Актори «Палати № 6»: « Театр - це своєрідна терапія для таких "пацієнтів", як ми» (ФОТО)

Опубліковано . в Інтерв'ю

Кількість переглядів - 1739

Традиційно літо – період канікул у театралів. Храми Мельпомени, оголосивши про закінчення сезону ще в травні, зачиняють двері для поціновувачів акторської гри і починають готуватись до нових прем’єр. Одним із театрів Кропивницького, які вже обрали чим радуватимуть на відкритті сезону своїх відвідувачів, є молодіжний театр «Палата № 6», у якому грають шестеро акторів.

 

 

pal6

Він успішно дебютував у січні цього року із комедією французького драматурга Марка Камолетті «Гарнір по-французьки», однак залишився поза увагою мистецьких критиків.

У розпал міжсезонного затишшя «Гречка» вирішила поцікавитись як з'явився молодіжний театр «Палата № 6», чим він дихає і живе, і що ховає в своєму театральному меню.

«Палата № 6» - фактично другий молодіжний театр у Кропивницькому.

Що піштовхнуло його відкрити?

Юрій Таран : Ми створили театр «Палата №6», щоб займатися театральним мистецтвом. Тому, що нам це подобається. Ми займалися у молодіжному театрі «Резонанс», для нас це була гарна база, хороший старт, але цей етап у нашому житті завершився, і щоб займатися і далі театром нам довелося починати окремо. Ми почали працювати у грудні 2015 року, але датою заснування театру вважаємо нашу першу виставу, яка відбулася 13 січня 2016 року. З того часу нас відвідали більше 600 осіб.

Скільки акторів грає у вашому театрі і хто за що відповідає?

Ксенія Троянська: Зараз у нашому театрі 6 учасників. Це студенти, які здобувають різні професії. Основним нашим захопленням є театр, і ця справа займає майже увесь вільний час і якщо є бажання ще чимось займатися, потрібно дуже постаратися. У нашому колективі люди всесторонньо розвинуті: це і Ірина Гелевер, яка полюбляє співати, малювати, шити (навіть закінчила курси шиття), і Анна Шелуденко, яка захоплюється танцювальною хореографією, бісероплетінням та вишиванням, Юрій Таран із потягом до книг, фільмів та волейболу, це і майстер на всі руки, музикант та генератор ідей Ігор Шелуденко, а я займаюся cтворенням прикрас та елементів декору. У нас немає чітких розмежувань відповідальності, кожен відповідає за усе, що відбувається у театрі. Будь-які питання або проблеми вирішуємо усі разом.

Чому саме "Палата № 6"?

Ірина Гелевер : Як, мабуть, і багатьом акторам, нам подобається творчість Антона Павловича Чехова, а «Палата № 6» - це його повість. Часто ненормальними вважають людей, які не підходять під шаблони суспільства. Таким був головний герой чеховського роману, такими є творчі люди. Ми також трішки - у доброму розумінні цього слова - божевільні, тільки проявляється у нас це у творчому вимірі. Кожен із нас, як і чеховські герої, має свої переконання, погляди, але нами рухає одна спільна ідея. Коли ми вибирали назву були ще деякі варіанти, але виявилося, що такі назви вже носять українські театри, до того ж «Палата номер 6» сподобалась найдужче.

Який напрямок роботи для себе обрали? Що більше приваблює молодих акторів?

Ірина Гелевер : Ми не обмежуємо себе у напрямках. Головне, щоб тема була цікавою. Намагаємося підібрати щось таке, що буде цікаво людям різного віку, статусу, переконань. Мабуть, саме через це, пошук матеріалу забирає багато часу. Усі учасники нашого театру читають п’єси, які потім обговорюються, і тоді ми вирішуємо, що беремо в роботу.

Чому театр працює при машинобудівному коледжі? Це просто майданчик, де ви можете проводити репетиції і ставити вистави, чи коледж чимось допомагає?

Ігор Шелуденко : Те що у нас є можливість займатися при машинобудівному коледжі, це уже неабияка допомога для нас. На кожну виставу ми отримуємо звукове обладнання та багато чого із технічних дрібниць.

Скільки вистав вже має "Палата № 6"? Чи показують себе актори поза театральною сценою?

Анна Шелуденко: Поки що ми маємо лише одну виставу, це комедія французького драматурга Марка Камолетті «Гарнір по-французьки» або «Граємо у дружню родину». «Гарнір по-французьки» - це п'єса із неймовірною інтригою, що тримає глядача прикутим до дійства на сцені аж до самого кінця. Та що там казати про глядачів, ми й самі часом так захоплюємося, що починаємо хвилюватися, як же наш герой вийде сухим із води на цей раз. А ще «Гарнір по-французьки» приправлений вишуканим, тонким гумором, який смакуватиме кожному.
Окрім того ми беремо участь у заходах міста: наприклад, 6 травня у бібліотеці Чижевського на заході «Гортаю пам’яті своєї сторінки», присвяченому Дню пам’яті з нагоди перемоги над нацизмом у Другій Світовій війні ми вітали ветеранів, дітей війни квітами та композицією із віршів та монологу, а 23-го червня долучились до вуличної акції оutlet-містечко «Вільний простір ідей», що організувала Кіровоградська обласна бібліотека для юнацтва до Дня молоді.
Ми постійно працюємо над собою, кожного дня проходять заняття та тренінги із акторської майстерності, сценічної мови та сценічного руху.

Костюми, реквізити робите самі чи є надійні друзі й партнери, які підтримують?

Ігор Шелуденко: Основну частину декорацій, костюмів, реквізиту робимо самі. Це приносить нам задоволення, приємно грати на сцені, де все, до найменших дрібниць, зроблено своїми руками. Окрім того, це допомагає нам задіяти всі свої таланти на повну, бо хтось вміє шити, хтось малює та ін. Але якщо нам щось потрібно, то чимало людей нас підтримують і допомагають, за що ми дуже вдячні. Серед них і працівники коледжу, і друзі, і батьки.

Які плани на новий театральний сезон? Які вистави зараз в розробці?

Юрій Таран: У новому театральному сезоні плануємо набирати студію молодих акторів. Також ми працюємо над новою виставою, яку плануємо показати восени. Яку тему обрали і що гратимемо - поки що наш театральний секрет.

Чого бракує "Палаті №6"?

Анна Шелуденко: Звісно бракує фінансового забезпечення, адже для створення вистави потрібні значні кошти: на костюми, реквізит, декорації, квитки, афіші, програмки. Оскільки ми молодий театр, то все починаємо з нуля. По можливості приносимо у кого що є із дому, від бабусь, знайомих. Маємо і технічні проблеми: відсутність театрального освітлення, куліс. Завдяки керівництву машинобудівного коледжу зараз питання з технічними проблемами на стадії вирішення.

Що для акторів "Палати № 6" означає театр?

Ксенія Троянська: Для акторів молодіжного театру «Палата№6» театр – це улюблена справа, постійна робота над собою, над образом, вдосконалення знань та умінь, пошук чогось нового. Коли починаєш займатися чимось серйозно, воно стає вже не просто хобі - то стиль життя. Театр - це своєрідна терапія для таких "пацієнтів", як ми, адже тут можна розкритися на повну, не боятися бути собою. Якщо ж навпаки, хочеться втекти від себе, то в цьому завжди допоможе маска твого героя. Ми намагаємося достукатися до людської душі, висвітлити проблему маленької людини у великому світі та нести культуру у світ.

pal61

pal62

pal63

pal64

pal65

Світлана Дубина
Фото з офіційної спільноти театру «Вконтакті»

Сподобалася стаття?
Поділитися:
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити

мир тв