Кіровоград залишається поза культурним контекстом?

Опубліковано . в Культура

Кількість переглядів - 859

Осінь – літературна пора. Принаймні в культурному житті України вона відзначається грандіозними літературними подіями. Наприклад, зовсім нещодавно відгримів поетичний фестиваль Meridian Chernovitz у Чернівцях, який плавно переріс у 20 Форум Видавців у Львові – найбільшу книжкову подію у Центральній Європі, куди приїхало понад півтисячі письменників з усього світу.
Вирішила відзначитись у цьому контексті і Кіровоградщина – у нас відбувся Всеукраїнський фестиваль новел. Місцем фесту стала Компаніївка, рідна для класика української новели – Юрія Яновського.
Про необхідність для Кіровограда культурних подій загальноукраїнського масштабу говорять усі, кому не лінь. Це і для брендингу міста «плюс», і могло б стати «родзинкою» для місцевих мешканців (он як усі «Вересневих самоцвітів» чекають з нетерпінням!), проте часто Кіровоградщина випадає із загальноукраїнського культурного контексту. Досить глянути на іменованих гостей, які були запрошені на фестиваль, наприклад, Любов Пономаренко, Ігор Гургула, Віктор Полянецький, Володимир Даниленко, Василь Портяк, Ольга Деркачова. Про більшість, на жаль, навіть «Вікіпедія» і студенти філфаку знають мало.

Звичайно, можете кинути камінь у город авторки і вказати на неосвіченість. Проте факт залишається фактом, для більшості зацікавлених у сучасній літературі ці імена незнайомі. А для менш зацікавлених? Це, звичайно, жодним чином не применшує таланту і потенціалу вищеназваних, проте задаєшся питанням, чому запрошення на фестиваль не отримали, наприклад, Юрій Винничук (автор кількох збірок новел і оповідань, що вийшли перекладами за кордоном), Любко Дереш (він цього вересня презентує збірку новел), Ірена Карпа (яка ще минулого року гріла душу читача книгою «З роси, з води, із калабані»), Сергій Жадан, Галина Пагутяк, Віктор Неборак, Василь Габор, Кость Москалець, Андрій Содомора, Надійка Гербіш… словом, хтось із тих, за чию творчість не лише голосують критики, а й підтримують «копійкою» читачі?

За відповіддю на це запитання ми звернулись до організатора і голови Кіровоградської обласної організації спілки письменників України, Василя Бондаря. Ось що він повідав:
‒ Гостей фестивалю ми обирали з огляду на те, наскільки вони сьогодні є діючими новелістами, а їх рівень відповідає художньому рівню новели. Тобто обирались імена, які в українській новелістиці є знаковими. Я дуже тривалий час стежу за творчістю новелістів, тому з одного боку мені було їх відібрати і легко, і важко, адже хотілось представити авторів і за віковим цензом, і за регіонами, адже новела різна на Придніпров’ї і в Галичині. Я є одним із ініціаторів фестивалю, тому запрошував тих, хто в певній мірі є більш традиційним. Ну, Любко Дереш в мене мало асоціюється з поняттям «письменник». Може, це певною мірою суб’єктивізм, але я кажу так як є. А такі новелісти як Любов Пономаренко чи Василь Трубай, Ігор Гургула – це виразні новелісти соціальної глибини у традиційному значенні, - зазначив Василь Васильович.

З іншого боку, одним із організаторів є і Кіровоградська ОДА ‒ ініціатор започаткованого перед виборами «Єлисаветградського книговороту», цікавого проекту з буккросінгу, який водночас мав займатись організацією творчих зустрічей з письменниками, проте заглох. Чи не обласні урядники мали б усвідомити, що з таким підходом до культурних заходів і брендінгом фестивалю зацікавити літературою апатичних кіровоградців не вдасться, а дійсно зацікавлені виберуть цікавіші заходи.

Ще одне питання, чому на цьому фестивалі не представлено молодих прозаїків області? (Представниками Кіровоградщини, яких визнала не лише місцева інтелігенція, а й український читач є Олександр Жовна і Володимир Панченко, проте вони представники вже старшого покоління. До речі, серед покоління «до 40» можемо привітати Євгена Манженка, чий художній репортаж увійшов до збірки, яку презентувало видавництво «Темпора».) Невже немає новелістів?

Невже на Прикарпатті є місце для «станіславського феномену», своїх авторів викристалізовує Донбас, Одеса, Київ, а Кіровоград ‒ це мертва зона? Може, місцеві автори просто не вміють себе просувати? Частина тихо натягли на голови велетенські корони і, впиваючись власною геніальністю, навіть не хоче просувати свою творчість далі, бо ж краще бути русалкою місцевої каналізації, ніж посереднім карасиком у великому ставку, інші, безперечно варті уваги, затюкані попередниками, просто бояться пробувати і «висовуватись».

Анастасія ДЗЮБАК

"Нова газета"

Сподобалася стаття?
Поділитися:
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити