У Кіровограді відбувся творчий вечір лікаря-онколога (ФОТО, ВІДЕО)

Опубліковано . в Культура

Кількість переглядів - 1903

 Він стоїть на імпровізованій зі сходинок сцені й щиро усміхається. На ньому одягнені звичайні світло-сині джинси із рваними острівцями на лівому коліні, білій сорочці з довгими рукавами на майку і у звичайних чорних кросівках-туфлях. Він радіє не лише від того, що святкує своє 35-річчя, а й тому, що саме сьогодні відбудеться його перший кулуарний сольник зі сидячими глядачами та окремою залою. Усе це офіційно називається творчою зустріччю лікаря-онколога Андрія Гардашнікова, неофіційно - сімейно-дружня зустріч за кавою та цукерками на честь дня народження співака-аматора, професійного лікаря Андрія Леонідовича, серед своїх просто Андрія. 

Він соромиться, коли йому гучно аплодують, із легким вихвалянням розповідає про історії пісень, які він любить і переробляє (як каже сам Андрій Гардашніков, додає чогось свого), червоніє, коли починає співати щось наївне із раннього репертуару й насолоджується тим, що співає і дарує приємні враження й емоції присутнім. Кожна пісня - щирий вияв задоволення й реальних емоцій, нештучне, а живе виконання того, що відчулося серцем.

 


"Співати люблю з того віку, з якого я себе пам'ятаю. Вчився у музичній школі по класу фортепіано, а пізніше додав ще одну спеціальність - кларнет. Одна із сусідок, знаючи моє захоплення співом вирішила у спадок мені залишити свій акордеон. Тоді я доторкнувся і до цього інструменту. Не став класним акордеоністом, але тим не менш...

Ще в дитинстві, навчаючись у музичній школі, я написав музику до вірша Вікторії Івченко "Журнавлі". Інколи й до сьогодні роблю спроби написати щось своє (або музику, або слова та музику). Але своїх пісень в мене дуже мало. Більше я люблю заспівати ті пісні, які мені подобаються, які мені стали цікавими. Це можуть бути пісні груп "Машина времени", "Воскресенье", "Чиж", "ДДТ", ну й так далі..Тут і російський рок, і дещо з естрадної пісні, декілька народних пісень, пісні барда Іллі Вінника, навіть шансон, якщо шансоном обізвати пісні Сергія Трофімова.
Люблю, співаючи ці пісні, трохи вкласти свого бачення. Інколи виходить і не трохи" - пише в автобіографії Андрій Гардашніков.

Він не співає своїх пісень пацієнтам, але все, що він слухає безпосередньо впливає на нього і його переробки. Чого тільки варте блюзове виконання "Куда идем мы с пятачком", перероблене ще у студентські роки?! Але до професійної співочої діяльності Андрій Гардашніков не тягнеться, незважаючи на те, що часто бере участь у різних музичих конкурсах.

"Музика - це звісно дуже важлива складова мого життя, але я в першу чергу лікар" - говорить іменинник.

У його пісеннику здебільшого пісні про медиків та медицину. Чи так сталося через те, що Андрій працює лікарем, чи ще й високий смисл він бачить у цих текстах, але саме тому репертуар не може не вплинути на слухача, особливо якщо він доповнюється авторськими епіграфами, складеними переважно завдяки життєвому досвіду:

"Пусть кричат - не твое это дело,
Благородство сейчас не в цене.
Не хочу в это верить я слепо!
Быть гнильем - это, брат, не по мне...

Я хочу, чтобы мы сохранили,
Сберегли до скончания века,
Не продали и чтоб не пропили
Это славное звание - лекарь".

Світлана Дубина
Фото, відео Валерія Лебідя

 

Сподобалася стаття?
Поділитися:

Коментарі  

 
0 # Сергій 09.11.2013, 21:38
Приємно, що в нашому місті є такі творчі люди, що відбуваються такі щирі зустрічі.
Цитата
 
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити