Чоловіки про мистецтво і своє «Я»: театр корифеїв представив глядачу прем’єру (ФОТО)

Опубліковано . в Культура

Кількість переглядів - 1736

Третій день 45-го Всеукраїнського театрального свята «Вересневі самоцвіти» кіровоградський театр ім. М. Кропивницького розпочав з прем’єри. Комедія «Art» - постановка молодих акторів театру кропивничан на п’єсу молодої талановитої і вже відомої французької письменниці-драматурга Ясміни Рези. Свого часу француженка отримала за цю п’єсу театральну премію Мольєра у номінації «Кращий драматург». Тепер преміювати українську виставу «Art» оплесками і вигуками «Браво!» й «Молодці!» може і кіровоградський глядач.

 

На сцені малої зали театру лише білий диван, такого ж кольору стіна і мініатюрний столик. Історія показує нам трьох давніх друзів, абсолютно різних типажів. Марк (Євген Скрипник)– інженер в авіаційній промисловості. Він прихильник строгого, але водночас зрозумілого і змістовного мистецтва. Серж (Валерій Ланецький) – дерматолог. Увесь його зовнішній вигляд говорить про те, що він слідкує за модними тенденціями і усіляко намагається відповідати вимогам свого часу. Іван (Олександр Малахатько) – безпринципний і «нещасний» торговий агент з продажу канцтоварів. Йому усе життя не щастить з роботою, готуючись до весілля ними постійно керують жінки, а в усіх суперечках він займає нейтральну позицію чи ж відстоює думку більшості. Сюжет зав’язаний на тому, що мрійливий й захопливий Серж купує полотно «майстра» Антріоса за 200 тисяч франків. Картина не має жодної історії: на білому полотні є лише білі горизонтальна та безліч діагональних ліній. Зробивши важливу покупку Серж намагається дізнатися думку друзів.

Упродовж півтори години троє чоловіків, які за сюжетом дружать вже 15 років, обговорюють шедевральність полотна: хтось відчуває вібрації, бачить сині й жовтні лінії, хтось вважає це геніальним витвором мистецтва, а для когось це «повне лайно за 200 штук».

Вистава ідеально показує як кожна людина по-своєму сприймає мистецтво, як висловлює своє враження і як своєю думкою намагається вплинути на інших. Комедія ідеально презентує як чиясь особиста думка може вплинути на іншу людину, як в одному сказаному слові чи висловленій інтонації можна знайти купу підтекстів і сенсів. Про смаки не сперечаються – одразу думається при перегляді вистави. Гуртом і батька легше бити – розумієш згодом. «У будь-якій суперечці ми захищаємо не свою точку зору, а своє «Я» - усвідомлюєш наприкінці. І все одно, навіть при довготривалій дружбі, кожен залишається при своїй думці, намагаючись утримати свої позиції і не втратити вплив над тими, хто тебе величає.

Комедія не має сюжету як такого. Глядач вловлює перебіг подій у першій половині вистави, однак потім, незважаючи на якісну гру акторів, яскраві емоції і легкий гумор, починає йти обертом голова. Кажуть, в суперечці знаходиться істина. Однак коли сперечаються три абсолютно різні людини, переводячи розмову водночас у різні проблеми, розумієш: в усьому гамузі емоцій, слів та образ чорт ногу зломить. Постійні спори і переходи, варто визнати, місцями спантеличують глядача. Особливо того, який звик до традиційного динамізму вистави і сюжету.
Не можна не відмітити те, що режисером і автором музичного супроводу (вдалого і легкого!) є один із акторів вистави – Євген Скрипник. Варто зауважити і те, що чи не вперше усі ці троє виконавці відкривають себе як актори перших ролей. Як на мене, дебют вдалий і яскравий. Глядач хоче продовження.

Світлана Дубина
Фото автора

Сподобалася стаття?
Поділитися:
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити