Сергій Костенко: Потрібно просто більше спілкуватися між собою, тоді й за пляшку менше братимуться

Опубліковано . в Інтерв'ю

Кількість переглядів - 1515

Цього разу героєм нашої постійної рубрики «Інтерв’ю» ми обрали лідера Кіровоградської молодіжної громадської організації «Пробудження» Сергія Костенка. Адже не зважаючи на досить-таки молодий вік і брак знайомств у високих сферах хлопцеві вдалося «розкрутити» кілька вдалих акцій. Відтепер гамірну ватагу пробудженців у місті знають передусім як ревних поборників здорового способу життя. Настільки ревних і категоричних, що можуть не питаючись пляшку пива з рук відібрати, навзамін тицьнувши молоко, і у марафон бігти з собою потягнуть…
- Чи складно це – створити власну громадську організацію?

- Та ні. Складається протокол, куди заносяться дані про її членів, розподіл обов’язків (керівник, його замісник, секретар і т. д.), а потім – несеш це все до нотаріуса, попередньо зібравши хоча б три підписи. Протягом тижня, шляхом офіційного повідомлення, ми інформуємо владу про те, що на світ тільки-но з’явилася ще одна організація. Інше діло – тримати своє товариство вкупі, постійно реалізовувати якісь проекти і наміри… А «Пробудження» ми створили тому, що несила вже було спокійно спостерігати, як стільки молоді – твоїх сусідів і колишніх однокласників – затовкує своє життя у пляшку. Тривалий час мешкав на 101-му мікрорайоні – отже, і молодих безхатьків, і наркоманів з гопнічками надивився достатньо. У центрі ситуація теж не краща. Ви хоча б пройдіться вечором Ковальовкою, набережною попід «Сільпо» чи навідайте ті ж Пантери біля «Зоряного».

- Але ж про це відомо чи не кожному кіровоградцю. Необхідний справді сильний спонукальний імпульс, щоб у 20 років очолити таку організацію і серйозно працювати над її розвитком, залучаючи нових членів та волонтерів…

- Та який там імпульс?!! Просто соромно дивитися, як ціною крові добуте вільне майбутнє ми, онуки і правнуки тих відчайдушних хлопчиків із 41-го року, абсолютно не цінуємо, не бережемо. Пиячимо, швендяємо без роботи, куримо траву, в особистому – нічого путнього… А має бути інакше. Необхідно далі ліпити себе, удосконалюватися та виховувати свою духовність. Коротше, бути достойними своїх батьків, які, до слова, зростали у набагато гірших, ніж ми, умовах.

- Не секрет, що більшість святкових звичаїв зав’язується на колективному розпиванні алкоголю. Згадаймо, приміром, анекдоти про новорічну ночівлю під ялинкою, лицем у олів’є, або фронтові сто грам. Футбольні фанати, як правило, є і пивними фанатами теж. Яку альтернативу хмільних розвагам можуть запропонувати учасники «Пробудження»?

- Кожна свідомо твереза людина напевно знає, що під час вживання спиртного вмирають клітини її мозку. І у нашому з вами випадку цей процес є незворотнім. Просто не та екологічна ситуація, якість продуктів харчування дуже сумнівна. Коли люди проливають чарку у воєнний час, погодьтесь, - це ще можна виправдати. Щогодини хтось з товаришів помирає, одна болюча втрата накриває іншу… І стрес необхідно якось «розрулити». А вже знамениті сто фронтових грам, які ми дозволяємо собі хильнути у зараз, та ще й на святі дідів, – річ цілком нав’язана ззовні. Ким? Заходом. Внаслідок набуття чинності директиви Аллана Далласа про винищення народів Східної Європи. Між іншим, складена ще у 1948-му. Цьогорік, на 9 травня, одразу після святкового забігу, ми з волонтерами роздавали копії документу, скачаного в мережі, усім бажаючим. Нехай читають – колись-то необхідно зрозуміти. За задумом американців, головну ставку у справі деградації та наступному зменшенні кількості населення нашого регіону слід робити на молодь. Тобто, й далі туманити її та розбещувати, спотворюючи наші давні традиції. Але в силах кожного небайдужого завадити тому і сформувати нові зразки поведінки, дати інший – позитивний приклад.
До слова, моє весілля справлялося без алкоголю. Зовсім. А на типово чоловічі свята – День захисника Вітчизни чи День ПДВ – можна влаштовувати перегони, квести із спортивного орієнтування або якісь слов’янські забави на природі… 3 липня ми відзначали перемогу князя Святослава над Хозарським каганатом. Проте саме святкування відклали до вихідних, точно під купальську вечірку. Перетягували канати, боролися лава на лаву, піднімали 24-кілограмові гирі, бігали з м’ячем… Дівчата ж здебільшого розважалися волейболом. Місце два роки поспіль все те ж – Міський сад на Арнаутово. Програму закривав пікнік із смаженими сосисками, салатами та компотом. Узимку практикуємо забіги та загартовування на морозі.

- Одними гаслами та участю у забігах, як кажуть, ситим не будеш. Із яких джерел ти формуєш свою картину світу та добираєш матеріали на семінари для членів «Пробудження»?

- Насправді ніяких тренінгових занять та семінарів ми поки що не проводили. На своє виправдання скажу, що ці форми роботи не завжди дають потрібних результатів. І змагатися у красномовстві нам нічого. Зазвичай усе виглядає приблизно так: за тиждень-другий я обдумую ідею якоїсь акції – стягую людей і шукаю спонсорів чи, скажімо, медійну підтримку, - а потім йде спілкування. Часто помічаю: тотально бракує нормально спілкування поміж молоддю і молодих із більш зрілим поколінням. Якщо, не дай Бог, у когось трапиться біда, вихід один – пляшка. Проте нам є чим одне з одним поділитися, щось таке вартісне сказати. Коли мене питають «А як не бухати, якщо так не щастить?» - так і відповідаю.

Примирити життя громадське з побутовим Сергію, звичайно, вдається, проте не скрізь з одного разу. Працює на трьох роботах, старається приділяти увагу дружині, а вже на собаку – велетенську німецьку вівчарку – часу таки бракує. З ревнощів бідолаха почала сердито гарчати на дівчину та відмовлятися брати з її рук їжу. Тому у найближчих планах великого комбінатора – відшукати «вікно» тривалістю в день або два для розваг із хвостатою подругою(Авт.).

Кіровоград. Інформаційний портал Окрім пропаганди здорового способу життя ми ще займаємось відродженням слов’янських традицій виховання молоді. Раніше я був прихильником християнства – не вірянином, зауважу, - а тепер просто вірю в Бога, шанобливо ставлюсь до стихій і рослин… Тепер про мої настольні книжки. Дуже сподобалась книга Тараса Календрука «Бойові мистецтва українців», також енциклопедія, укладена Мариною Семеновою, «Ми - слов’яни». Досконально вивчив трьохтомник Яворницького – справді солідна праця,. В ній, до речі, чітко роз’яснюється, хто такі запорожці, чому вони пили і чи були вони насправді. Так-от, ніякими п’яницями козаки не були, а дозволяли собі причаститися чимось хмільним лише після боїв і за умови назбираних багатих трофеїв. Перша частина йшла на церкву, на другу замовлявся новий одяг і зброя, закупався провіант, і тільки на решту влаштовували тризну, згадуючи про померлих побратимів. Не вживали алкоголю зовсім козаки-характерники. Ті, свою чергою, не лише добре зналися на зброї, а й знахарювали, вміли напускати на ворогів ману, тобто гіпноз.

- Назвіть акції, які ви вже встигли провести? Що у планах?

- Забіги на 8 березня та 9 травня, «Тверезі ігрища», закалки у купелі на Полтавській, також планується поновити програму відвідин кіровоградських музеїв. На день міста провели акцію «Молоко на пиво!» - заохочували молодь, що зазвичай тусується на Набережній та перед спортшколою, відмовитись від спиртного. А символічним початком нового здорового життя мав стати розкритий пакет молока, виміняного за пиво чи горілку. На стадії підготовки грандіозна акція «Алкоголь вбиває».

- Які проблеми та життєві кризи найчастіше змушують кіровоградців заглядати у чарку?

- Зовсім молоді мордують себе через нерозділену любов, потім ідуть кидки банків на проценти і колекторські наїзди, у когось родичів машиною збиває… Не знають, що робити від безсилля. Особисто я вважаю так: життя, подароване тобі, необхідно прожити достойно. Подивись на себе збоку – що ти маєш? Молодість, гарну пам'ять, м’язи і непогані навички програміста. Можеш пародію на будь-якого співака забацати чи класно кладеш плитку. Так от, чувак, все це потрібно пускати в обіг. Зрозумій нарешті, ким ти є! Іншими словами, моя основна задача – включити ваш мозок, аби він працював на користь тілу і примножував вашу волю, здоровий дух. На перший погляд, звичайні собі слова і хто тільки до них не звертається у своїй роботі – від сектантів до першокласних коучерів… А там, дивишся, і той хлопець, що кинув, таким важливим більше не здається і в бізнесових проблемах попускає. Іноді мені телефонують навіть серед ночі. Що ж – одразу прокидаюсь, намагаюся знайти для кожного адекватну пораду.

- Можеш згадати хоча б один такий примітний випадок?

- Рік назад одна дівчина отак серед ночі і подзвонила. Якраз коли кинув хлопець і задумала різати вени. Беру автівку, їду. Чотири години бесідували. «Що ж ти робиш, - кажу, - дурненька? Попереду такі можливості! І світ побачиш, з людьми новими познайомишся, дитину народиш. А нашому суспільству так бракує адекватних і здорових жінок-матерів. Отямся, ти заслуговуєш бути щасливою!». Зараз вже у Дніпропетровську вчиться, загалом з тих пір, знайомі переказують, вона дуже змінилася. Зрештою я й сам два роки, як сирота. Проте по-іншому поставився цієї події і знайшов у собі сили не зламатися. Майже перед самим моїм днем народження, коли виповнювалося вісімнадцять. Точніше, за 20 днів до дня народження. Одразу після нього мене збиває машина – легкий трус мозку, потрощений гомілковий суглоб. І нічого, ходив на роботу, а потім ще у Кіровоград. Інформаційний портал відрядження поїхав. Був охоронцем на Голованіському феронікелевому заводі. А відмовитися чи оформити лікарняний не виходило, адже сім’я вже виклалась на похорони… Та цього ж року, в липні місяці, я організовую свої перші «Тверезі ігрища» у Міському саду, на яких взявся підкидати 24-тикілограмову гирю. Так-от, з Божою поміччю і силою духу свого!

Між іншим, Сергія вже можна заслужено величати почесним донором Кіровоградщини. Починаючи з вісімнадцяти років зробив 14 добровільних заборів крові для підтримки життєвих функцій онкохворих дітей. Тому й відноситься до цієї процедури розважливо і легко. «От 400-500 грам вам віділлють – одразу за талончик і в кафе, на безкоштовний сніданок. Там і борщик з м’ясом, салат із буряком та морквою. Гемоглобін після такого швидко прибуває. Ніякого запаморочення чи слабкості. Зрештою, це ж корисно – чистити кров. Наступного разу ходімо зі мною, ага? Поки що ні, не наважаєшся? Ну то нехай, трохи пізніше підемо – дітям необхідна кров. Своїх банків в лікарнях давно немає» (Авт.).

- Із ким співпрацюють пробудженці?

- Як тимчасовий координатор кіровоградської України» я, певна річ, представляю ще й її інтереси. У складі «Пробудження» 11 чоловік членів і понад 20 волонтерів. Деякий досвід переймаємо у «Тверезої України» і зовсім нещодавно почали співпрацювати з «Рідним Кіровоградом» та Кіровоградським кошем, очолюваним Романом Бойком. Місяць чи два. А так – все самостійно.

- В рамках проведення своїх акцій чи плануєте ви благодійний збір коштів на якусь корисну справу, наприклад, будівництво та комплектацію ще одного майданчика воркауту?

- Ні, таких речей ми не проводимо. По-перше тому, що не маємо свого зареєстрованого банківського рахунку і, відповідно, не готуємо ніяких звітів для податкової. Це ж все протизаконно. Поки що цю ідею відкладаємо на майбутнє.

- Як твої рідні та близькі ставляться до того, що ти рідко буваєш удома і чимало свого вільного часу присвячуєш саме громадській діяльності?

- Дружина нормально. Я їй довірив свій дім і більше ні в що не хотів би втягувати. Хоча цікавиться, розпитує часто – що та як… Але передусім бучу в ній жінку - берегиню мого домашнього затишку і матір майбутніх дітей. Не варто розтрушувати свою жіночу енергію, сили деінде, поза нашим гніздечком. Загалом трохи побоююсь, аби неї хтось раптом зле око поклав, якось зурочив…

А от родичі почали косо дивися у мій бік. Мовляв, чимось він не тим морочиться: з усіма за столом не вип’є, не поїсть тобі нормально – мабуть, перебірливий став, гордий. Особливо старше покоління. Але, знаєш, це навіть якось зацементувало мою рішучість і силу переконання. Необхідно змінювати себе на краще.

- Які продукти ти відкладаєш у холодильник на сніданок наступного дня?

- П’ять перепелиних яєць, мед до чаю – щоб краще серце працювало. Каші обов’язково варимо… М’яса, до речі, зовсім небагато вживаємо. В основному чаї на травах і каші.

- Від чого відмовився, починаючи своє нове і загартоване життя?

- Передусім від фаст-фуду та газованої солодкої води. Але мінералка «Поляна Квасова» якраз навпаки – допомагає очистити кишківник.

- Твоя кімната більше схожа на шатро воїна-спартанця чи робочий кабінет дослідника? Що у ній є?

- Нічого зайвого, в принципі, не тримаю: книжки, зброя (іноді відточую навички самооборони), нещодавно заніс ще кілька гирь. Збираюся працювати вже з 32 кілограмами.

- Що хочеш побажати читачам нашого видання у гарячий період робочої осені і зими?

- Твердо усвідомлювати, ким ви є, і йти навпростець, тараном, хай би там що за спиною не говорили, які б перешкоди не показувалися. Бережіть своє здоров’я, робіть себе щасливими!

Кінець. Сергій повністю «перемикається» на побілку – справи, справи… «Притомився я, знаєш. Хоча б п’ять годин десь знайти і добряче відіспатися. А вдома ремонт затіяв. Сашко цей, що допомагатиме тобі збирати матеріал по алкогольним точкам, якраз під моїм началом трудиться… Ось із цим покінчимо – у листопаді ще одну грандіозну штуку забабахаємо. Але поки що - мовчок, і тобі нічого не говоритиму. Все побачиш згодом».

Кіровоград. Інформаційний портал

Валентина Головань

Сподобалася стаття?
Поділитися:
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити

мир тв