Знаменитого уродженця Кіровоградщини тимчасово зробили одеситом?

Опубліковано . в Культура

Кількість переглядів - 1028

У сьогоднішньому числі популярної газеті «Вечерняя Одесса» видруковано емоційну міні-рецензію на недавній концерт уславленого творчого колективу, без співу якого не відкривається й не закривається жодна з сесій Верховної Ради України. Автор допису знайомий будь-якому кіровоградцю, який знається на інструментальному музичному фольклорі, цікавиться творчістю видатних виконавців на народних інструментах.
«АНАТОЛІЮ АВДІЄВСЬКОМУ – 80! МУЗИЧНІЙ АКАДЕМІЇ – 100!
Серед багатьох славних імен діячів музичного мистецтва, якими по праву пишається Одеса, має бути назване ім'я Анатолія Тимофійовича Авдієвського.

Герой України, кавалер ордена князя Ярослава Мудрого, ордена Святого рівноапостольного князя Володимира Великого, народний артист СРСР, народний артист України, лауреат Державної премії СРСР, лауреат Національної премії України імені Т. Шевченка, професор, почесний доктор, академік, директор-проректор Інституту мистецтв Національного педагогічного університету ім. Драгоманова, голова Національної всеукраїнської музичної Спілки, президент Національного комітету Української міжнародної музичної ради ЮНЕСКО...

За цими високими титулами і займаними посадами - багато років, десятиліття наднапруженої творчої та організаторської праці, а ще висока міра таланту, дарована Богом і благодатною одеською землею. Але, мабуть, головний простір А. Авдієвського - Національний заслужений академічний український народний хор ім. Г. Верьовки, генеральним директором, художнім керівником і головним диригентом якого він є з 1966 року.
Символічно, що концерт уславленого колективу, що пройшов з величезним, феєричним успіхом, відбувся в ці дні в Одесі, на батьківщині видатного маестро, який відзначає своє 80-річчя. Символічно й інше. У нинішньому році святкує своє 100-річчя і Одеська національна музична академія ім. А. В. Нежданової. А. Авдієвський закінчив її у 1958 році по класу хорового диригування у К. К. Пігрова, фундатора одеської хорової школи.
Численна публіка, що заповнила зал Одеського національного академічного театру опери та балету, не була обманута в своїх очікуваннях. Майже всі номери концерту - на біс. По-іншому, напевно, і бути не могло: сьогодні цей колектив є еталоном виконання української пісні.

Як завжди, міцна і винятково виразна рука А. Авдієвського, що високо ширяє над величезним хором, котра вдихає в нього незліченні художні фарби і змушує зал переживати всі проспіване і зігране.
У концерті була представлена велика і різноманітна програма: українські народні пісні в обробці Г. Верьовки та А. Авдієвського, авторські українські пісні, оркестрові п'єси (керівник оркестру - заслужений діяч мистецтв України Г. Єременко), хореографічні композиції (балетмейстер - заслужений діяч мистецтв України В . Шкоріненко). Майстерно продиригував ряд хорових творів народний артист України З. Корінець. Наприкінці концерту А. Авдієвський ще раз продемонстрував всю силу своєї творчої волі, коли, підкоряючись його руці, випромінюючої неймовірну емоційну енергію, хор на сцені, а глядачі у залі в екстазі заспівали пісню «Реве та стогне Днiпр широкий», яку можна вважати Гімном України.

Ще раз повторимося: концерт хору пройшов з небувалим успіхом, і приїзд його до Одеси можна вважати своєрідним жертвоприношенням А. Авдієвського своїй alma mater. Хочеться від усієї душі побажати ювіляру міцного здоров'я, щастя, довголіття та подальших творчих звершень на благо українського музичного мистецтва.

Віктор Власов. Заслужений діяч мистецтв України, професор


Кореспондент «Гречки» охоче вірить майже в усе, написане вельмишановним Віктором Петровичем, - випускником Львівської державної консерваторії ім. Миколи Лисенка, блискучим баяністом, автором музичних творів та дотепних аранжувань, досвідченим педагогом, який виховав, у тому числі для роботи на теренах Кіровоградщини, кілька сотень високоосвічених музикантів.

Одне лише викликає заперечення: уславлений хормейстер Анатолій Авдієвський народився не на Одещині, а у селі Федварі Олександрівського району Кіровоградщини. Нині це село більше відоме як Підлісне.
А далі…

Анатолія Тимофійовича можуть вважати «своїм» не лише одесити (у славному приморському місті митець закінчив музичне училище, консерваторію, викладав музику і співи у звичайній школі, паралельно керуючи самодіяльними хорами), а й полісяни з черкащанками. Зокрема, у моєму рідному Житомирі Анатолій Авдієвський 55 років тому (!!) заснував Поліський ансамбль пісні і танцю «Льонок», яким керував упродовж наступних 5 років, суміщаючи цю важку працю з викладанням у Житомирському музичному училищі імені Віктора Косенка. Зізнаюся: і я теж до певного часу (приблизно до 80-х років минулого століття) вважав Авдієвського уродженцем Полісся…

Після переїзду з Житомира до Черкас Анатолій Тимофійович три роки був художнім керівником та головним диригентом Черкаського народного хору. Лише набувши безцінного хормейстерського й організаторського досвіду у трьох поважних регіонах УРСР, митець був запрошений до столиці Радянської України, аби очолити хор імені Григорія Верьовки.

До честі одного з найвидатніших наших сучасників, Героя України, Анатолій Тимофійович ніколи не цурався свого «простого селянського» роду й кіровоградського походження. І це є однією з головних причин аншлагів, які щораз спостерігаються на концертах Державного академічного українського народного хору ім. Г. Верьовки у Кіровограді.

Олег БАЗАК

Сподобалася стаття?
Поділитися:
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити