«Засватана – не вінчана» на сцені кіровоградського театру (ФОТО)

Опубліковано . в Культура

Кількість переглядів - 3464

 

Колесо «Вересневих самоцвітів» у самому розгоні, щосили перебирає спицями… Отож, з жанру соціальної комедії потроху загрузаємо у трагічне. Четвертого дня (28 вересня) в рамках робочої програми фестивалю на суд публіці було запропоновано постановку Миколаївського академічного театру драми та музичної комедії «Засватана – не вінчана» (за драматичною поемою Івана Карпенка-Карого «Лиха іскра поле спалить і сама щезне»).


Яка дівчина не мріє про щасливий шлюб і кохання? А яка дівчина одрізняє обрядово-журнальну візуалізацію своєї мрії (жених (типаж - «латинський коханець»), мереживна сукня, торт, квитки до якогось із острівних полінезійських едемів) від справжніх складових щастя? Однак, - хай там війна, чума, і град на розсаді, - дівчата все одно будуть мріяти. Щосили і якомога естетичніше. Сестра полковника-січовика Платона Ялина подала рушники товаришу свого брата (козак Данило Гордієнко), ще нічого не знаючи ані про любощі, пристрасть і крадені побачення над ставом уночі, ні про рівне горіння чесної подружньої любові. Аж ось, коли під світло рампи нарешті вийшов Він (козак Юліан, колишній молдавський воєвода), серце дівчини отерпло. Ну зовсім як з картинки! І пішло-поїхало: зітхання, пристрасть, біганина до ставка. Та чи могла вона здогадуватися, що мальовані красені найперше загадують не на шлюб, а на великий посаг, і не любов’ю вони марять, а чужою посадою?.. Навіть ціною вбивства родича нареченої.

 

У програмках жанр вистави заявлений як «музично-поетична драма на 2 дії». Відтак, чи не кожен з учасників сюжетної колізії мав би доважити характеристику свого персонажа якимось ефектним номером, нерідко за участі масовки. Мав би… Насправді голоси акторів обм’якали й танули на бар’єрі сумнозвісної «акустичної подушки» перед оркестровою ямою. Замість грати побічний мотив кларнет з трубою буквально видували солістів аж на задники сцени; щоправда, з бокових точок звук розходився краще. В антракті глядачі із захватом обговорювали вокальні партії Юліна (О. Щесняк) та нареченої Платона Марти (І. Бубенко).

Щодо іншого – дуже «аудиторний», ностальгійно-мрійливий спектакль. Актори послідовно тиражують картинні пози, підглянуті на козацьких іконах і полотнах Шевченка з Рєпіним. Дівчата знай собі сміються у кулачок і засоромлено тікають, варто лишень комусь із лицарів показатися на порозі; а ті нахваляються заголити шаблю, навіть кілька разів почесним олімпійським колом обходять сцену, проте бійки так і не доходить. Мізансцени – класичні, випозичені у «старої школи»: зрізи внутрішнього мовлення – на центральній точці сцени, спиною до свого партнера, який, своєю чергою, завчасно відбіг на задники й повернувся спиною до глядачів. Погляд – натхненний, проте абсолютно розфокусований… Втім, та ж таки школа зриває свою заслужену зливу овацій: усі комічні репризи реалізовані (особливо порадувала публіку дитяча безпосередність Ялини, з якою та залагодила справу з братовим одруженням), ліричні дуети Юліана та Ялина і Платона з Мартою витисли легкі зітхання грудей жіночок перших рядах партеру. На відмінно зіграла масовка (сцена у шинку Насті). Але враження якоїсь робленості, плаского копіювання і перевантаження ефектами все ж дряпало очі. Так, наприклад, величезний весільний вінок, - символ дівочих сподівань на щастя, - що, як ківш будівельного крану, погрозливо завис над героями і розгойдувався протягом 2-ох годин, помножувався з п’ятнадцяткою схожих віночків у руках актрис балету та оздобленням світлиці головної героїні. З цих квітчастих кілець дівчата виклали, здається, усі можливі хореографічні фігури, які не завжди «поціляли» в тему весілля: принаймні, в одній чітко проглядала емблема згадуваних Олімпійських ігор, а іншій – логотип автомобільної марки «Ауді». До слова, у фіналі вистави Юліан замертво падає у цей же вінок.

Отже, підвівши риску балансу під всіма своїми враженнями, даємо 7 балів із 10 на користь переглянутого спектаклю. По-жіночому емоційно, вразливо й видовищно, але не вистачає, так би мовити, «свіжого погляду на класику», якісного ребрендингу…

Валетина Головань

Фото Світлани Дубини

 

Сподобалася стаття?
Поділитися:

Коментарі  

 
0 # Ірина 30.09.2013, 09:30
Треба було добре постаратися, щоб так у статті спаскудити виставу, від якої мурахи по тілу бігали протягом двох дій
Цитата
 
 
+1 # Д.Савранський 30.09.2013, 09:10
Мені, як непрофесіональн ому театралу, який не посвяченй у тонкощі жанру, вистава загалом сподобалося. Але Юліан занадто благородно зіграний, навіть у підступних сценах зі своїм підлим і завжди голодним слугою Кузьмою.
Цитата
 
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити