У Кіровограді фотооновлення творчості Зинаїди Серебрякової (ФОТО)

Опубліковано . в Культура

Кількість переглядів - 694

Її "Автопортрет. За туалетом" став єдиним полотном, яке у Третяковській галереї купили без попередньої згоди художньої комісії. Тоді вона вирізнялася серед інших полотен, мабуть, своєю простотою світлістю і надзвичайною красою. Вже через багато років її зелені поля з картини "Нескучное" зачарували сучасного фотохудожника, проте закони світової географії змусили його забути про будь-які наміри знайти її першовитоки та джерела натхнення. Але більше як 10 років тому одне слово односельчанки змынило, як мінімум, 10 років його життя.
Володимир Оглоблін, відомий фотохудожник з Харкова, якось йшов дорогою і зустрів жінку, яка виглядала, наче в воду опущена. Тоді вона поверталася з села Нескучного, де кілька днів поралася в землі на своїй дачі. Саме назва цього села змінила найближчі роки фотохудожника, бо ж той населений пункт став відправною точкою відомої художниці Зинаїди Серебрякової, куди колись, читаючи про неї, збирався відправитися Володимир Оглоблін. Він не знав, що село, будучи колись у складі однієї із російських губерній, розташоване на території України і навіть недалеко від його рідного села - лише за 30 км.

З того моменту розпочалося справжнє захоплення творчістю Серебрякової, фанатичне збирання будь-яких фактів з її біографії, творчості, постійний пошук книжок про художницю. Тоді ж почалися регулярні велосипедні поїздки до Нескучного, результатом чого стала фотовиставка, яку днями презентували у кіровоградській бібліотеці ім. Д. Чижевського.

"Коли я вперше під'їжджав до Нескучного, я одразу впізнав ті поля, що зобразила на свої картині Зинаїда Серебрякова. В її селі я побував разів триста, якщо не більше. Я їздив туди постійно, були дні, коли вже нічого нового не помічав, тоді повертався ні з чим, але були такі моменти, коли знаходив те, що потрібно було. Я накреслив для себе план: у центрі знаходилась садиба Серебрякових, а в обидві сторони я чогось так собі відміряв по п'ятсот метрів. Саме на цьому кілометрі були зроблені всі ці фотографії, які ви бачите тут на виставці. Це практично всі кадри, що були зроблені на батьківщині Серебрякової, де були створені найкращі її шедеври" - розповідає Володимир Оглоблін.

До виставки увійшло біля сотні фотографій, зроблених у селі Нескучне. Фотохудожник намагався побачити усе те, чим надихалася Зинаїда Серебрякова.

Фотовиставка створювалася до 120-річчя з дня народження художниці. Вперше вона повинна була виставлятися якраз у Третяковській галереї, де і був куплений без усіляких аукціонів та засідань художніх рад автопортрет Серебрякової. Проте, розповідає фотохудожник, виставка не склалася, і вперше була презентована у камерному форматі 16*18 в паспарту та пастельному багеті в Україні. Власне такою вона і приїхала у Кіровоград.

Фотохудожник називає свою виставку оновленням Серебрякової, усього того, що про неї написано у книжках. Сьогодні, говорить Володимир Оглоблін, від садиби Сеоебрякових у Нескучному вже нічого не залишилось. Немає навіть церкви, що стояла майже навпроти їхнього будинку - її зруйнували під час німецької окупації. У Нескучному про Серебрякову нагадують лише пейзажі, якими вона надихалася і зображала на своїх полотнах, частина яких, до речі, теж була колись спалена разом з будинком.

Сподобалася стаття?
Поділитися:
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити