Кіровоград: створення хоспісу завдяки фотовиставці стає реальнішим

Опубліковано . в Культура

Кількість переглядів - 1206

Вчора, 26 червня, у галереї Петра Оссовського Кіровоградського обласного музею презентували виставку «Шлях до милосердя», яка має стати черговим поштовхом до створення в Кіровоградській області хоспісу. Світлини, на яких зображені люди, які потребують паліативної допомоги, зроблені у Івано-Франківському хоспісі, у Кіровоградському притулку «Милосердний самарянин» та у Кіровоградському обласному протитуберкульозному диспансері.
«Хоспіс – це те місце, де можна отримати і медичну, і психологічну допомогу. Я з повною відповідальністю можу сказати, що в Україні такого практично ще немає. Нам необхідно перейняти світовий досвід і принести сюди на Кіровоградщину. Це не обов’язково має бути заклад в самому місті, хоспіс може бути і області, за 50 км від міста, серед природи. Це не основний показник. Основним критерієм має бути те, хто там буде працювати і які результати ми отримаємо» - розповідає Голова постійної Комісії охорони здоров’я, материнства, дитинства Кіровоградської ОДА, головний лікар Кіровоградського ОНКО диспансеру, Заслужений лікар України Констянтин Яринич.

«…Я пам'ятаю, коли будувалася друга черга диспансеру, були мрії, що буде і хоспіс в ООД... Так, якби дозволили б його влаштувати - це був би тільки початок... Але взагалі не дозволили... А в Луганську при онкологічному диспансері хоспіс влаштували ще тоді, коли я був студентом... Закінчив виш я в 2001 році... Працюю... А в Кіровограді, який займає сумні лідируючі позиції по захворюваності та смертності від раку... Досі немає хоспісу при онкологічному диспансері...» - написав після презентації виставки на своїй сторінці у Фейсбуці лікар-онколог Андрій Кардашніков, автор також презентованої пісні «Пісня онколога» про те, як важко втрачати лікарям пацієнтів, які вже встигли стати їхніми друзями.

Поряд із фотографіями в експозиції представлені документи та матеріали з Державного архіву Кіровоградської області, що розповідають про спеціалізовані медичні заклади, які існували у Єлисаветграді у ХІХ – поч. ХХ ст.
Як свідчать документи середини ХІХ століття у місті почали засновуватись заклади громадської опіки – так звані богадільні, назва яких походить від словосполучення «Бога поділяючи». Ці соціальні установи (міська християнська богадільня - найстаріший заклад такого типу; єврейська богадільня; богадільня, збудована коштами купця Д.І.Купченка; лазарет та ін.) були призначені для убогих, калік, немічних, які утримувались тут до смерті. За не надто велику платню, а іноді й безкоштовно до богаділень приймали і невиліковно хворих, божевільних. Існували також спеціальні заклади подібного типу для «увечных воинов» Богадільні здатні були утримувати в середньому до 70 – ти осіб. Такі установи можна вважати прообразами сучасних хоспісів. Звіт лазаретного відділення богадільні, представлений в експозиції, свідчить про те, що тут утримувались онкологічні хворі, хворі на туберкульоз та інші, важкі і невиліковні на той час хвороби. Найголовніше те, що, окрім фахової підготовки, яка була ґрунтовною (викладали на сестринських курсах найфаховіші лікарі міста), надзвичайна увага приділялася релігійному та моральному вихованню сестер милосердя. У історичному нарисі діяльності Товариства у справах милосердя і доброчинності йдеться про те, що із майбутніми сестрами милосердя постійно працював священик, відвідування служби Божої для них було обов’язковим, а у гуртожитку, де мешкали сестри, був заведений чудовий звичай постійно підтримувати вогонь у лампадці перед святими образами.

«Вразили історичні факти - про те що 100 років тому у Єлисаветграді був заклад, який приймав немічних та хворих, на 200 місць. А зараз заклад на 25 місць відкрити проблема... Здавалося б, все в наших руках, людина - найдосконаліше творіння Бога, але ні... Чи ми "досконаліші", тим менше думаємо про ближніх, тим більше перепон створюємо одне одному...» - пише у Фейсбуці автор світлин, фотограф Аліна Ярославська.

«Ми з цікавістю переглянули перелік хвороб, з якими у минулому столітті зверталися до хоспісів. На щастя, цей список захворювань значно скоротився, завдяки сучасним методам лікування. Але хоспісна допомога – це питання не лише медичного характеру: у відкритті хоспісу мають бути максимально задіяні соціальні служби, благодійні та громадські організації, тому що хоспіс – це комплексна структура, яка включає в себе медичний заклад, де безпосередньо надається знеболення, а також надання соціальних послуг та духовенство. Ми зробили перший крок – знайшли приміщення, зараз ми вже опрацювали всі можливі варіанти, які є відповідно до нових стандартів в організації подібних закладів, опрацювали усі моменти співпраці з благодійними організаціями, спілкувалися з Всеукраїнською Асоціацією хоспісної допомоги. На сьогоднішній день ми вже займаємося проектно-кошторисною документацією, для того, щоб привести дане приміщення в належний стан» – розповіла начальник управління охорони здоров’я Кіроовградської міської ради Оксана Макарук.

Виставка, яка змушує замислитися над дійсно глобальними проблемами, змінити власні позиції і погляди на те, що може трапитись з кожним, діятиме у галереї протягом місяця.

Світлана Дубина

Сподобалася стаття?
Поділитися:
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити