було у нас те, чого ми не зафіксували, що залишилося в архаїчних регіонах таких як Поділля, Полісся, Волинь чи та сама Полтавщина. 

Музика, що ми граємо, в основному з Полтавської області Деканського району. Інструменти у такому складі, от як дві скрипки, басоля, бубон – це типова весільна музика, яка обслуговувала всі весілля. І виходить так, що на Поділлі, коли ми з Ірою поїхали туди, то там трішки інші були регіональні відміни. Нам вдалося зафіксувати, що там більше – скрипка, цимбали, бас. Тобто другої скрипки як такої майже не було, - розповідає Сергій Постольніков.

www.gre4ka.info

- Я була влітку у Роменському районі Сумської області. Це була культурна практика у центрі фольклору та етнографії інституту філології Київського національного університету ім. Шевченка. Ми їздили та збирали матеріал по Сумщині, до того я була у Полтавській області у Гадяцькому районі. Перед тим ми ще їздили у Херсонську і Миколаївську області, спілкувалися з людьми і записували матеріал, який траплявся, - пригадує Ірина Барамба.

www.gre4ka.info

-На скільки важливі ці експедиції і чи можуть долучитися до процесу збору пісенного матеріалу пересічні люди, які не мають відношення до фольклору?

- Насправді матеріалу цікавого багато. Головне їздити і записувати. Я кожного разу наголошую, що зараз є всі технічні засоби для того щоб записати пісню чи музику. Коли ми тільки починали, писали на касети. У нас половина доробку на них.

- Ми закликаємо всіх небайдужих людей, не полінуйтеся під’їдьте до своєї бабусі чи сусідки, попитайте, а що співали її мати, про козаків чи про чумаків. Вибудуйте їм певний асоціативний ряд. Ми так працювали. Не потрібно говорити офіційним тоном: це культурна експедиція, і далі в тому ж дусі якісь зошити витягатита опитувати по пунктах. Попитайте – а ваша мати чи батько співали? Їх зразу отак закидає у той час, і вони починають згадувати. Це спрацьовує моментально. Люди заходять у той світ, а ти тільки встигай фіксувати. Поки є така можливість не лінуйтесь, поговоріть зі старенькими, - говорить Сергій Постольніков.

www.gre4ka.info

На вашу думку як музикантів, що потрібно робити на державному та побутовому рівнях, щоб серед молоді запалити етнічну музику у різних її варіаціях, будь то використання електрики чи фолк чистого вигляду?

- Дивитися вже на ті країни, які пройшли цей шлях. Там де або немає міністерства культури, або воно працює зовсім інакше. Бо у нас вийшло так, що народна музика – це балалайка і гармошка де жіночки, які вдягають вінки на голови, співають пісні. Це треба трішки змінювати. Скажу грубо, але це або треба писати петиції, або робити своїми силами. Ми робимо це своїми силами. Своїм існування потрібно показувати, що є вихід. Але знаєте, насправді із 46 млн. населення у країні, це дуже маленька крапелька. Є рука і на ній є п’ять пальців, ось саме стільки колективів в Україні, є таких як наш. В ефірі взагалі нікого немає. На ротації такого продукту теж не знайдете.

www.gre4ka.info

- Стосовно козацького цеху, то ми з хлопцями співпрацювали у козацькій трійці, виступали з ними просто як гітаристи та музики, тобто у них такий більш моралізаторський, більш високий, як вони кажуть рівень. Адже раніше ці цехи були розділені, був цех музикантський і кобзарський. Музиканти займалися музикою до слухання більш відпочинковою, а кобзарі несли більш технічні засади. Вони співали етнос, ту глибину, історію, ті події, вони були як документалісти, як хроніка. Ми фактично як художнє кіно виступаємо у порівнянні з ними, - говорить Сергій Постольніков.

- Чим ви заробляєте собі на життя та чим взагалі займаєтеся?
- Це страшне питання насправді. Іра в університеті імені Тараса Шевченка працює і викладає у студентів музичний фольклор, - каже Сергій.

- Це такий собі факультатив, ми співаємо колядки, щедрівки, зі студентами культуристами, - говорить Ірина Барамба.

www.gre4ka.info

- А ми з Сашком працюємо у науковій установі. В академії наук є такий Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Рильського, там от і працюємо. Ми робимо цікаву справу, яку дуже любимо. Працюємо з архівами аудіо фондів експедиційних записів починаючи ще від початку ХХ ст. В основному це бабінний архів, починаючи з 1948 року. Все зберігається на плівках, а ми з Сашком переводимо їх у цифровий формат. Тепер можна послухати, на приклад, як звучить Україна у 50-х роках ХХ століття. Тобто тоді виїжджали експедиції і по всій Україні записувалися різножанрові пісні. Звичайно не без пісень про Леніна і Сталіна, але серед того всього є унікальні зразки, які ніде не можна було почути, - розповідає Анастасія Філатова.

Щодо пісень про Леніна і Сталіна то це була рознарядка вивчити їх і співати. Ніхто їх в народі не любив. Ті хто пережив голод і всі негаразди, що припадали на долю простих людей, той знає, - зазначає Постольніков.

Северин Данилейко:

- Я працюю у центрі захисту культурної спадщини від техногенних катастроф. З 1986 року організовували експедиції у туристичні зони, особливо туди, куди переселили чорнобильців, а потім уже їздили по селах, знаходили їх і від них записували звичаї і традиції. Це трішки перегукується із "Гуляйгородом". Ми теж за тематикою їздимо у села і записуємо все. В одній із експедицій ми записували по суті матеріал вже не існуючих сіл. Люди говорили: а я була з того села, а я із того, а сіл то вже немає, а музика, вона залишається. Ми це записуємо, ми це фіксуємо. 

- Я музиколог-фольклорист. Збираю матеріали, фіксую їх якось, зберігаю. Поки що це справа, як то кажуть, «на поличку», дуже мало всього йде до людей, в їхні очі і вуха, це поки що, справа для вінчестерів і архівів.

www.gre4ka.info

Сергій Постольніков:

-Я не можу отак просто сказати, чим я займаюся. Дуже дивно, але я 13 років ніде офіційно не працюю. Хоча ні, протягом року я працюю у школі під Києвом у селі Хотів. Ми створюємо дитячий гурт троїстих музик. Я навчаю дітей, які не мають традиційної музичної освіти от таким способом передачі інформації – береш скрипку і показуєш, тоді вони і запам’ятовують краще. Це звично для українців грати на музичних інструментах змалку.

От пам’ятаю записували діда Бредуна на Полтавщині. Кажу йому: «А коли ви почали грати?». А він відповідає: «Та я ще такий малий був, що мені підставляли табуретку, щоб я ще втримав той бас, років шість було тоді». І це ж не просто так, треба ж гармонічно все робити. Зараз працюю на громадських засадах у музеї Гончара з дитячою групою. Так само втілюємо ідею первісної музики. Ми приносимо цимбали, показуємо інструменти, і вони вже пробують щось робити. Дітей це не лякає.

У вас є в планах поїздити по школах до дітей? От до нас приїжджають різні письменники, а етно культури дуже мало. 

- Ми вже відгукнулися на подібний проект. У Львові у нас був концерт у рамках туру. Підійшла дівчина яка виявилася заступником голови Львівської ОДА з питань культури. Вона була вражена. Каже, що такого як ми робимо, в області немає. І вони зараз шукають такий проект, щоб показати його у райцентрах Львівської області. Це має бути етно-молодіжна вечірка чи дискотека із подібною музикою. Щоб це була не звичайна українська музика, а саме у такому поєднанні - чистий фольклор і дуже близька до молоді їх мелодична мова. 19 грудня ми спробуємо зробити перший такий концерт. Вона каже, що організує молодь у районі, а ми зробимо подібну вечірку. Ми відкриті і готові це робити, ми усвідомлюємо, що це треба робити, особливо зараз.

www.gre4ka.info

- Ви займається відновленням та колекціонуванням старовинних інструментів, скільки їх у вас?
- Я трішки займаюся тим, що ремонтую інструменти. У мене п’ять цимбалів, одинадцять скрипок, бубони є, сопілки, кобзи. Я колекціоную ці інструменти. Вважаю, що вони дуже цікаві та гарно всі звучать. Насправді майстрування потребує багато часу, а його не вистачає, - говорить Сергій Постольніков.

- Чи займаєтеся ви ще чімось окрім музики та співів?

- Ми зробили чоловічим складом вертепний півчий хор, який співає давні пісні. Ідея була така, щоб відчути весь цей колорит і зробити реконструкцію вертепу 18 ст.. Прагнули показати людям, як це могло виглядати тоді, коли ще Гоголь описував часи «Ніч перед Різдвом». Нам хотілося відчути, як це все сприймається зараз, а воно сприймається, - розповідає Постольніков.

- Оскільки ваш гурт зародився і почав своє існування саме у Кіровограді, як ви вважаєте, яку назву повинно носити місто?

- Я завжди був за назву з топонімічними ознаками. Тобто те, що стосується якихось прив’язок до річок, до назв долин. Так, до недавнього часу хотілося, щоб була така назва як Єлисаветград, але потрібно розуміти наслідки цього повернення. Хочеться, щоб була якась нейтральність.

Звісно казатимуть, що місто названо на честь Святої Єлисавети, але не будемо обмаювати людей. Зараз модно переводити все у релігійну тему на кшталт: це ж святий Петро чи Єлизавета, що завгодно. Це теж один із впливів маніпуляції. Казали, що якщо назвуть місто Інгульськ, то там неправильно і погано відмінюється назва жителів, типу інгульщани. Починається якась така маразматична "закидуха". У людей просто немає, як то кажуть, політичної волі, бажання і обізнаності. У нас найбільша проблема – освіта, обізнаність у головах людей, і вона не зміниться, якщо ми не почнемо її змінювати, - підсумував Сергій Постольніков.

Вчора, 15 грудня, у Києві відбувся фінальний концерт всеукраїнського туру "Гуляйгород GG".

Альона Смілянець, Валерій Лебідь

Фото: Валерій Лебідь

Сподобалася стаття?
Поділитися:
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити

мир тв