Галина Артеменко: Хотілося б навчити людей не бачити у приготуванні їжі лише щоденний обов'язок (ФОТО)

Опубліковано . в Інтерв'ю

Кількість переглядів - 1192

Ви облизувались, читаючи її рецепти в інтернеті, пробували готувати разом з нею у кулінарній рубриці ранкового теле-шоу, куштували її випічку у кіровоградських кав’ярнях, а вже зовсім скоро зможете у неї повчитись. 

 

Кулінарний блогер Галина Артеменко, яка от-от розпочне роботу у першій в Кіровограді кулінарній школі, розказала «Гречці» як із філолога перетворилась на кулінара, і чому цьому навчитись може кожен.

- Як так вийшло, що після філфаку і кулінарія?
Справа в тому, що я любила це з дитинства. У мене готувала мама, і ця культура була прищеплена. Свій перший повноцінний пиріг, я спекла в сім років. Звісно мені допомагали. Я навіть після 9 класу хотіла йти вчитись в технікум на кухаря, але, на щастя, мене відмовили. Після філфаку я пішла працювати по спеціальності. Два роки я працювала в управлінні лісового господарства у прес-службі.

Але потім, я зрозуміла, що щось не те. Ніби і хороша робота є, і все гаразд з начальством, але ти не бачиш себе на цій службі через, наприклад, десять років. Я звільнилась і ще не думала, що буду працювати в сфері кулінарії. Просто взяла паузу, аби подумати, що я буду робити далі. Тоді мені запропонували пописати в інтернеті. Поступово я почала писати статті на кулінарних сайтах. Це було зручно. Адже по суті ти готуєш для домашніх, але потім ти все це фотографуєш. Так три роки я писала статті для сайтів, почала розуміти, що таке фуд-фото. Паралельно ми знімали відео для ранкового шоу. Це було більше в форматі хобі. Ц було цікаво, весело. По моїй кухні розливали все, що могли розлити.(Сміється) Багато було цікавих моментів, які не ввійшли в програму.

- Як вдаються такі апетитні фото?
- Плануєш якесь освітлення, починаєш купувати тонни посуду, для того, щоб тут така тарілочка була, а тут ось така. А потім ходиш по всіх своїх родичах і кажеш, «Ой, у вас тут така гарна ложечка, можна я її у вас заберу?». Всі починають мені зносити ложечки-скляночки. Стала читати більше про предметне фото. І поступово око якось налаштовується бачити, якісь речі через камеру. Починаєш розуміти щось в композиції, настройках свого фотоапарату.

- Зараз ти також печеш на замовлення, часом ділишся радісними відгуками клієнтів. Тяжко було починати?
- Якби я не була така тяжка на підйом, я б певно почала цим займатись раніше. Я довго боялась пекти на замовлення, бо це підвищений градус відповідальності. Бо коли ти печеш для своїх, то ти наче для себе це робиш. А для інших більш хвилювання. Наприклад, а чи сподобається? Адже смаки своїх близьких ти вже знаєш.

- Як ставишся до кулінарно-змагальних шоу?
- Негативно. Часто чую: «Тобі треба на «Мастер-шеф». Ні, друзі! Я не дерусь, не відрізаю нікому пальці і не тягаю за волосся. Це не моє. Для мене важливіше професійність ніж накручування популярності.

- Про кулінарну книгу не мріяла?
-  Мріяла. Хотілось би відкрити свою кафешку і видати кулінарну книгу. Певний відбиток філфаківський у мене залишився. Хотілось би навіть самій ту книгу зверстати, але не хочеться перемудрувати. Хочеться зрозуміти, що б це мало бути. Думала також про створення не так книжки, як брошурки, для учнів кулінарної школи. Коли людина зможе взяти книгу, а там будуть написані якісь основи, тонкощі, максимально спрощені, без заумних речей. Щоб людина розуміла наскільки просто це робиться, що може вплинути на те, що у мене це не вдасться.

- Коли з’явилась ідея кулінарної школи?
- Ідея організувати школу була давно. Бо працюючи в інтернеті є багато коментарів, на кшталт:"ой, у вас так все красиво, а от я нічого не вмію". І тут виникає думка, чекайте, це ж не проблема! І нарешті ми цю ідею почнемо втілювати в життя. В нас в місті такого не було, а в крупних містах це дуже популярна річ. Наша школа буде непрофесійна. Тобто просто для людей, які хочуть навчитись щось готувати, а не бачити в цьому щоденний обов’язок, а отримати кайф від процесу, проявити творчість. Їжа – це справа щоденна. Якщо ми отримуємо позитивні емоції від таких щоденних речей, то це позитивно відображається і на більш глобальних речах.

- Не страшно, що в школу прийде така людина, яку навчити не вдасться?
- Якщо людина прийде і захоче – у неї все вийде. Просто може комусь для цього потрібно більше часу і уваги, це так. Тому ми плануємо, що на майстер-класі буде по 7 людей – це оптимальна кількість, аби людина могла сама спробувати готувати, а не лише дивитись і записувати. Перший блок майстер-класів буде присвячений простій домашній випічці. Будемо розказувати базові речі. Наприклад, чим пісочне тісто відрізняється від рубленого, адже інгредієнти по суті ті самі, і де яке тісто застосовувати. Розказуватимемо про кекси, про мафіни і про те, що це різні речі.

"Гречка" обіцяє слідкувати за роботою кулінарної школи і давати читачам більше солодких новин.

Спілкувалась Анастасія Дзюбак

Фото із архіву Галини Артеменко

Сподобалася стаття?
Поділитися:
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити

мир тв