Перша проба аматорів на сцені театру корифеїв: про спектакль «Рядові» (ФОТО)

Опубліковано . в Культура

Кількість переглядів - 1096

 

Позавчора кіровоградську сцену «пробували на зуб» актори самодіяльного колективу із Олександрії.

Кіровоград. Інформаційний портал До чергової річниці звільнення України від німецько-фашистських загарбників Народний аматорський театр ПК «Світопільський» презентував драматичну баладу «Рядові» (за однойменним твором Олександра Дударєва).

Окремо зауважимо, матеріал постановки – складний, психологічно топкий і болотистий; на додачу ще й має довгу сценічну історію за лаштунками знаменитого ВГІКу. У 1985 році цей твір відзначений Державною премією СРСР. Проте, замахнувшись на високе, наші сусіди все-таки зуміли виліпити своїх, ні на кого не схожих, рядових великої війни. Солдат, мобілізованих селян, дівчат, наївних хлопчиків-курсантів, священників, матерів…

 

Так-сяк означеного подієвого плану чи наскрізного сюжету в п’єсі немає. Кілька солдат із вцілілого загону сержанта Дугіна обживають уламки чужого життя (покинуті хати і розбомблені костьоли), щораз зустрічаючи привидів свого. Дядько Партизан став свідком смерті дружини з сином, а Одуванчик – сестри Зоськи. Буштеца ж погнали на фронт просто з весілля, навіть нареченої як слід роздивитися не встиг. У кожного своя гризота і своя вина, але заснути по-людськи, насолодитися спокоєм змореного тіла, однаково не може ніхто. Відтак, безладно пошматоване і перетасоване, спресоване у кавалок суцільного болю життя надається розумінню завдяки одній простяцькій фразі: «Бабе рожать нужно да с детьми няньчится!». Власне ці слова, мимоходом зронені дідом Матвієм, запускають механізми творення. Спогади поступаються місцем реальним жінкам, що марять материнством, одне за одним прозирають контури закінчених сюжетних ліній, розв’язуються вузли застарілих оцінок і таємниць… Лугін-Віра, Одуванчик-медсестра Ліда, Буштец-Люська… І нехай попереду смерть, нехай всіх їх потім переб’ють на невідомій точці мученицького шляху «На Берлін!» - нова історія людства тільки-но розпочалась!

Виступ самодіяльної трупи у театрі корифеїв, вочевидь, став важливою подію в житті міста Олександрія. Тамтешні журналісти зверталися до публіки з проханням поділитися своїми враженнями на камеру. Тим часом, глядачі намагаються взяти себе у руки. Старше покоління часто прикладає носочки до рота, ховається із сльозами. Школярі та студенти – енергійно жестикулюють, намагаючись дібрати точні слова. «Сьогодні я пережила справжній катарсис! – ось таку типову філологічну біду виказала олександрійським телевізійникам студентка 3-ого курсу педуніверситету. Зал повний, як ніколи; загальній схвильованості на заваді не стала навіть радянська форма реалізації квитків у продаж. Тобто, «Ми сьогодні всі добровільно-примусово йдемо до театру, а ні – визначайтесь із днем перескладання». Спостерігати за жвавими обговореннями побачено з коридорах та на вулиці можна було ще добрі 40 хвилин.

«Звичайно, цей колектив ще не може похвалитися майстерністю професіоналів, - коментує спектакль Євген Курман, головний режисер Кіровоградського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені М.Л. Кропивницького, - але однозначно вони є примітним явищем у театральному житті регіону. Подивіться, як щиро вони викладалися на сцені, який ансамбль зуміли створити! Надалі ми готові надавати свій майданчик для виступу інших аматорських труп. Проте з якою саме періодичністю – поки рано говорити».

 Кіровоград. Інформаційний портал

Кіровоград. Інформаційний портал

 

Валентина Головань

Фото з мережі Вконтакті

 

Сподобалася стаття?
Поділитися:
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити