В Одесі відкрито виставку кіровоградських художників

Опубліковано . в Культура

Кількість переглядів - 705

Колір - «та точка, де наш мозок стикається зі Всесвітом», вважав видатний живописець Сезанн. Нині в галереї «Муза» (вул. Єврейська, 19) розгорнуто експозицію двох художників із Кіровоградщини, чиє становлення пов'язане з Одесою, - братів Сергія та Анатолія Шаповалова.

«Вечерняя Одесса», найтиражніша російськомовна газета Морської Столиці України, розмістила у сьогоднішньому числі емоційну рецензію на подію у мистецькому житті міста. Пропонуємо читачам «Гречки» її повний текст.

«Варто було б назвати цю виставку «Одна мелодія на два голоси»! Заслужений художник України, лауреат премії імені О. Осмьоркіна, старший брат Сергій Шаповалов - людина абсолютного живописного «слуху». Це артист без всякого діляцтва, Дон Кіхот у мистецтві. Його роботи знаходяться в музеях України та світу, персональні виставки проходили в Іспанії та Німеччині, у 2010 році - у Національному музеї в Києві. Молодший брат Анатолій - також відзначений Богом, у приватних зібраннях Америки та Англії знаходяться сотні його робіт. За плечима його - Одеське художнє училище імені М. Грекова, у Т. І. Єгорової, та, як і у його рідного брата, Київський художній інститут.

... Кіровоградські художньо-виробничі майстерні Худфонду СРСР, робота згідно з розподілом. «Як надійде замовлення на сорок портретів Енгельса, так і не розгинаються, допоки їх не зробиш. Для душі, для творчої роботи часу тоді трохи залишалося. Але прийшли 90-ті - повний розвал всіх систем, в тому числі Художнього фонду. І треба було якось жити», - згадує А. Шаповалов.
Чого тільки не малював у 90-х Анатолій Шаповалов - від ікон до вивісок. Робив і портрети на замовлення. Тоді $50 за портрет були сумою! А якось раз замовник, оцінивши майстерність, заплатив аж сто, просто шикарно. Але, звичайно ж, писав Анатолій і картини. Його роботи помітили в Києві. І один американець, колишня наша людина, менеджер від мистецтва, запропонував Анатолію Гавриловичу працювати на нього. Картини Шаповалова-молодшого добре «показалися» у США . Надто його «балерини». Француз Дега, аристократ, театрал, бронював ложу на рік - писав балерин. А тут: уродженець і житель села - і ... балет? Але Анатолій їх безліч написав, дівчаток на пуантах: у деяких кіровоградських колекціонерів - десятки робіт. Західний світ їх теж затребував - і А. Шаповалов випробував у цій темі всілякі сюжети.

Живе Анатолій Гаврилович у рідній Аджамці, і йому там дуже подобається. Хоча багато хто з сусідів його не розуміють: не оре, не сіє, корів і свиней не тримає, нічого не тягнув з колгоспу, що розвалювався. У вітальні, вона ж і майстерня, його будинку - два великих панорамних вікна з перспективою на поле, річечку, ставки, на простір і вітер.

«Батьки та бабуся, - згадує Сергій Шаповалов, - намагалися нас, дітей, записати в усі можливі творчі гуртки: ми і співали, і танцювали, і малювали, і навіть вишивали. І читали багато. Батьки зробили все, щоб ми змогли отримати освіту». Мистецька освіта! Рідкісна для практичних, приземлених селян прозорливість і толерантність, справжня мудрість.

Рекреація душі - пейзажі. Сама що ні на є серцевинна Україна. Спокійна, широка, степова, річкова. Сільські дороги і місточки через річки, гуси й талий сніг на околицях. Не пафосна, але жива й така, що живе, земля.

Одеса дала Анатолію Шаповалову найцінніше: прилучення до традиції однієї з найавторитетніших вітчизняних шкіл - південноруської. І середу творчого спілкування. Живописець працює з тих пір вільно і весело, поєднуючи спостереження і почуття. Він чудовий колорист. Його живопис матеріальний і поетичний одночасно. Густі, щільні, розмашисті мазки надають його картинам дивовижну монументальність. Ці натюрморти і пейзажі дуже близькі і зрозумілі глядачеві, вони глибоко національні.

Обидва брати-художники пишуть контрастами, ці гострі колірні поєднання з їх напруженою силою сприймаються як світла гармонія. Тут життя в русі, його тепло. Тут запах моху і мокрого листя, сонячні промені крізь гілки, шелест дощу. Цими фарбами об'їдаєшся, ними захлинаєшся...

Писати картину - не означає рабськи копіювати дійсність. Це означає вловити гармонію тональних і колірних відносин і перекласти їх на свій лад. І наша «мелодія на два голоси» вийшла дзвінкою. Радісною. Гармонійною, як народні українські пісні».

Підготував Олег БАЗАК

 

Сподобалася стаття?
Поділитися:
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити