Навіщо людині потрібен один рік виснажливої боротьби з собою? або Життєві дороговкази нової книги Мирослава Дочинця «Горянин»

Опубліковано . в Культура

Кількість переглядів - 958

Одного ранку наприкінці зими на моєму столі опинився паперовий згорток із чимось пласким і квадратним всередині. «Як - уже дійшли?!!», - зраділа, подумки намагаючись втулити  усміхнений писок вічного підлітка Марка Цукерберга десь між церковних образів. Тому що саме його «Facebook» вкотре сотворив звичайне диво – досить просто,  періодичними намивами лінків і кліків,  звів мене із чудовою людиною, яка пише книжки… Притому, швидко, легко й майстерно, на око присипаючи ситну страву побуту закарпатців потом їхньої терплячості, щипливим кришивом примовок, дотепів,  секретами довгого і повносилого життя; із-під сподин вивертаючи гарячі кусні, аби кожна крупинка набралася юшкою того погідного розуміння життя, що смакує, мабуть, не кожному.

 

Нову книжку закарпатського письменника Мирослава Дочинця «Горянин» (Мукачево, 2013) критики вже встигли записати до циклу романів про «стяжання духу», зважаючи на взаємини «титульного» персонажа із навколишньою реальністю. Точніше, однією його невидимою стороною. У житті старого верховинця, що весь свій вік перетоптав на моховинні лісових каменів понад річкою, де заклав садибу його далекий пращур, сталася нечувана річ: Ріка вбила його дружину і зламала частину стіни та дах, з вікон прошивши домівку довгим пакіллям повалених смерек; неподалік знайшов понівеченими і хрести на могилах родичів.  

www.gre4ka.info - Інформаційний портал Гречка.Навіщо людині потрібен один рік виснажливої боротьби з собою? або  Життєві дороговкази  нової книги  Мирослава Дочинця «Горянин».Звичайно, для людини, в мережу щоденної комунікації якої на рівних правах були включені як близькі люди, так і дерева з рослинами, вся живність лісу, а також скелі з водою, ця подія означила межу  тривання його щасливого світу – у згоді з усіма й річкою окремо, адже й шанував її найбільше. Не дозволяв жінкам полоскати білизну на її березі, а худобі –  з неї пити.  Наступні дванадцять місяців свого посиротілого життя старий присвячує змаганням із великою водою: зводить дерев’яні підпори та загорожі, вибирає  камінь з дна на греблю та викопує частину берега на протилежній стороні, аби перенести річкове русло. Його завзяття, досконале знання книги лісу,  якого навчився від рідних дядька й діда, викликають образні аналогії з персонажами Робінзона Крузо та  - значно більшою мірою - рибалки Сантьяго з відомого твору Хемінгуея «Старий та море». Про це мимохіть обмовляється Аркадій, власник винарні і чи не єдиний друг відлюдника, що провадить звичайне життя жителя долини, не відмовляючи собі у розвагах заможних людей. Голос Аркадія – явно вмонтований, покликаний до життя потребою зв’язати кольорову скалку світу горянина – самоцінного, повернутого в епічний час героїв і жінок-чарівниць - із сучасністю, що втискається у текст лише окремими штрихами, не відкриваючи справжніх масштабів загальної кризи цінностей. Здебільшого це миготливі мотиви усікання роду (історії життя доньки горянина Василини та старшого сина Федора, викладені у спогадах та рідких вітальних листівках, листах), картини-репліки продавчині сільмагу та листоноші, а також ніби навмисне покинута, так і «не розкручена» сюжетна лінія протистояння старого із «хлопцями з Донбасу», що злакомились на вцілілі куточки дикої природи Закарпаття для своїх дач.

Життя самітної людини має особливу начинку. Так, лунка незаселеність простору навколо призводить до самопородження образів ріки й Зрячого Каменя (об’єкта особливої містичної шаноби в його родині) в уяві героя – з ними він стає на довгу бесіду-сповідь, «пускаючи за водою» не зношений за життя гніт гріхів і сумніви щодо правильності колишніх рішень. Близькі, які давно оселились на цвинтарі, також повертаються до нього, але вже через спогади, продовжуючи писання великої книги родоводу мовою матеріальних пам’яток – побутового дріб’язку зі старої скрині, рідкісних ремісничих виробів чи пишного квітника за вікном… Відтак, позірний поєдинок з рікою, що мимоволі привертає увагу околишніх селян і навіть телевізійників, локалізується на манежі внутрішньої війни самим собою,  з якої горяну таки вдається вийти переможцем.

www.gre4ka.info - Інформаційний портал Гречка.Навіщо людині потрібен один рік виснажливої боротьби з собою? або  Життєві дороговкази  нової книги  Мирослава Дочинця «Горянин».www.gre4ka.info - Інформаційний портал Гречка.Навіщо людині потрібен один рік виснажливої боротьби з собою? або  Життєві дороговкази  нової книги  Мирослава Дочинця «Горянин».

Нова книга Мирослава Дочинця мало придатна для читання у дорозі чи «вікнами» на роботі в офісі: текст надто клейкий, інтровертний, такий, що опирається елементу пригоди, ризикованим трюкам на протягнутому у повітрі канаті - коли такі трапляються, то неодмінно підводять до роздумів про значення випробувань у житті людини; теж саме можна сказати й про епізоди еротичного змісту  – горянин схибив лише раз, піддавшись чарам смаглявої румунки, а потім довго карав себе за зраду дружині. Натомість читачеві пропонується близьке знайомство із материком русинських старожитностей, дідівськими звичаями, побутом та великою кількістю прикладних ремесел, що ще не витрусились на дешеві цяцьки для туристів – утримують статечність кожного жесту, пам’ятають про важливість найменшої дрібнички…

Валентина Головань

Сподобалася стаття?
Поділитися:
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити