Як німці вчили російських колонізаторів працювати і служити

Опубліковано . в Культура

Кількість переглядів - 828

Виходячи з офіційної точки зору “Історії міст і сіл Української РСР”, козацькі поселення на території Кіровоградщини виникли в другій половині ХVІ століття. Якщо вірити санкт-петербурзькому автору С. Давидовичу, згодом тут осіли й російські старообрядці, які виселились імперією звідси на час закладення фортеці св. Єлисавети, а повернувшись 1755 р. назвали своє поселення на Інгулі Новокозачином. Офіційна російська царська й радянська історіографія далі намагалися згадувати стосовно міста романівські гарнізони, сербів, греків і обходили не лише корінних українців, а й німців, які саме взявшись за справу і почали тут “перти плуга” чи “тягти воза”.

Будівництвом згаданої фортеці керував інженер-полковник Менцеліус. Серед її комендантів були Юст, Ірман, Корф, Герінг, Дувінг, Петерсон, Гессій, Фрігель (виконуючий обов’язки). В школі для офіцерських дітей при укріпленні вивчалася німецька мова (учитель Корнеліус). З-поміж командирів гарнізонних батальйонів Єлисаветграда зустрічаємо прізвища Маркварта й Каннеберга. Німцями були 5 із усього 9 комендантів створеної 1764 року Єлисаветградської провінції: Фрізель, Корф, Герінг, Гессій, Дувінг.
1774 року перший опис фортеці та її околиць зробив академік Йоган Гюльденштедт.

За німкені цариці Катерини ІІ названо наше місто на честь її попередниці цариці Єлисавет (її справжнє ім’я, без літери «а» наприкінці) Романової Єлисаветградом. У 1833 – 1852 роках в міській думі головували Андрехт, Поппе, Гайлі, в 1854 – 1864 роках поліцмейстерами служили Тигерстет та Герценберг. 1842 року почалося брукування міста за підрядом, отриманим відставним полковником Штральбертом.

Домінування німців, інших вихідців із зарубіжної Європи, їх нащадків спостерігалося в керівництві другого резервного кавалерійського корпусу в Єлисаветграді під час аракчеєвських поселень. У 1835 – 1850 роках командиром корпусу і начальником військового поселення служив генерал від кавалерії барон Д. Остен-Сакен, учасник всіх воєн Росії з 1812 по 1855 роки. В “Історичному нарисі м. Єлисаветграда” О. Пашутіна йдеться, що саме йому місто завдячує будівництвом, зокрема, міських присутніх місць (приміщення теперішніх обласних ради і держадміністрації) та великого мосту через р. Інгул, розведенням міських садів і бульварів, засадженням деревами передмістя та В. Пермської й Петрівської (тепер – Шевченка) вулиць, початком брукування. За його дорученням архітектор Достоєвський, який називав Остен-Сакена ідеально чесним, зробив креслення решітки для збудованої церкви Покрови пресвятої Богородиці на Ковалівці. 1864 року саме цей німець став першим почесним громадянином Єлисаветграда.

Командир згаданого кавкорпусу був одночасно і начальником Новоросійського військового поселення. 1849 року ці посади розділили і звідтоді “особливим” начальником над військовими поселеннями до їх ліквідації на початку 1860-х років був генерал-лейтенант Пістелькорс. Генерал від кавалерії, ад’ютант Барклая де Толлі в російсько-французькій війні 1812 р. фон Гольфрейх, який після Остен-Сакена став корпусним командиром, симпатизував своїм одноплемінникам-німцям, котрими, за спогадами поета П. Фета, “і був наповнений його штаб”. Невдовзі його замінив генерал від кавалерії барон І. Оффенберг. Дослужившись до цього звання і маючи дружину-росіянку, він так і не оволодів повною мірою офіційною мовою імперії Романових. Одного разу при знайомстві з єлисаветградськими військовими сказане йому російською мусив потім пояснювати рідною німецькою начальник перших чотирьох округів військового поселення генерал Шмідт. Командир використовував своє службове становище, турбуючись про дозвіл на будівництво в місті церкви рідної йому лютеранської віри. Найбільші пожертви на збудовану 1854 року кірху зробили генерали Фітінгоф та Кноринг.

Із 1845 року і на час будівництва Ковалівського військового містечка (сьогодні – навколо однойменного парку) начальником штабу 2-го кавкорпусу служив В. Лауниць, учасник турецької (1828 р.) та польської (1831 р.) кампаній. Тодішній архітектор. Достоєвський пише, що в місті одні називали його пасторським синком, вірогідно через терпляче прагнення до досягнення підвищень і багатства, інші – скаженою собакою; треті, не соромлячись, при його імені повторювали двовірш: “Кот Васька плут, кот Васька вор”. Згодом він став начальником штабу всієї резервної кавалерії в Кременчуці і вже приїжджав до Єлисаветграда у якості вищестоящого керівника. На 1849 рік начальником корпусного штабу був генерал граф Ламберт.

Подібним був етнічний склад командирів, старших офіцерів у підпорядкованій Єлисаветграду дивізії та полку в Крилові (тепер – затоплений Кременчуцьким водосховищем), де служив згаданий П. Фет: начальник дивізії Фітінгоф, одружений “на остзейській графині”, полковий командир барон К. Бюлер, ескадронні командири Р. Крюднер та Оконор, генерал А. Ессен, майор Вейнберг, полковий ад’ютант Бедер, поручик Екельн (будинок власника з таким прізвищем знаходився в центральній частині Єлисаветграда).

Чому німців, а не росіян, призначали командирами на Інгул, підвищували по службі? Відповідати на це питання взявся їх сучасник, син відомого дослідника старовини, який мандрував тоді з батьком, К. Скальковський: “Успіхи по службі німців, звісно, були малоприємними для національного самолюбства (росіян. – С.Ш.) й частково пояснюються чіпкістю німецької породи, але, правду кажучи, тоді, коли росіяни більше займалися биттям євреїв, пиятиками й картами, німці добросовісно виконували свої службові обов’язки. Вони отримували у себе в краї й краще домашнє виховання. За акуратність їх, здається, власне й не любили; російська людина віддавала перевагу випадковій жорстокості при постійній розпущеності”.

Тож німці посіли визначальне місце у військовій історії Єлисаветграда, а також в його благоустрої за перші 100 років існування. Інші пришельці-колонізатори на Інгулі робили це меншою мірою.

Сергій ШЕВЧЕНКО

Сподобалася стаття?
Поділитися:
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити