XIV Музичний фестиваль ім. К. Шимановського: день четвертий (ФОТО)

Опубліковано . в Культура

Кількість переглядів - 524

Четвертий день щорічного Музичного фестивалю ім. Кароля Шимановського був насичений цікавими новинами. Як відомо, тісні «відносини» слова та музики сформувалися вже давно. Концерт умовно складався з двох частин: частини "слова" і частини "музики".

У першому відділенні концерту з доповідями під спільною назвою "Шимановські як підприємці й меценати" виступили викладач музичного училища, кандидат мистецтвознавства Марина Долгіх та директор Музею К.Шимановського Олександр Полячок. М.Долгіх подала інформацію, невідому для широкого кола. Уважний слухач почув про дитинство Кароля Шимановського, про вчителів і людей, котрі розгледіли у маленькому хлопчикові талант, про сім'ю композитора, та, зокрема про батька Кароля - Станіслава, який самостійно спроектував телескоп, побудував метеорологічну станцію для спостереження за зірками та відкрив у Єлисаветграді асфальтитний завод. О.Полячок доповів про дядька Кароля – Мартіна, котрий заснував у Кривому Розі підприємство з видобування руди та вивів місто на новий рівень. Спільною рисою обох доповідей була думка про те, якими багатогранно розвиненими, ерудованими та практичними людьми були митці минулого. Подібні вечори дозволяють побачити в творчості композиторів щось нове у, здавалося б, уже давно відомому.

Музичну частину вечора складали твори К. Шимановського, В.А. Моцарта та Ф. Гобера у виконанні молодих музикантів з вагомим концертним досвідом – Анни Майтало (скрипка) та Романа Ієвського (флейта), випускників Кіровоградського музичного училища, котрі цієї осені стали студентами Львівської Національної музичної академії ім. М.В. Лисенка. Завдяки майстерності виконавців, умінню індивідуалізувати й інтонаційно окреслити лінію кожного голосу, публіка мала можливість повною мірою насолодитися всією красою різнопланової музики. Гра Анни Майтало відрізнялась технічністю, яскравим темпераментом та неймовірною легкістю. У виконанні Романа Ієвського хочеться особливо відзначити віртуозність та емоційність гри. Флейта звучала дуже м'яко, звук лився і заповнював весь простір зали. Чутливий концертмейстер Світлана Концедалова відгукувалася на кожну емоцію флейти і в той же час поступалася інструменту в звучанні. З останнім звуком, коли зал вибухнув оплесками, мені згадалися слова С.Рахманінова про те, що «музика повинна йти від серця і бути звернена до серця». Наш концерт є підтвердженням істинності цього висловлювання, адже кожен з виконавців дарував слухачам часточку своєї душі, розкривав перед нами таїни свого серця.

Автор тексту: Анжеліка Філіпова,
студентка IV курсу відділу теорії музики Кіровоградського музичного училища

Сподобалася стаття?
Поділитися:
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити