Виставка печворку у Кіровограді(ФОТО)

Опубліковано . в Культура

Кількість переглядів - 1594

Для маленьких принцесс завжди було важливо мати гарну ляльку, яку приємно класти в ліжечко, вкривати маленькою ковдрою і вдавати, ніби чекаєш, доки вона прокинеться. Та раніше ляльки були надзвичайно дорогими, для пошиття їхнього одягу використовували натуральні тканини, які ніколи дешево не коштували.

Тож дати таку іграшку маленькій дівчинці не наважувалася навіть заможна мама. Саме тому, вже з маленьких літ дівчата починали шити і вишивати, аби самим створювати собі іграшки. Мами в цьому вбачали незвичайну виховну функцію, завдяки якій дівчата потім цінували речі зроблені своїми руками, могли створити з нічого щось оригінальне і вартісне. Так почали виготовлятися тканинні ляльки, яких потім назвали Тільдами. Але ж яка лялька буде лежати у ліжечку не вкрившись?

 

Саме ляльковим ковдрам і присвячена виставка «Мой Лизочек так уж мал…», розміщена у мистецькому відділі бібліотеки ім. Д. Чижевського. До цього мандрівна виставка перебувала у залах Художнього музею, про що «Гречка» писала раніше.
«Нам захотілося продовжити життя виставки печворку у Кіровограді. На виставку потрібно прийти не один раз, аби відчути її, досконало вивчити», - розповіла завідуюча відділом мистецтв Світлана Ушакова.

klaptkov10Родзинкою цієї презентації стала Skype-розмова з іншими майстринями клаптикового шитва, авторками окремих робіт виставки. З розмови можна було дізнатися про життя усієї інтернет-спільноти «Дублірин», де гуртуються жінки, про цікаві моменти обговорення робіт та організації виставок і фестивалів.
Тетяна Самсонова, майстриня із Бельгії, розповіла свою історію захоплення шиттям: вперше до рук голку дала мама, коли дівчинці було лише 3 роки. Втім, сама Тетяна пояснила, що це не було примхою матері – так робили завжди і в усі часи (про це розповідає, наприклад, відома книга Гарріет Бічер-Стоуна «Хижина дяді Тома»). До того ж мистецтво шиття сьогодні активно повертається, набирає нових оригінальних ідей, тож голка маленькій дівчинці не нашкодить, а навпаки допоможе стати хорошою господинею.

Ірина Кудревич, яка була присутня під час презентації і у музеї, і у бібліотеці розповіла, що для неї клаптики рідні на генетичному рівні. Вона часто проводила своє дитинство у бабусі, далеко від батьків, тож усі тканини, речі, ті ж клаптики, що залишалися після роботи над одягом (вона теж працювала швачкою), для Ірини були дуже рідними, теплими, вони несли мамину енергетику. Тож викинути такі цінні речі просто рука не піднімалася. Обіцянка самій собі дати друге життя цим різнокольоровим шматочкам тканин і підштовхнула Ірину Кудревич до печворку.

Втім, навчитися цьому не складно. Існує безліч різноманітних технік, які сьогодні використовують у клаптиковому шитті. За словами майстринь, найпростішими з них є квадрати, квадрати з двох трикутників, що зшиваються між собою. Сьогодні поступово стають популярними техніки санбане, де нашивають оригінальні зображення маленьких хлопчиків і дівчаток, техніки дерев’яних будиночків, де окремі тканинні блоки укладають за принципом будівництва дерев’яних споруд, техніки поєднання шестикутних фігур, crazy-техніки, де використовують тканини різних фактур та ін. За словами Ірини Кудревич, хоч ці техніки опанувати дуже просто, та створення школи печворку у Кіровограді дало б більше можливостей розвитку для цього виду прикладного мистецтва. Втім, якщо все ж таки ви маєте непереборне бажання зайнятися цією захоплюючою справою, тоді вперед до своєї шафи, шаф мам і бабусь у пошуках тканин з маленькими квіточками, бо саме вони найкраще виглядають у печворку. Якщо боїтеся, що не відчуваєте кольорів, не вмієте поєднувати різні стилі, то в цьому вам допоможуть різноманітні програми підбору і вирахунку тканин, що знаходяться у вільному доступі в Інтернеті.

Зараз клаптикове шиття поступово поглинає в себе ментальні ознаки тієї чи іншої країни, де воно розвивається і поступово стає національною традицією. Наприклад, перший фестиваль робіт спільноти «Дублірин» пройшов у Ризі, у серпні 2008 року. Згодом святкування почали проводити щорічно, а нині печворк вважається національною традицією усієї Латвії. Поступово клаптикове мистецтво приходить і в Україну: виставки і фестивалі печворку вже проходили у Києві, Севастополі та Кіровограді. Найближча виставка майстринь «Дублірину» очікується вже в серпні цього року у Києві. До речі, подати свої роботи на цю виставку може будь-хто, зареєстрований на сайті.

Поки найкращі роботи майстринь знаходяться у Кіровограді, у відділі мистецтв бібліотеки ім. Д. Чижевського. Вже 20 лютого, о 15.00 планують зробити перший майстер-клас по клаптиковому шиттю. Подробиці щодо матеріалів та інструментів, які необхідно мати з собою, читайте згодом на сайті бібліотеки.

klaptkov1

klaptkov2

klaptkov3

klaptkov4

klaptkov5

klaptkov6

klaptkov7

klaptkov8

Світлана Дубина
Фото: Валерій Лебідь

Сподобалася стаття?
Поділитися:
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити