Роман про Мукачево - нове творіння Мирослава Дочинця

Опубліковано . в Культура

Кількість переглядів - 1131

Нещодавно оголошено переможців Всеукраїнської премії «Книга року ВВС - 2012».  Для ревних шанувальників української крижки це знак, подібний до гуку мисливської сурми: саме ці твори варто шукати в крамницях і скачувати на відповідних сайтах; саме ці автори підмінять своїх колег за казаном готування щонайсвіжішої літературної моди. Нам було приємно відзначити серед числа номінантів і закарпатця Мирослава Дочинця із його романом «Криничар. Діаріуш найбагатшого чоловіка Мукачівської домінії» (Мукачево: Вид-во «Карпатська вежа», 2012).

Структурно твір оформлено як документ-послання майбутнім поколінням мукачівців, написаний його стародавнім насельцем (слівце із мовних запасників Дочинця)  держателем численних майстрових артілей і цехів, славного будівничого, благодійника Овферія Криничара, в якому він оповідає про труднощі свого сирітського дитинства, далекі мандрівки, а головне - зустрічі із людьми справді найвищого ґатунку -  тих, що, відданні свої справі, ремеслу, і допомогли йому опанувати особливу науку внутрішньої волі та примноження грошей.  

Як відомо, у давнину значні людські поселення гуртувалися під мурами військових укріплень та замків, проте справжні міста - тільки навкруг великих, до голої глини виходжених торговищ або шляхів. Тільки так, за купецькими хурами і возами із всіляким рукотворним виробом, до людей приходили новини з далеких країн, нові речі господарського вжитку, нові технології містобудування, інші мови, звичаї й уміння, - у тому числі мирного співжиття… Не з примусу володаря, а звільна, за потребою доцільного засвоєння. Таким і є Мукачево, назване чи то на честь тутешніх майстрів чи то за ім'ям його першого поселянина, челядника Мукача, що наважився зайняти своїм стадом тутешні заболочені пасовиська, а згодом успішно наладив звідси торгівлю молоком і сиром. Славному місту байдуже якого ти заводу й родоводу,  зате важить те, як ти знаєшся на справі, чи вдатний до переймання науки і чи можеш тим прислужитися громаді. З цією метою автор відтворює рольову модель стерильного («tabularasa») з точки зору наявності генетичного спадку, чітких родинних впливів, індивідуальних особливостей свідомості, навіть зовнішності героя-актанта, що наприкінці роману таки «виформовується» у передову людину свого часу, наважену досвідом і добрим неквапним розумом, пройшовши свою незміряно велику прижиттєву школу ремесел. Як байстря і злидар, спочатку він працює за харч, а згодом вслухається у приповідки, притчі і поради своїх численних вчителів, по епізоду і слову, збираючи вже свій універсальний порадник щасливого життя. На контрасті надзвичайно переконливими і марко вималюваними є випадкові подорожні у долі Оферка Кутьо, особливо - за рисами моторики, звичайної поведінки під час виконання роботи: сторож столярні Пальо, горбатий рибалка Пехньо, лихвар Мордко, німий дзвонар Кузьма, богомаз Жига, глиняр Дядько Галас, криничар Петро Солома та його донька-пекарка Юлина Соломина, упорядник замкової псарні пан Лойко, вояка-найманець Лінь, піїт та філософ Гречин, чернець-схимник Божий Симко, турецький мула Шібаб та ін.Адже «… слова - полова, рот - гріховодь, очі - лукавчі, а руки ніколи не брешуть. Бо руки годують. На них уся чоловіча планида прописана, все що було і буде», - значуще підсумовує один із персонажів роману. Твір повний описами виробничих процесів; нашорошеним, натхненно-любовним спостереженням за таїною народження рукотворного дива: все одно якого - грубої лошки-коряка чи  мосту через річку Латорицю.

Розвиток основної  лінії сюжету - оповіді про пригоди і мандри головного героя - уповільнюють, розріджують за рівнем емоційної насиченості включення цілком самостійних за звучанням, оригінальних елементів, стилізованих під зразки сакральних текстів: молитов, притч та переказів, афоризмів, мантр, забобонів тощо - все це разом ніби напинає над історією своєрідне шатро езотеричних дороговказів і напучувань, так, що й після прочитання книжку можна використовувати як збірку крилатих висловів або ще посібник тренінгів та вправ з психології особистісного росту. Тільки наперед позакладати потрібні сторінки. Особливо значну увагу приділено питанню генерування, утримування та примноження енергії грошей; щасливу людину Дочинець бачить і у вичовганій робі, і у дорогих, добротних тканин шатах, що полоднює із сім'єю  в садку чи з достоїнством займає переднє місце на церковній службі, тобто користується загальним визнанням і повагою.

Ще одна надзвичайно приваблива, а комусь навпаки - віднадлива, дратівливо счужіла риса  книги - її мова. Автор активно користується власними новотворами, архаїзмами, менше - запозиченими словами та місцевою говіркою. Їх дивовижна ряснота і щільність місцями провокує спотикання на дрібному, коли «різкість і контрастність уявлюваної картинки» падає, зате цей збиточний камінець - окреме слово - хочеться уважніше розглянути на предмет коштовної породи.

Валентина Головань

Сподобалася стаття?
Поділитися:
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити