Сергій Ларшин про кіровоградський велоспорт, велолюбів і клуб «Там-де-ми»

Опубліковано . в Інтерв'ю

Кількість переглядів - 1271

25 травня у Кіровограді відбулось чергове свято «Вело День-2013», організоване учасниками місцевого клубу любителів велоспорту «Там-де-ми»; через тиждень – 2 червня – будемо вболівати вже за маленьких гонщиків на «гномиках» в рамках перегонів «РоверОК», що готуються до відзначення Міжнародного дня захисту дітей… Відтак, з наміром зв’язати ці дві події у тісний жмуток інших свят, мандрівок та перегонів, які задумуються в середовищі кіровоградських тамдемівців, я вирішила звернутися до їхнього лідера Сергія Ларшина.

 

www.gre4ka.info - Інформаційний портал Гречка.Вперше мені випало поспілкуватися з Сергієм Ларшином на засніжених спусках Злодійської балки під час святкування «Веломасляної-2012». Про це варто згадами окремо. На імпровізованому паркінгу під акаціями крім велосипедів слухняно вистоювали свою чергу на пригоди ще й кілька дитячих санчат – їх теж прив’язали до дерев ланцюжками… Неподалік товклося будівництво – чоловіки викачували здоровезні кулі зі снігу на кладку для нового ярусу оборонної фортеці. За планом головнокомандуючого – невисокого чоловіка в лакованому капелюсі із шипами ( як виявилося, це й був Ларшин (!) - таких мало бути дві чи три, адже й бої мали бути довгі й видовищні. Дівчата зривали кришки з баночок із домашніми готуваннями, радились, нарешті взялися енергійно колотили в кухлях якусь жовту юшку… Скоро сніг запах млинцями; виткі аромати домашньої ковбаски й хрону спричинили напад екзотичний сказу серед пташок у хащах… (Авт.).

- Сергію, скажіть, будь-ласка, кілька слів про історію утворення «Там-де-мів»…www.gre4ka.info - Інформаційний портал Гречка.- Це громадська організація, яка існує кілька років… Від самого початку все склалося доволі просто, своїм, так би мовити, еволюційним ходом. Три-чотири знайомих на велосипедах якось домовилися щонеділі кататися разом. Звичайно, за містом, подалі від вихлопних газів і тісного потоку машин. Приблизний радіус – 70-80 км. від Кіровограда. Так, дорогою відкрили для себе чимало гарних місць, які раніше й не сподівалися побачити тут у нас, на Кіровоградщині.

 - Які саме?
- Перед усім маю на увазі так звані менгіри. Точна координата їхнього місцезнаходження – село Нечаївка Компаніївського району. Це кам’яні формації, що громадяться на дні впадини, утвореної внаслідок падіння метеориту. Навкруг – села Розумівка та Бовтишка, поблизу усипальні Раєвських – просто казкова природа! Чимось нагадує Карпати. Навіщо сідати на потяг? Гір, звичайно, немає, проте пагорби і кручі, в цілому, доволі різкі залами рельєфу, а також густий ліс, що підступає збоку Підлісного, направду складають таке враження. По дорозі на Бобринець, біля села Полум’яного, можна побачити скелю, яку в народі чомусь називають «Три слони». Як на мене, - ніякої подібності. Знаходиться теж у глибокій западині (з траси не помітиш) і являє собою конструкцію із брил та кам’яних уламків, накладених одне на одного так, що збоку ця нетривка будова нагадує будиночок із гральних карт. Один невірний рух, і, здається, – все розсиплеться. А от з лівої сторони на самому під’їзді до Бобринця знаходиться справжня реліктова долина. Дякувати Богу, не переорана, не має видимих слідів людського перебування… Вважається, що вона збереглася у такому ж вигляді, як і утворилась одного разу мільйони років тому. А скелі ще можна побачити у Лозоватці (запинається, жалкує, що не прихопив з собою дорожньої карти (Авт)., річкові каскади – біля Злинки.

www.gre4ka.info - Інформаційний портал Гречка.- Отже, Вас вже можна вважати справжнім «просоленим» мандрівником. Назвіть три речі, без яких ніяк не можна обійтися у дорозі?

- По-перше, так званий ремнабор: камера-запаска, клей та деякі інструменти. Добре, коли поміж групою людей, які готуються у тривалу подорож на велосипедах – скажімо, до Криму, - наперед обговорюється питання, хто і що братиме з собою. А от для звичайних поїздок за місто набір необхідних речей можна зібрати самостійно. По-друге, вода. Хай там що – воду завжди слід брати і в достатній кількості. Далеко не завжди можна знайти місця для поновлення запасів питної води. Не завадить також прихопити щось із верхньої одежі – куртку-вітровку, толстівку… Буває, вирушаєш, коли зранку на вулицях сонячного, ніякого вітру не спостерігається, а назад – дощ, негода… А ще ми привчаємо своїх людей завжди одягати на голову шолом. Ніякого примусу – просто аргументовано висловлене прохання.

Я домовилася про зустріч із Сергієм Ларшиним у нього на роботі, поміж «вікнами» занять йогою в одному відомому центрі здоров’я. Широкий хол із дзеркальною стіною навпроти пункту рецепції… Між іншим, це зручно. Виходячи, відвідувачі ще якусь хвилину-дві вивчають свої відображення, приміряючись хто до чого – хлопці до м’язових опуклин на руках, а дівчата – до ніг і животиків. Проте дехто, здається, не збирався гаяти часу на розглядини. Замріяна пенсіонерка у просторій футболці з веселеньким принтом Сімпсонів на грудях та величезним смайликом на сухому обличчі проплила мимо, вочевидь, найбільше радіючи об’ємам приросту своєї духовної мускулатури (Авт.).

- Скільки приблизно коштує спорядження велосипедиста? Давайте розглянемо найпростіший варіант www.gre4ka.info - Інформаційний портал Гречка.такого комплекту: які речі обов’язково мають до нього входити, а без яких можна й обійтися?

- Все залежить від фінансових можливостей конкретної людини. Спеціальна форма, в якій комфортно себе почуваєш і яка має відповідні характеристики зносостійкості, коштує, звичайно, дорогувато. Шолом - від 300-500 грн. і до 2 тис. Має бути легким, щільно фіксувати череп. Комплект із футболки та велошортів можна придбати за 500-700 грн. – це найнижча ціна. Необхідно окремо зауважити, що тканина, з якої вони виготовляються, - «дихає», тобто, є гігроскопічною і запобігає ефекту лазні, а ще - містить у своєму складі іони срібна, що перешкоджають розвитку бактерій на тілі людини внаслідок того ж таки інтенсивного потовиділення. Штанці оснащенні так званим «памперсом» – підкладкою із матеріалу, яка вбирає і утримує в собі вологу в зоні промежини. Повірте, це таки корисний винахід – особливо у тривалих подорожах, коли доводиться працювати ногами кілька годин поспіль та ще й час-від-часу мимоволі підплигувати на сидінні. Ті з нас, хто вирішив не витрачатися на спеціальні шорти, потім ледь переступали ногами у позі підбитого жокея. Збоку це виглядало доволі кумедно, а от хлопці – реально мучилися (ковтає сміх, намагається стримати себе (Авт.)!.. Ще необхідні туфлі із пристібками «контактних педалей», що розмішуються з обох боків стопи. Завдяки такому пристрою ноги під час їзди не ковзають з педалей, також можна уникнути швидкої втоми м’язів навколо суглобу. Одна пара такого взуття коштує не менш як 500 грн., пристібки продаються окремо. А от без наколінників та захисту для ліктів справді можна обійтися – ці речі використовуються, здебільшого, велосипедистами-екстрималами.

- А скільки коштує Ваш велосипед? Чи несете Ви додаткові витрати на його обслуговування чи ремонт?

- Велосипед обійшовся мені у 12 тисяч (тривала пауза, далі сходить на шепіт (Авт.)… Щоправда, він - один із найдорожчих, і сплачував я за нього поетапно, протягом року. Ні, ніякого кредиту не оформлював. Так сталося, що на початку його власником був один мій знайомий. От він його купив, а потім спокусився на іншу модель.
Своїх сталевих коней ми зазвичай шукаємо в Інтернеті. Згодом замовляємо моделі, що сподобалися, через знайомий велосалон у Кіровограді. Інколи хлопці спеціально виряджаються за велосипедами до Києва. Все-таки це складно – підібрати свій оптимальний варіант. Головне ж у велосипеді - рама. Її конструкція, розмір. Наприклад, модель мого велосипеда у Кіровограді ви не побачите більше ні в кого. Тому що на ньому особлива рама, яка підходить під мій зріст, дискові гідравлічні гальма, хороша амортизаційна вилка (так звана «повітряна вилка» із нового покоління пристроїв, що працюють вже не на пружинах), гарні перекидки… Словом, все, як годиться, і найкращої якості! Ремонт та деякі роботи обслуговування з поточного обслуговування, - наприклад, налагодження каретки, на якій тримається конструкція педалі, - власноруч не виконуємо, здаємо свої транспортні засоби до сервісного центру. Там є необхідне для цього обладнання і спеціалісти, що добре знаються на цьому. Вважаю, краще вже заплатити гроші. Самодіяльність у цій справі тільки зашкодить. Хоча в «Там-де-мах» є кілька тямущих хлопців, яких ми називаємо своїми похідними механіками, - іноді щось підкручують у дрібній потребі.

- Про які потенційні небезпеки Ви б хотіли застерегти велосипедистів-новачків?

- Від самого потрібно зрозуміти, що падінь і травм уникнути не вдасться. Якось мені доводилось бачити, як один знайомий падав, перевернувшись у повітрі через кермо свого велосипеда. У таких випадках просто неможливо передбачити, як будеш летіти вниз, вибираючи позу, що не несе за собою відчутних ризиків для здоров’я. І найгірше, що може трапитись, – це забиття головою. До всього, інколи доводиться переїжджати автомобільні траси. Ні, незадовільне асфальтне покриття особливо нам не заважає. У велосипедистів більше можливостей для здійснення маневрів; досить легко об’їжджаємо будь-які ями і забоїни… Головну небезпеку становить сам автомобіль. Коли величезна вантажівка з фурою проноситься мимо, здіймаючи сильні вітрові потоки, - часом ледь встигаєш усвідомити страшне: от скоро не втримаєш керма і загримиш - або у придорожні кущі, або під колеса машини, що їде позаду! Здебільшого водії вантажівок ставляться до нас безцеремонно, не зважають на такі нюанси і «шкварять» собі далі, на високих швидкостях (зминає губи в нитку гіркого невдоволення (Авт.).

До зустрічі з журналістами Ларшин готується заздалегть і совісно. Мене запросили розташуватися за окремим столиком фітнес-бару, що на другому поверсі. Знайомі кафешні чайнички, цукерниця, коротке обговорення переліку питань до інтерв’ю… Вочевидь, панові Сергію не вдалося викраяти часу на такий-сякий душ, - в облиплій футболці він здавався удвічі худішим, ніж два дні назад, коли випадково бачила його у місті. А так - все по-старому: розслаблене обличчя, очі – очікувальні, але звернуті зіницями кудись у середину, ніби весь час прокручують якісь слайди, вибираючи найцікавіші кадри для своєї розповіді. Щодо іншого – викапаний спортсмен! Постійно совається на стільці, не в змозі усадити тіло у певні позі, наче боїться, - без руху у нього заллють два куби цементного розчину(Авт.).

- Ненароком Ви згадали, що задовго до появи «Там-де-мів» у компаніях інших знайомих велосипедистів обговорювалась ідея про створення своєї офіційно зареєстрованої структури, проте далі розмов діло не пішло. Чому це вдалося Вам, Вашим друзям? Що Вас єднає, крім спорту та захоплення подорожами?

- Було б невірно всіх нас назвати друзями. Я називаю друзями тих людей, із якими достатньо часто спілкуюсь, звертаюся за порадами або ж допомагаю сам… Скоріше ми – товариші, однодумці… Десь так, напевно. Не бачимося у будні, тільки кожної неділі. У нас не прийнято копирсатися у чужому минулому, докладно розпитувати - що і як. Та й на велике коло не просто довірити щось таке своє, болюче. Хоча між деякими є більш тісні стосунки і вони збираються у свої трійки-четвірки, трохи подалі загального гурту. Це старовинні друзі, подружні пари. Щодо іншого – ми всі дуже різні… За віком, професіями, що обрали, освітою та поглядами на світ. Наймолодшим 16-17 років, найстарші - наближаються до свого 60-літнього ювілею. Студенти, викладачі, приватні підприємці, інженери, професійні рятувальники… Я веду до того, що деінде, поза «Там-де-мами», нас би було важко уявити разом. Є люди, що цікавляться езотерикою, інші ж тримаються традиційної віри, відвідують церкву…

- І все-таки яким чином вдається утримувати в одній організації стількох людей?
- Оскільки «Там-де-ми» розрослися – природним чином виникла потреба запровадження своїх свят, які б нас всіх об’єднували, так би мовити, заражати енергією корпоративної спільності. Відтак, уже провели дві «Веломасляни» (у Злодійскій балці та на ставках радгоспу «Тюльпан» (р-н Лелеківки), одне купальське свято… Спочатку здійснили вечірній велопарад містом (в масках, з різноманітними ліхтариками і блимавками), згодом, за містом, біля води, дістали предмети традиційної атрибутики – стрічки й віночки; розклали багаття… Не менш ефектним вийшло і цьогорічне святкування хелоуіну. Тільки уявіть собі: надвечір Великою Перспективною суне-от така ватага нечисті під несамовите верещання свистків і клаксонів! Зазвичай в рамках розважальної програми проводимо квести з орієнтування на місцевості, змагання «Хто швидше розпалить вогнище?», перетягування канату, зведення снігової вежі та бої сніжками… Збоку вже хтось чаклує над шашликом, запашною юшкою у казанку або накладає бутерброди з салатами. Є також і свій живий музичний супровід.

А як щодо спиртного? На клубних святах у «Там-де-мах» прийнято дотримуватися суворих правил життя спортсменів чи все-таки дозволяєте собі пригубити чогось, що гріє кров?
- Ми, взагалі-то, і не є спортсменами, коли брати до уваги такий аспект. У більшості випадків члени нашого клубу до вступу у «Там-де-ми» ніяким спортом не займалися взагалі, не те, що велоперегонами. Повторююсь, це - захоплення, спосіб трохи по-іншому скомбінувати власне життя. Адже в молодому віці доволі просто вдається зав’язувати спілкування з новими людьми, включатися у нові компаній, чи не щотижня відвідувати фестивалі, вечірки, концерти. Натомість людина більш зрілого віку чітко усвідомлює, що майже весь її світ відтепер складають здебільшого домашні справи та обов’язки батьківства. Так, сім’я – це добре, але, погодьтесь, іноді і від сім’ї хочеться відпочити. І в друзів спостерігається те ж саме. Кожен «вариться у своєму», старі зв’язки поступово слабнуть і розпадаються. Або ще так буває: хтось пристає до компанії своїх однолітків, розраховує періодично бачитися з ними, спілкуватися, а ті щоразу завертають у більярд чи до ресторану. Тоді, виходить, для спілкування обов’язково потрібні гроші? Дуже сумніваюсь (задумується (Авт).
Тепер про спиртне. У подорожах, звичайно, алкоголь зайвий, нічого про нього навіть згадувати … А от на святах – буває, причащаємося винцем. Знову ж таки – у помірних кількостях, щоб скропити добрий почин. Це все контролюється: нікого не вмовляємо – всі дорослі люди, проте якесь зауваження може бути висловлене.

- У подорожах без пригод не обходиться. Які курйози траплялися в житті «Там-де-мів», чи часто випадає бувати у незручних або ризикованих ситуаціях?

- Основна приключка полягає якраз в культурних стереотипах, що побутують на пострадянському просторі. Так, наприклад, на початку дехто соромиться сідати на велосипеда, відповідним чином одягатися: «Ну як це я, дорослий мужчина, буду перед усіма крутити педалі у цих штанцях?!! Це ж жіночі лосини! Знайомі засміють!», - пояснюють. Інші не спішили одягати шолома, виходячи із тих же самих міркувань. Відходили за квартам-два від будинку, де живуть, - щоб ненароком сусіди не побачили, - і тільки потім чіпляли на голову необхідний засіб захисту. Власне з «Там-де-мів» і почалася широка популяризація в нашому місті нової культури активного відпочинку, яка передбачає уважне ставлення до засобів захисту від можливих травм. Зараз, спостерігаю, у шоломах їздять вже майже скрізь, не лише за Кіровоградом чи районними центрами; купляють і спеціальну форму, бо зрозуміли нарешті – в ній набагато зручніше рухатися. А широкі штанини звичайних спортивок запросто можуть «зажуватися» поміж петлям велосипедного ланцюга.
Щодо пригод – пригадую тільки одну, коли надвечір від групи тамдемівців відбився велосипедист – поїхав за продуктами до найближчого магазину - і цілу ніч змушений був блукати кримськими степами у пошуках нашої стоянки. Дякувати Богу, його підібрав патруль дорожньої служби. Інший знайомий примудрився загуркотіти у єдину на цілій вулиці калюжу, хоча дорожнє полотно було, в цілому, у дуже хорошому стані.

- Чи є у Вашому середовищі майстри саморобного виробу, що беруться складати свої оригінальні види велосипедів із деталей інших засобів?
- Та майже ні. Тільки один знайомий – рідко з нами кудись виїжджає - збирається зібрати лежачого велосипеда. Не знаю, що з того вийде. А от в Одесі, в рамках виставки рідкісних моделей велосипедів на міжнародному велоралі, випадало бачити і лежачі велосипеди, і двомісні, пасажири якого сидять спинами один до одного…

- Які події загальноукраїнського та міжнародного масштабу, що мають відношення до розвитку www.gre4ka.info - Інформаційний портал Гречка.велоспорту, не проходять повз увагу тамдемівців?

- Другий рік поспіль брали участь в Одеському велоралі, кілька учасників клубу їздили до Ужгорода на змагання «Король гір» - до речі, це ралі видається нам більш привабливим для випробування своїх сил на трасі саме через характеристики місцевості, на якій щільно чергуються крутосхили і ділянки пласкої поверхні, ліс, топкі місця понад річками, каміння… Їздимо поодинці, не під патронатом клубу, тому що це персональні перегони. Також були на велоралі у Кривому Розі… Ну, здається, поки все.

- Досвід участі у велозмаганнях всеукраїнського рівня, мабуть, стали поштовхом до «прищеплення» чогось подібного і в Кіровограді? Які змагання організовано учасниками Вашого клубу?

- Наприклад, ми самостійно організували перші у Кіровограді зимові перегони за маршрутом КІСМ - Озерна Балка, в яких зголосилися взяти участь велосипедисти із Черкас та Києва – отже, в Україні нас вже знають. Повз увагу батьків, особливо тих, що мешкають неподалік дендропарку, не пройшли й щорічні дитячі велоперегони «РоверОК». Ми вирішили започаткувати це змагання, напевне знаючи, що найбільш активним споживачами на ринку продажу велосипедів є саме діти – віком від 2-ох до 10-и років. По-друге, як прикро не визнавати, проте раніше від нас за це ніхто не брався. А дітлашня справді отримала величезне задоволення (говорить з побільшеними зіницями в очах (Авт.)! Зараз надходить багато заявок збоку батьків, не встигаю відповідати на всі телефонні дзвінки. 25 травня у Кіровограді відбудеться черговий «Всеукраїнський Велодень-2013» - тож, приходьте, маєте нагоду побачити нас на живо. У минулому році програму заходу склали невеличкий концерт на старті та великий парад вулицями міста, до якого приєдналися близько 250 велосипедістів (між іншим, у супроводі машин ДАІ); згодом підключилися ще й ролери… В рамках свята вперше провели конкурс «Міс ВелоДрайв» для дівчат. Вони, не злізаючи з велосипеда, знімали білизну з мотузки для сушіння, демонстрували навички фігурної їзди, долали штучні перешкоди… Побенкетували, як і завжди, у знайомій місцинці позаду монументу воїнам-десантникам, що в сосняках Миколаївки.

- Які нагороди отримують переможці тамдемівських змагань?
- Це кубки авторської роботи, якими нас забезпечує один знайомий дизайнер та за сумісництвом активний учасник клубних заходів. Медалі звичайні – купуємо в спортивних магазинах. Щось від себе завжди додають і наші постійні спонсори, зазвичай це якісь сертифікати на по купівлю певних товарів за знижками, абонементні картки безкоштовного відвідування спортивних залів, пакунки з подарунками тощо.

Розмову скінчено. Ми обмінюємося візитками, визначаючись, як краще структурувати матеріал для іншого інтерв’ю – вже про йогу.

Спілкувалася Валентина Головань

 

Сподобалася стаття?
Поділитися:

Коментарі  

 
0 # Валентина Головань 27.05.2013, 16:21
Таки да. Сіменс - мій перший телефон із сріблястою панелькою. Отак, завдяки поспіху та дядькові Фпройду, він явив себе у цьому тексті.... Дякую за за зворотній звязок
Цитата
 
 
0 # Юлія 27.05.2013, 11:34
Цитата:
Замріяна пенсіонерка у просторій футболці з веселеньким принтом Сіменсів на грудях та величезним смайликом на сухому обличчі
Хто такі Сіменси? Може, Сімпсони? Оо
Цитата
 
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити

мир тв