День народження видатного педагога з Кіровоградщини відзначать на державному рівні

Опубліковано . в Культура

Кількість переглядів - 863

Перед підсумковим виступом голови Верховної Ради й закриттям 2-ї сесії VII скликання народні депутати ухвалили дуже важливу постанову — про відзначення 95-річчя одного з найвизначніших уродженців Кіровоградщини всіх часів, незабутнього Василя Олександровича Сухомлинського.
Нині важко уявити, якою була б вітчизняна педагогічна наука та педагогічна література без цього генія, який з'явився на Світ Божий 28 вересня 1918 року у селі Василівці Василівської волості Олександрійського повіту Херсонської губернії. В наші дні ця місцина належить до Онуфріївського району Кіровоградської області.

Воістину Боже провидіння вберегло молодшого політрука Сухомлинського від наглої смерті під час героїчної оборони Москви на початку 1942 року. У так званому “ржевському котлі”, як прийнято йменувати виснажливе протистояння Західного й Калінінського фронтів радянських військ та групи армій “Центр” військ німецького Вермахту, загинули понад 2 мільйони чоловік червоноармійців, - удвічі більше, ніж в ході Сталінградської битви.

Дивом вцілілий після важкого поранення, з осколком снаряду (що його так і не ризикнули видалити з грудей Педагога до кінця його земного шляху), Сухомлинський одразу ж після виписки з військового шпиталю в Удмуртії знову просився на фронт. Проте медики не визнали його навіть умовно здоровим й здатним в подальшому проходити військову службу.

У червні 1942-го, знаючи про наявність у Василя Олександровича вищої педагогічної освіти, мужнього воїна призначають директором сільської середньої школи. Після звільнення Кіровоградщини від німецько-фашистських загарбників у 1944 році Сухомлинський повертається на Батьківщину, де очолює районний відділ народної освіти. Проте у 1947 році Василь Олександрович починає розуміти: справжнє його покликання — не праця у бюрократичній установі, а живий безперервний навчально-виховний процес у “колисці Української Державності”. Себто на селі.

Таким місцем, що у подальшому уславилося на всю освічену Східну Європу, став Павлиш.
У 1948 році Васи́ль Олекса́ндрович стає директором Павлиської середньої школи і беззмінно працює протягом 23 років, аж до кінця своїх днів. В 1948 році це була звичайна, пересічна школа, до того ж ще і майже зруйнована за роки війни. Відомою Павлиську ЗОШ зробив саме Сухомлинський.

Педагог, як і філософ, потребує десятиріччя, щоб сформулювати свої світоглядні принципи, скласти педагогічні переконання.

Багато років пішли на це і в Сухомлинського. Ці 23 роки стали найпліднішим періодом його науково-практичної та літературно-публіцистичної діяльності. Звичайну сільську школу він перетворив у справжню педагогічну лабораторію, де видобував скарби педагогічної мудрості.

У 1955 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Директор школи — керівник навчально-виховного процесу».

З 1957 р. — член-кореспондент Академії педагогічних наук РРФСР.
1958 — заслужений вчитель УРСР.
1968 — нагороджений званням Героя Соціалістичної Праці. Цього ж року обраний членом-кореспондентом Академії педагогічних наук СРСР.
Василь Олександрович, як ніхто інший у вітчизняній педагогіці, мужньо ставив і розв'язував проблему формування в молоді національного і естетичного світобачення. Про один із шляхів успішного розв'язання цієї проблеми він писав, що у душі дітей мають увійти кращі народні традиції і стати святим законом, бо не можна уявити народ без імені, без пам'яті, без історії. В дусі українських культурно-історичних традицій вчитель констатував, що мудрість є найважливішою прикметою людини. В його працях часто знаходимо вислови «мудра людська любов», «мудрість жити», «гідність — це мудрість тримати себе в руках». Педагог цілеспрямовано формував у кожного вихованця вміння бути маленьким філософом, осмислювати світ через красу природи.

Для Сухомлинського формування естетичного почуття дитини, її емоційної культури — основне завдання гуманістичного виховання. А сприйняття й осмислення прекрасного — основа естетичної культури, без якої почуття лишаються глухими до всього високого й благородного.

Привселюдне зізнання, винесене в назву книги «Серце віддаю дітям», підтверджене трудами і щоденними діяннями великого вчителя. Він писав: «Що було найголовнішим у моєму житті? Не роздумуючи, відповідаю: Любов до дітей».

Звернення до педагогічної спадщини В. Сухомлинського, розгляд його педагогічної системи, наявність наукових шкіл та їх активна діяльність як наукова, так і просвітницька, свідчать про плідність і перспективність цього напряму досліджень не лише в структурі історико-педагогічної науки, а й значущість для розв'язання актуальних проблем сучасної освітньої та виховної практики.

2 вересня 1970 року Василь Олександрович Сухомлинський помирає, але його внесок у життя та його твори залишаться назавжди. Василь Олександрович Сухомлинський написав 48 монографій, понад 600 статей, 1500 оповідань і казок для дітей. Його книги виходили і виходять масовими тиражами в багатьох країнах світу (Росії, Німеччині, Японії, США, Канаді, Китаї та ін.). Він став визнаним класиком педагогіки 20 сторіччя.

Олег БАЗАК

Сподобалася стаття?
Поділитися:

Коментарі  

 
+1 # Сергій 06.07.2013, 11:32
Була пропозиція перейменувати пр. Комуністичний на бульвар Василя Сухомлинського.
От якраз, напевно, прийшов час.
Цитата
 
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити