У Кіровограді відкрили театральний сезон філософською виставою про життя (ФОТО)

Опубліковано . в Культура

Кількість переглядів - 1646

У Кіровоградському академічному обласному музично-драматичному театрі ім. М. Кропивницького відучора розпочався театральний сезон. Цього року до афіші кіровоградських театралів потрапили постановки на тексти одного з корифеїв місцевого театру Марка Кропивницького. Моновиставою Юрія Жеребцова «Щоденник актора-ветерана», що була створена за спогадами Марка Кропивницького, кіровоградський театр відкрив для своїх глядачів двері малої зали. До великої зали поціновувачів мистецтва на вечірню виставу запросив Полтавський академічний обласний український музично-драматичний театр ім. М. Гоголя.

 

Традиційно розважливий і легкий полтавський театр презентував кіровоградському глядачеві серйозну філософську виставу за п’єсою американського драматурга Торнтона Уайлдера «Наше містечко». Вистава у трьох діях «Мить… Життя» показує життя провінційного містечка з кількістю мешканців майже чотири тисячі осіб. На першому плані життя двох родин – доктора Гіббса та редактора місцевої газети містера Уебба. У кожній родині по двоє дітей, чоловіки заробляють на життя, а жінки пораються вдома. Щоранку вони отримують молоко від Хові Ньюсома, беруть свіжу пресу  від газетяра Джо Кроуела, згодом його брата Сайя. О 7 ранку діти прокидаються до школи, снідають і покидають домівки. Опісля обіду приходять додому, вечеряють і сідають за уроки. Традиційно, у двох родинах одна дитина вчиться успішно, інша - гірше. Єдиною розвагою для місіс Гіббс та місіс Уебб є плітки та вечірні співки. Із дня в день родина проживає одні і ті ж будні, мріючи про подорожі і щасливе майбутнє. Діти дорослішають і закохуються. Одразу після школи Еміллі Уебб та Джордж Гіббс вирішують одружитись. Це було наймиліше весілля на усе містечко, незважаючи на те, що обоє закоханих до останнього сумнівались у своєму вчинку, а самі весілля у містечку завжди є приємною подією. Однак при народженні другої дитини Еміллі помирає і потрапляє на міський цвинтар. Тут теж є життя, але воно чорно-біле і холодне. Втім те, що воно гірше, ніж те, що у містечку, кожен розуміє лише потрапивши під кам’яну могилу.

Вистава є своєрідною сповіддю живої людини. В усіх героях глядач побачить щонайменшу схожість із самим собою. Незважаючи на мінімалістичність декорацій, оповідач (можна припустити, теж мешканець цього містечка) на живих прикладах покаже присутньому у залі глядачеві абсурди життя, швидкоплинність емоцій, людські помилки, які виникають через гордість, заздрість, жадібність та егоїзм. Проблеми підлітків-школярів, хлопців і дівчат, братів і сестер, батьків і дітей, невісток і свекрух – усе те, що людина не помічає в житті, побачить у виставі. І тільки після того, як разом з героїнею глядач потрапить на цвинтар, зрозуміє: життя – це мить, яку треба вхоплювати не гаючи часу й емоцій на гордощі, суперечки й самозакоханість.

Усе розуміється в порівнянні. Однак жива людина не може потрапити у той світ, а потім знову повернутись назад. Мабуть, тому вона не розуміє як треба цінувати життя… Мабуть, тому наприкінці вистави у багатьох глядачів у залі котились сльози.

Переглянути афішу вистав у кіровоградському театрі ім. М. Кропивницького можна тут.

Світлана Дубина
Фото автора

Сподобалася стаття?
Поділитися:
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити