Еротика й Голівуд на сцені кіровоградського театру: черговий театральний сезон закрили прем'єрою "Назар Стодоля" (ФОТО, ВІДЕО)

Опубліковано . в Культура

Кількість переглядів - 1884

Кропивничани знову порадували кіровоградського глядача. Черговий сезон вони закрили прем'єрою. Та ще й не просто театральною новинкою, а й довгоочікуваною, адже вистава на п'єсу Тараса Шевченка "Назар Стодоля" голосно рекламувалась напередодні року святкувань, присвячених Кобзареві. Тож перегляд у спокійний з холодком літній вечір був солодшим і більш очікуваним.

 

Сотник Хома Кичатий мріє про титул полковника. Аби дійти до своєї мети він має поріднити свою доньку із нелюбом, у той же час порушити дану Назарові Стодолі батьківську згоду. Закручується підступний план зі сватанням Галі, проте він викривається. Назар разом зі своїм другом Гнатом Карим роздумують над виходом із ситуації й вигадують втечу. Але через підступність ключниці Кичатого Стефи закоханих знаходять і не дають здійснити задумане.

Третя прем'єра за режисерства Євгена Курмана знову здивувала глядача. Першопрем'єрна вистава "Сорочинський ярмарок" показала як класичний театр може перетворитися на справжнє шоу з перенасиченням елементами побутового й примітивного, постановка "Хазяїн" відкрила філософію, глибокі підтексти й символи, що можуть використовуватись у театральному мистецтві, а "Назар Стодоля" - приклад того, як театр може спокійно перетворитися на якісне кіно, але при цьому зберегти порядки театральних перфомансів.

Вистава із самого початку не шокує глядача. Усе починається зі звичної для українського сюжету зав'язки (у любовному дуеті обов'язково з'явиться третій зайвий): традиційні інтонації, той самий устрій української хати, задні фонові декорації, які обмежують простір, де відбувається дія і т.п. Одразу складається враження, що потрапив на чергову класику і сподіваєшся побачити хоч якийсь модерн. Разом з тим вже після рокового моменту "зливання інформації" Галею, мовляв, "Хіба не ти старостів присилав?", починається сучасний театр.

Чи не вперше на сцені кіровоградського театру можна було побачити шалену пристрасть. Справжню, голівудську, збуджуючу і не зіграну. Як у кіно. На хвилину здалося, що Олександр Ярошенко та Олеся Бушмакіна, які зіграли головні ролі Назара та Галі, насправді отримали єдину можливість виразити свої почуття. Легкі доторки рук, інтимне загортання замерзлих ніжок, повільне знімання шубки, що переросло у незвичне для театру пристрасне зривання одягу, жагучі поцілунки...У цей момент виникло лише внутрішнє йокання і питання: "Що і далі буде?"

Варто відмітити і підтексти, які режисер вміло заклав у технічні моменти на сцені. Самотність Галі після того, як вона дізнається, що засватана за іншим, виявляється не лише тужливою піснею, а й скороченням площі вільного простору шляхом закривання куліс. У цей час швиденько змінюються декорації і глядач потрапляє в іншу яву.

Вдале і підтекстове представлення клятви закоханих на сцені. У закинутій корчмі Назар і Галя мріють про щасливе майбутнє, граються один із одним то словами, то очами. Інтимний момент - Галя пов'язує хусткою, яку вишивала власноруч, свого коханого. Далі на сцені відбувається вінчальний обряд: молоді цілують святий лик, стають на рушник. Це стається в уяві закоханих, глядач сприймає це як клятву двох людей. Обряд закінчується відвертою сценою, символічно, першою шлюбною ніччю.

Відверта еротика швидко розвіюється. На фоні погризаних стінних дошок, які згодом здаватимуться цифровим полотном із фільму "Матриця", починаються літаючі бої зі звуковими спецефектами та світловим майорінням мечів. До старої корчми, за покликом ключниці Стефи, яка через відданість сотнику Хомі Кичатому "здала" молодих, у прямому сенсі слова влітають підданці, які починають вміло розмахувати шаблями. Враження немов дивишся бойовик по телевізору. Дещо жорстока сцена бою, вбивства молодих хлопців і момент суду - як наказати сотника за його корисливість по відношенню до доньки.

Іще одним помітним плюсом вистави, незважаючи на усю її кіношність, є те, що на сцені яскраво нагадали про українські традиції: обряди вінчання, засилання старостів, козацькі звичаї. У сьогоднішні часи національне цінується по найвищому розряду, до того ж ці елементи перфомансу стали черговим нагадуванням українцям про їхню єдність.

Силу українського чоловіка театрали показали у вправних боях, що відбулись на сцені. Козак сильний, небоязливий, впевнений і може самоорганізуватися з іншими у потрібний момент (Майданівський підтекст?). Козак не бідний, ходить не в одній тоненькій свитці й шароварах, як це традиційно показувалли раніше. Він самодостатній, з двома червонцями за пазухою, теплій хутряній шапці... До речі, серед козаків, в акторському складі театру, можна було побачити і нові обличчя. Впевнено про себе заявив і малий козак, кіровоградський музикант Ігор Таран, який в одній зі сцен, граючи на струнному інструменті, виконав українську тужливу пісню.

Третя прем'єра в оновленому театрі ім. М. Кропивницького також пройшла з аншлагом. Оплесками до болю у руках проводжали акторів та режисера з художниками, квітами завалювали сцену і сльозами дякували вірному глядачеві головні герої. Театральний сезон закрили, але відлуння емоцій у той вечір, мабуть, зберігатиметься у стінах театру до осені, наступного сезону.

 

Світлана Дубина
Фото автора

Сподобалася стаття?
Поділитися:
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити