Пам'ять про Чикаленка повертається у Кіровоград

Опубліковано . в Культура

Кількість переглядів - 852

У житті відомого українського діяча, землевласника-мецената Євгена Чикаленка були шість років (1975-1881), які він провів у Єлисаветграді, а нині Кіровограді, навчаючись тут у земському реальному училищі. Перед тим Євген мешкав в Одесі, був там учнем приватного пансіону, а потім його, 14-річного, віддали до училища в Єлисаветграді. Причому, сталося це не без участі Павла Зеленого, міського голови, який те училище й засновував.

Згодом Чикаленко згадав про нього у своїх «Спогадах», чимало сторінок яких присвячено єлисаветградському оточенню майбутнього мемуариста.Добрим словом згадано тут і директора училища Михайла Завадського, «чоловіка видатного розуму і неабиякого педагога». Тісні стосунки зав‘язалися у Євгена також із братами Тобілевичами, Панасом і Миколою, з їхнім родичем Олександром Тарковським, – про них у спогадах розповідається чимало. Тарковський, власне, був найближчим другом Чикаленка. В обласному архіві мені випало гортати протоколи педагогічної ради училища, і там я кілька разів натрапляв на імена Чикаленка й Тарковського (колись напишу про це детальніше, оскільки йдеться про цікаві, навіть драматичні епізоди, що стосувалися життя-буття двох учнів; педагоги їх скрупульозно обговорювали).

Про близькість Євгена Чикаленка до родини Тобілевичів свідчить і той факт, що він активно цікавився діяльністю аматорського театрального гуртка, бував на його виставах. Гостював, а потім і мешкав у будинку Тобілевичів на вулиці Знам‘янській. Був причетним до молодіжного народницького гуртка, очолюваного Тарковським (за що згодом поплатився кількома роками висилки). Багато хто з молоді тоді намагався наслідувати Рахметова, героя відомого роману Чернишевського «Что делать?», не оминуло це захоплення і Євгена. У моді був «нігілізм». Щоправда, Чикаленко пише, що настрої «общерусизму» його все ж оминули: «коли товариші мої мріяли безпремінно про Волгу, де агітував Рахметов, я думав тільки про працю на Україні серед свого народу».

Важливими є спогади Чикаленка про Івана Карповича Тобілевича та його приятеля Панаса Івановича Михалевича; то ж були центральні постаті в житті міста. Як і Марко Лукич Кропивницький, якого Євген також добре запам‘ятав.

У колі друзів молодого Чикаленка були й Андрій Грабенко та Олександр Волошин. Узагалі, він намагається не забути нікого, хто хоч якось був дотичним до українського громадського руху в Єлисаветграді кінця 1870-початку 1880-х. Його свідчення – безцінний матеріал для істориків степового краю...

Про них мені хотілося нагадати саме в ці дні, оскільки 31 березня в Кіровограді побував онук Євгена Харламповича – Євген Іванович Чикаленко. Він передав обласному краєзнавчому музею рідкісну річ із родинного архіву – прижиттєвий портрет діда роботи відомого художника Фотія Красицького (на знімку). Портрет чудово відреставровано завдяки ентузіазму Юлі Олійник, директора видавництва «Темпора», яке нещодавно завершило реалізацію унікального проекту – підготовку й видання «Спогадів» Євгена Чикаленка та семи томів його «Щоденника»! Разом з ними приїздить історик Інна Старовойтенко: вона доклала чимало зусиль для збирання й коментування літературної спадщини Чикаленка.

Отож, маємо тепер в обласному центрі вулицю імені Євгена Чикаленка, яка нагадуватиме нам про одного з чільних українських діячів кінця ХІХ – початку ХХ ст.ст. Сподіваємося також, що образ цієї світлої людини увиразнить нам портрет, виконаний майстерним пензлем Фотія Красицького.

Володимир ПАНЧЕНКО
За матеріалом"З перших уст"

Сподобалася стаття?
Поділитися:
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити