Книга про кохання, сім’ю, секс та інші парадокси

Опубліковано . в Культура

Кількість переглядів - 2075

У 2012 світ побачив український переклад культурологічної праці Паскаля Брюкнера «Парадокс любові».

Купуючи книгу, я сподівалась на приємне і легке читання на «навколо любовні» теми, або ж навпаки, філософських занурень в поняття як у «Мистецтві кохання» Еріха Фромма. 
Насправді, нічого про секрети стосунків з книги ви не дізнаєтесь. Хоча, можливо, зможете краще зрозуміти себе, суспільство та навіть історію.
Натомість, маємо цікаву книгу з історії культури. Точніше видозміни в культурі поняття кохання і інтимного життя, його сприйняття суспільством і наслідків.

Автор вважає найбільшим парадоксом кохання те, що на сучасному етапі люди прагнуть кохання, тобто залежності від іншого і, водночас, прагнуть свободи.

«Ми вільні, принаймні за демократії, кохати кого хочемо, обирати форми сексуального життя, котрі нам до вподоби, проте настає мить, коли доводиться йти на ризик заради іншого: він перевершить наші сподівання, позбавить нас бентежного переживання наодинці з собою» [64]. Самотність у світі, де здавалось би сексуальні втіхи доступні всім і кожному, за автором, тільки поглиблює людську озлобленість і фрустрацію. До того ж, суспільство всяко намагається цю фрустрацію підсилити, адже «зорганізувався ринок фрустрації, щоб знов і знов продавати нам чарі безстрашність у вигляді порад,  косметичних засобів та іншого причандалля» [82]. 

Сучасні технологіїще одна річ, яка працює на самотність. «Вільним супутником життя в одинаків стає телефон. Який дає змогу бути з усіма позбавляючи необхідності спільного проживання з кимось. Інтернет, мобільний телефон – засоби вибратися із самотності є передовсім способом усталити її, вчинити стерпною» [65]. 

Брюкнер зачіпає і деякі аспекти феміністичного сприйняття світу, яке також робить жінку нещасливою. Зокрема, відстоювання права на власне тіло, констатується автором як абсолютно нормальне прагнення, проте « якщо моє тіло належить лише мені, якщо ніхто його не хоче, то навіщо потрібно це паво власності?... Ми починаємо зі ствердження нашої цілковитої автономії, як обертається великим тягарем, якщо ніхто не хоче нас завоювати» [66]. А ось ще один закид жінкам – « Дони Жуани зникли відколи з’явились Донни Жуанни» [81], говорячи про те, що чоловіки набули фемінного, оскільки його втратили жінки. Така втрата відбулась, зокрема, і через зміну історичного сприйняття сексу і шлюбу, куди жінка повинна була вступати незайманою. Зараз цнота не є найвищим ідеалом у суспільному розумінні. Із втратою цієї норми втратилась і частина жіночої суті.

Зачіпає автор і питання вічне, чому ми закохуємось в тих а не інших? «Закохані не могли не зустрітися, вони призначалися одне одному, перш ніж перетнулись їх шляхи. Випадковість, що звела їх певного дня чи години, вони обирають фатальністю – цього не могло не статись, вважають вони. Все, що завгодно, тільки не ця підозра: якби не ти, був би інший (інша)!» [102].

Частково автор розділяє кохання і пристрасть. «Кохання сповідує культ милих недоліків, які зворушують набагато дужче, ніж бездоганне тіло», стверджує автор. Кохання – зворушує, пристрасть – збуджує.

Якщо у Франції ХІХ століття розділяли родину, кохання і плотські утіхи, адже «хотіти» свою дружину було чи не найбільшою образою і приниженням для доброчесної дружини, зараз автор розділяє кохання і сім’ю. Остання в його розумінні тримається на страху втратити комфорт: «Тож покидати тяжче ніж починати: ми не зважуємося покинути того, кого, як здається нам, уже не кохаємо, проте він забезпечує нам комфорт і безпеку. Часом покидаючи нас, він робить нам неоціненну послугу, бо змушує самому орудувати своїм життям: справжнісінький жах, ті подружні пари, що вичерпали себе, та, вчепившись одне в одного, мов два ціп’яки, висисають снагу одне з одного, не зважуючись вирушити в самостійну мандрівку» [109].

Окремо, кілька розділів автор присвячує сексу у різні епохи. Якщо раніше плотські утіхи і кохання в людському житті то були під забороною, то існували ніби то в різних площинах, з часом це викликало протест і вибух у вигляді сексуальної революції, де секс як «благо» мав би бути доступний всім і кожному. Парадоксом стало те, що всім і кожному доступним він таки не став. Проте, завдяки тиску навколишньої інформації людина отримала ще одну причину відчути себе ущербною – невдачі в інтимному житті чи занадто високі очікування.

Марта Луцька

Цитати з книги:
Паскаль Брюкнер. Парадокс любові: есей / Паскаль Брюкнер. - К.: Грані-Т, 2012

Сподобалася стаття?
Поділитися:

Коментарі  

 
0 # snaiper 10.01.2013, 17:52
Если секс-парадокс,т о что настоящее?Писак и долбанные,прово цируют баб возомнить о себе хрен знает что,а потом воем:почему общество деградирует!Вот брошу пить и напишу книгу о том ,как должно быть.))
Цитата
 
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити