ХIV Музичний фестиваль імені Кароля Шимановського: день другий (ФОТО)

Опубліковано . в Культура

Кількість переглядів - 405

Вчора осінь радувала кропивничан теплими жовтавими кольорами, лагідними сонячними променями і шурхотом багрянолистя. Затишно і тепло від спілкування було й у відділі мистецтв наукової бібліотеки ім. Д.Чижевського.

Другий день ХIV Музичного фестивалю імені Кароля Шимановського продовжував дивувати гостями – не просто поважними, шанованими, з високими регаліями, а ще й добрими старими і новими друзями музичної громади, згуртованими навколо товариства хранителів людської пам’яті – бібліотекарів по духу і серцю.

 

Увага сконцентрувалася на історії однієї родини – сім’ї Черкашиних – Губаренків. Присутні мали змогу познайомитися з міні-виставкою «Терниста доля Віталія Губаренка», де зібрані друковані видання, клавіри, ноти, аудіозаписи розширили уяву про творчість одного з українських «шестидесятників», таїни феноменального таланту якого до сих пір до кінця не розгадані.

Для головної героїні вечора – Марини Черкашиної-Губаренко – доньки українського театрального режисера Романа Черкашина і актриси Юлії Фоміної, дружини Віталія Губаренка, це була подорож у дитинство, молодість, ретроспектива життя довжиною у півтори години. Офіційно – презентація книжок: мемуарів, поезій, есе, наукових досліджень. Неофіційно – музична сповідь перед друзями своєї дочки, яким вдалося свого часу розкрити непересічний і такий ранимий талант молодої харківської композиторки Ірини Губаренко. Близько тридцяти років тому випускниця консерваторії підкорила кіровоградців глибокими, символістично-філософськими піснями-романсами у власному виконанні та оперою «Солярис». Головний акцент зустрічі було зроблено саме на трагізмі світосприймання, внутрішній драмі мисткині, яка недоспівала, недолюбила, недожила, відійшовши у вічність 45-річною. У записах звучав її голос з надривним оксамитовим тембром, лунала авторська музика з театральних постановок.

Подорожжю у часі назвала Марина Романівна свій монолог вдячного свідка народження шедеврів літературного напрямку. На її очах писалися одкровення батьків «Ми – березільці. Театральні спогади-роздуми», що вже стали бестселером українського мемуарію й читані-перечитані не тільки театралознавцями, а й любителями історії театру, бо написані колоритно, яскраво і напрочуд видовищно. Це й найглибша хрестоматія по оперним фестивалям Європи, енциклопедія постановок і реконструкцій від історичних прем’єр до сучасних метаморфоз «Оперний театр у мінливому часопросторі», авторкою якої є сама пані Марина – доктор мистецтвознавства, професор НМАУ ім. П.І. Чайковського, член-кореспондент Академії мистецтв України. Третя книжка, представлена гостею – «Римський роман» – данина пам’яті дочки, збірка літературних опусів, віршів, нарисів, рецензій, драматичних творів, автором яких була композитор Ірина Губаренко. Четверта – третя за рахунком книжка віршів самої Марини Романівни «Тревоги возраста и времени» – поетичні миті, враження, споглядання.
Завдяки дбайливості й шанобливому ставленню Марини Романівни до всього творчого, що народжувалося у родині Черкашиних – Губаренків, ми маємо можливість долучитися до скарбниці внутрішнього світу унікальних, неординарних і таких вразливих, чутливих до нерозуміння творчих натур, дізнатися подробиці особистих стосунків, повчитися філософському баченню світу. Спогади і віршовані фрагменти чергувалися з гумористичними «паузами», театральними мініскетчами, оповідями анекдотичних ситуацій. Перед нами постала справжня дочка своїх театральних батьків – чудова оповідачка, в міру актриса, в міру науковиця, але така домашня, рідна, доступна своєю простотою і відкритістю.

Зв’язуючою ланкою чотирьох презентованих книжок, як чотирьох актів родинної драми під назвою Життя, є сам факт їх появи на світ у харківському науковому видавництві «Акта». На зустрічі виробничу частину проектів представляла генеральний директор Галина Федорець. У складних економічних умовах сучасної України вихід з друку творів такого роду – це подвиг з боку видавця. Тим приємніше, що існує поліграфічна інституція, що бачить потребу виробництва інтелектуальної літератури – наукових досліджень, естетичних, філософських, літературознавчих видань українською мовою, призначених для серйозного читача, здатного думати, аналізувати, мати власну точку зору.

Марина ДОЛГІХ, кандидат мистецтвознавства

Сподобалася стаття?
Поділитися:
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити