Єпископ Марк: Одна з найбільших наших проблем – яничарство

Опубліковано . в Інтерв'ю

Кількість переглядів - 1369

На двадцять другому році незалежності в Україні ведуться дискусії про те, якою повинна бути українська церква та кому підпорядковуватися. Можливо, це питання стояло б не так гостро, якби політики не робили на ньому, вибачте за тавтологію, політику.

 Як наприклад, найбільший «знавець» мовної проблематики з Партії регіонів Вадим Колесніченко. Після того як ощасливив українських громадян мовним законом, має намір навести «порядок» у справах церковних. У той час як мови можуть бути різні, церква, на думку регіонала, – тільки одна, не складно здогадатися яка. «Наші предки під мудрим керівництвом великого князя Володимира прийняли світло Православної Віри", - глаголить депутат, навіть не намагаючись відділяти зерно від полови та дивуючи поверховістю своїх знань з цього питання... Адже як відомо, в 988 році відбулося хрещення Київської Русі Володимиром та запровадження християнства. А великий розкол, після якого християнська церква розділилася на Католицьку і Православну, відбувся в 1054 році. Схоже, на міцевому рівні декому також не спиться, поки не покерує церквою. Як уже повідомлялося, 30 грудня минулого року обласна державна адміністрація своїм розпорядженням перевела релігійну громаду місцевого храму  з Київського патріархату в Московський. Парафіяни намагалися оскаржити це рішення в суді, але марно. Про ситуацію в Новоархангельську і про те як живеться українській церкві в Україні в цілому і в Кіровоградській області зокрема, наша розмова з єписком Кіровоградським і Голованівським Марком Української православної церкви Київського патріархату.

Неіснуюча заява як аргумент

markk4

- Мені важко зрозуміти, чим керувався суд, - каже єпископ Марк. - Ми були впевненні, що виграємо позов, адже під час слухань стало відомо чимало фактів не на користь протилежної сторони. Наприклад, адміністрація відмовила громаді Київського патріархату в реєстрації нового статуту листом від четвертого вересня нинішнього року, посилаючись на аналогічну заяву релігійної громади Московського патріархату. А під час засідання з’ясувалося, що дана заява була зареєстрована в адміністрації аж шостого вересня. Тобто нам відмовили ще до того, як її одержали. Суддя поцікавилася в наших опонентів: «Як вони могли повідомити про заяву, що ще не надійшла?». Останні також посилалися на скаргу начебто від засновників нашої релігійної громади, але не змогли її надати суду. Тому рішення суду нас дуже здивувало.

 

- Чи були з боку Московського патріархату поставити настоятелем храму свого представника?
- Ні. Поки що службу і надалі веде отець Ілля.

Тому - дам, тому – не дам…

- Колишній завсектором з питань національностей та релігій, радник тодішнього голови облдержадміністрації на громадських засадах Микола Гарба, коментуючи цей конфлікт журналістам, повідомив, що протягом минулого року до Московського патріархату перейшло кілька громад Київського патріархату. Чи можна говорити про цей факт, як про тенденцію?

- Я б так не сказав. Російська церква мала бажання збільшити свою паству за рахунок наших релігійних громад раніше, але влада тоді зберігала певний нейтралітет. Хоча яка не була влада в Кіровограді раніше, коли ми зверталися з проханням виділити земельну ділянку під будівництво храму, завжди одержували відмовки на кшталт «недоречно», «немає можливості». Лише за головування Володимира Пузакова нам виділили дві земельні ділянки, але відмов значно більше. Сьогодні ж ми бачимо, що на деяких земельних ділянках, які ми просили, будують храми Московського патріархату. Наприклад, біля пам’ятника Ангелу-охоронцю в обласному центрі. По вулиці Маланюка нам дали земельну ділянку лише в оренду, хоча згідно з законодавством  релігійним громадам земельні ділянки даються в постійне користування.

Не за заповідями Божими

markk2- У Пушковому Голованівського району за підтримки Олега Голімбієвського, сільгоспвиробників і підприємців та мешканців села майже звели типовий величний храм, цього року планується встановити куполи та завершити внутрішні оздоблювальні роботи, - розповідає владика Марк. – Але тут почалися крутійства сільської і районної влади. Чиновники вмовляли людей перевести храм в підпорядкування Московського патріархату. Люди відмовилися. Тоді священики Московського патріархату з цього району почали агітувати за референдум, який би мав визначити, кому повинен належати храм. Хоча здавалося б, який може бути референдум: храм будує юридична особа, парафія Київського патріархату. В такому випадку можна висунути зустрічну пропозицію «Давайте проведемо референдум з приводу того, кому повинні належати діючі храми в Кіровограді». Поки що спроби прибрати дло рук цей храм призупинилися. Однак закінчилося все тим, щоб чи то показати свою претензію на це місце, чи довести щось інше, в селі на двісті чоловік майже поруч з нашим храмом збудували церкву Московського патріархату. В місцевого населення такі дії викликали відверте здивування. Адже в районі є села, де немає жодного храму. Інший приклад, у Гайвороні виділили земельну ділянку. Московський патріархат почав претендувати на земельну ділянку поруч, навіть стояло питання про те, щоб забрати нашу. На Балашівці місто нам взагалі створило цікаві умови. Коли російській церкві передали всі типові храми, нам передали руїну, що залишилася від приміщення колишнього кіновідеопрокату. Приміщення – наша приватна власність, але земля знаходиться у власності громади міста. Від нас вимагають зробити реконструкцію будівлі, а ми не можемо цього зробити, бо які б ми проекти не подавали, якщо земля не наша, їх не узаконять.

Там, де тісно, там і холодно

- Микола Гарба звертав увагу на незадовільний стан приміщень, які свого часу були передані Київському патріархату…
- Оскільки ми не маємо великих спонсорів і значних коштів, ми все робимо помаленьку, в міру своїх можливостей.

- Як говорить народна мудрість: «там, де тісно, там і холодно…». Словом, які умови існування церкви Київського патріархату узагалі, в такому стані і її храми?
-  Зараз, у зв’язку з тією ситуацію, що склалася в Новоархангельську, нам не до будівництва храмів. Ми в першу чергу намагаємося вдосконалити документацію, щоб нам не могли висунути якихось претензій. Поки що намагаємося хоча б зберегти те, що маємо, а не розбудовувати. Щодо храму на вулиці Маланюка, то ми майже завершили проектні роботи і вже незабаром розпочнемо будівництво. В цілому ситуація по місту така: релігійних громад зареєстровано більше, але діють лише чотири, бо мають місце для богослужіння. Богослужіння відбувалися в типових приміщеннях. Храм на честь Андрія Первозванного на селищі Гірничому – перший, хоч і невеликий, але типовий храм, який ми збудували в Кіровограді. У нас запитують, а чому ви не розвиваєте інших громад. А як громада може розвиватися, якщо вона навіть не має свого приміщення?

Московський патріархат торував ту ж дорогу, що сьогодні Київський

- Ну, і наостанок більш глобальне питання, хоч і дещо парадоксальне. Кому ж повинна належати українська церква в Україні? Сьогодні в інтернеті навіть ведеться дискусія, який патріархат має на українську православну церкву більше прав – Московський чи Константинополький?

- З точки зору логіки, українська церква не повинна була б від когось залежати. Бо православна церква за своєю структурою складається з автокефальних помісних церков. У цій структурі всі мають бути рівними і мати однакове право голосу. Такою є православна еклезіологія, на відміну від католицької, де є один центр, якому всі підпорядковуються. Тому історично так склалося, що коли розпадалися імперії і створювалися нові країни, відповідно виникали і нові єпархії, які претендували на відокремлення. Всі вони проходили такий же шлях як і ми. 70 років болгарська церква перебувала в ізоляції, 140 років – російська, поки інші церкви не визнали їхнє існування.

- Тобто Московський патріархат торував ту ж дорогу, що сьогодні Київський?
- Так. Це відбувалося б не так болісно, якби самі священики були одностайними, як свого часу в Болгарії. Коли Митрополит Філарет порушив питання про вихід української церкви з лона Московського патріархату, бо створилася окрема держава, тож для цього були всі підстави, то всі його підтримали. Але згодом поїхали у Москву і відмовилися. А взагалі одна з найбільших наших бід – це яничарство, коли відрікаються і забувають все рідне, аби вгодити господарю. Так і наші політики спекулюють на релігійних питаннях і намагаються догодити своїм господарям, Бога при цьому ставлять на другий план. На привеликий жаль, і священники не виняток. Більшість нинішніх священиків Московського патріархату - вихідці з Західної України…

- Яка ревносно берегла віру в часи бездуховності…
- Але відреклися навіть рідної мови, аби догодити Москві…

markk1

markk3

Розмовляла Наталя КРАВЧЕНКО
«Нова газета»

Сподобалася стаття?
Поділитися:
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити

мир тв