"Декамерон" в кіровоградському ляльковому театрі

Опубліковано . в Культура

Кількість переглядів - 887

Кіровоград. Молодіжний журнал "Гречка" www.gre4ka.com.ua "Декамерон" в кіровоградському ляльковому театріСмілива спроба сценічного втілення світової класики відбулася в Кіровоградському академічному обласному театрі ляльок 15 листопада.

«Декамерон» Джовані Боккаччо – один з перших гуманістичних творів Європейської літератури, в якому викрито людську ницість, суспільні вади та пороки, і в той же час із захопленням оспівано кохання людяність, високі поривання, справжні почуття, вірність ідеалам. 

Події оригінального твору відбуваються в Середньовічній Італії, де, переховуючись від епідемії Бубонної чуми, десять молодих людей усамітнюються на віллі поблизу Флоренції, й розповідають один одному різні історії. Зі ста новел «Декамерона» (десятиденник – десять по десять), розказаних героями Дж. Боккаччо, для сценічного втілення режисером Євгеном Гімельфарбом було відібрано десять – п’ять новел «низького» жанру, і п’ять «високого».

«Високі» новели – оспівують торжество шлюбної вірності, незрадливості, відданості коханню, заради якого герої йдуть на смерть. Коханню, якому властиво ламати станові перепони, розвивати і духовно збагачувати людину. Сюжети новел «низького» жанру висміюють розпусту, хтивість, аморальність духівництва, глупоту і порочність простолюдинів. Режисеру вдалося створити комічне дійство, яке б видовищно передавало пікантність описаних італійським класиком ситуацій, і в той же час обійтися без грубого натуралізму. Події виведено в умовно-символічний план, де за допомогою натяків, пластичних рухів акторів, їх переміщення простором сцени, декорацій, оригінальних костюмів, використання символічних деталей (грона винограду і поливач, глек і меч, гарбуз і кукурудза та ін.), що уособлювали чоловіків і жінок, відтворено всю повноту життя. Прив’язка подій до Середньовічної Італії не була чітко вираженою на сцені. Швидше навпаки – режисер абстрагується від конкретного хронотопу. Хоча в спектаклі й вказуються географічні назви (Флоренція, Генуя, Венеція тощо), прив’язка до них є умовно вираженою формальністю – подібне могло трапитися (і трапляється!) в будь якому іншому місті будь-якої країни в будь-яку епоху. Лубочні картинки, анекдоти, мандрівні сюжети, на яких будуються новели – є «вічними» темами. Гротескність зображення, карнавалізація реалізовується на сцені за допомогою гри ляльок та акторів у середньовічних карнавальних масках. Маска – це не просто атрибут, це спроба заховатися від себе, вона дозволяє вивільнити свою справжню сутність, дати волю інстинктам, не зашкодивши своїй репутації. Людина в масці поводиться інакше, ніж без неї – маска знімає стримуючі бар’єри. Єдиний бар’єр – міра людяності кожного з героїв. Зумисне заниження моральної планки у поведінці героїв покликане підняти її в глядача. У цьому гуманістичний пафос твору. Часом з уст героїв зринають парадоксальні істини, що не втрачають своєї актуальності в усі часи: «Ошуканець на менш покараний своїм вчинком, ніж ошуканий!», «Робіть не те, що ми робимо, а те, що ми кажемо!» тощо. Герої не прозрівають на сцені – вони залишаються у полоні своїх вад – осміяні, ошукані, окрадені. Мета автора – прозріння глядача! Ось в чому невичерпний потенціал твору, який було створено понад 650 років тому, і який читається і перечитується, екранізується та демонструється на сценах Європи і світу!

Кіровограду в цьому плані неабияк пощастило, адже з’явився режисер, який узявся за цю складну річ і блискуче з нею впорався. Шкода тільки, що режисер обійшов увагою смачний український переклад «Декамерона», здійснений у 1969 році Миколою Лукашем, і вдався до російськомовної інтерпретації. Коли йдеться про постановки за творами М. Гоголя («Ніч перед Різдвом») чи М. Булгакова («Собаче серце»), які, до слова, також є в репертуарі театру, то мова оригіналу тут є пріоритетною – і це зрозуміло. Але тут Дж. Боккаччо, італієць, чомусь потрапляє до українського глядача транзитом через російську культуру.

У грудні цього року на глядачів чекає ще одна мистецька подія – театральна трупа Кіровоградського академічного обласного театру ляльок готується показати нову прем’єру для дорослого глядача – гоголівського «Вія». Приємно відзначити, що в нашому місті з’явилася конкуренція театрів. Репертуар нашого театру ляльок для дорослого глядача невпинно і помітно завойовує увагу кіровоградців, що на тлі збіднілого репертуару обласного музично-драматичного театру імені Марка Кропивницького (там чомусь вилучили з репертуару (за винятком 2-3) вистави всіх трьох Ілляшенків, що напрацьовувалися трупою десятиліття) виглядає як знахідка. До речі, на цьогорічному театральному фестивалі «Вересневі самоцвіти» честь Кіровограда відстоював саме обласний академічний театр ляльок п’єсою «Ніч перед Різдвом».

Тож побажаємо їм успіхів і з нетерпінням чекаємо на нові прем’єри.

Олександр Ратушняк

Сподобалася стаття?
Поділитися:
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити