Як пройти життєвими стежками Тараса Шевченка? (ФОТО)

Опубліковано . в Мандрівки

Кількість переглядів - 5176

Цього року в Україні відзначають 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка. Незважаючи на те, що рік підходить до свого логічного завершення, а саму ювілейну дату відзначили безліччю заходів, до зимових холодів є ще нагода відвідати Батьківщину Кобзаря, побувати у місцях пов'язаних з відомим на весь світ українським письменником. Пройти Шевченковими стежками, дослідити родовід Тараса Григоровича, доторкнутися до тих, речей, яких колись торкались руки батька української нації. "Гречці" випала нагода це зробити завдяки обласному департаменту культури, туризму та культурної спадщини, що організував прес-тур Шевченковими місцями.

 

Мабуть, найпершим місцем, яке варто відвідати, знайомлячись із життям Тараса Шевченка, є національний заповідник Батьківщини Кобзаря. До заповідника входять чотири населені пункти, у яких малий Тарасик формувався як особистість, як поет і як художник. Мала Батьківщина українського письменника, якщо споглядати Черкащину на карті, починається селом Вільшане. Саме тут знаходився маєток поміщика Павла Енгельгардта, у якого протягом 9 років козачкував Шевченко. Саме тут за свою творчу діяльність, малювання, юний художник відчув перше покарання. Якось його застали за малюванням під свічкою - пан наказав випороти хлопця. Історії говорять, що насправді таке покарання Шевченко заробив зовсім не за малювання, а за те, що спалював свічки, яких постійно не вистачало. Деякі дослідники вважають, що якби юного Тараса не випороли тоді різками, хлопець можливо й не став би відомим художником.

До речі скульптура із зображенням Тараса саме у той момент таємного малювання є в Літературно-меморіальному музеї ім. Т. Шевченка, що знаходиться в сусідньому селі Шевченкове, колишній Керелівці. Музей створений 75 років тому й розташований на подвір'ї батьківської хати Тараса Шевченка. Тут Кобзар отримав перше виховання від свого діда Івана Шевченка, що жив у хаті через ярок від родини, тут відчув турботу батька Григорія, який часто брав на чумацькі шляхи малого, тут відчув перше людське горе, попрощавшись у 9-річному віці з матір'ю Катериною, яка померла від хвороби, тут вперше закохався в сусідку Оксану, стежка до хати якої і досі використовується місцевими. Батьківська хата до сьогодні в оригіналі не збереглась, оскільки згоріла після попадання блискавки. Однак архітектори змогли відтворити трикімнатну хатинку у вишневому садку за описами в творах та замальовками самого Тараса Шевченка.

На території садиби знаходиться могила Катерини Шевченко - "жінки, яка народила Україні Тараса". А біля входу до хати батьків встановлена одна із трьох скульптур Тарасика - хлопченя ніби виходить з порогу батьківського двору, тримаючи в руках торбину й спрямовуючи свій погляд впевнено в майбутнє.

Цінною пам'яткою є сам літературний музей. Тут, окрім фотографій села, зроблених старшим братом Тараса Микитою, є безліч цінних експонатів, як-то меблі з батьківської хати, старовинний весільний рушник Тараса, фотографії, яких за життя було зроблено лише 10 та безліч репродукцій картин художника Шевченка. Усі оригінали полотен Тараса знаходяться в Київському національному музеї ім. Т. Шевченка, а тут, говорить завідувачка музею Ольга Бондаренко, лише мріють мати хоча б один цінний оригінал, датований ХІХ століттям. Втім музей може сміливо похизуватися трьома ексклюзивними портретами Кобзаря. Перший - вишитий гладдю. Майстриня настільки підібрала тон ниток, що одразу не зрозумієш, що картина вишита. Однак особливість полотна навіть не в цьому. Тарас Шевченко має погляд Мони Лізи - куди не стань, а він все дивитися на тебе. Інший портрет, зроблений Фотієм Красицьким. Ним же і подарований музею на одну із річниць з дня народження Кобзаря. Вважається, що це єдиний портрет, на якому український пророк усміхається. Є іще одне полотно, зроблене онуком Микити Шевченка, старшого брата Тараса. Яків Шевченко у 1915 році, не маючи жодних навичок малювання, ніколи не бачивши Тараса Григоровича, перемалював його портрет зі звичайної фотографії. Музейники говорять, що цей факт свідчить про надзвичайно високі художні таланти, що мали Шевченки різних поколінь.

Літературний музей - те місце, де вам розвіять усі міфи про Тараса Шевченка. До речі, в Керелівці ще проживають майже 30 родичів Тараса Шевченка. Усі вони щороку 10 березня збираються на дворі садиби. У цей же день у музеї день відкритих дверей, тож усі бажаючі мають нагоду поспілкуватись із шевченковим родом особисто. У звичайні ж дні вхід для відвідувачів коштує 20 гривень для дорослих і в два рази менше для дітей.

Керелівка має ще одну родзинку. У селі збереглась в оригіналі церковно-приходська школа. Саме туди на навчання до дяка ходив малий Тарасик. Будівля школи наразі законсервована, тож увійти до неї не можна. Однак перегляд хатини ХІХ століття черкез скло безкоштовний: біла мазана хатина, крита соломою, з маленькими віконцями й дерев'яними лавками всередині.

Ольга Бондаренко розповідає, що Тарас Шевченко в автобіографії написав, що народився в Керелівці. Однак насправді його народження відбулось у сусідньому с. Моринці, куди переїхала родина Шевченків. Хата поблизу садиби батька Катерини Якима Бойка стояла порожньою, а Григорій та Катерина якраз потребували розширення житлової площі, тож переїхали туди. Прожили недовго, оскільки повернувся справжній власник хатини. Шевченки ж переїхали в Керелівку, де жили до самого кінця. Керелівську батькову хату успадкував старший брат Тараса Микита, сам же Шевченко мріяв про власне житло, якого за житя ніколи не мав. Він мріяв про хатину у садку, біля порогу якої протікав би широкополий Дніпро.

Навідавшись у Моринці, ви відвідаєте ту хату, де короткий час проживали Шевченки, садибу батьків Шевченкової матері Бойків, ознайомитесь з ремеслами, що були поширені у селі. Екскурсоводи хваляться, що влітку на території цих двох садиб щовихідних проводять безкоштовні майстер-класи з гончарства та ткацтва. Мабуть, справжньою цікавинкою Моринців є музей мініатюр, зроблених майстром Петром Мільком. Він, приїхавши на Черкащину з десяток років тому, створив із дерева та інших підручних засобів усі найцікавіші споруди Шевченківського краю у мініатюрному вигляді.

Тарас Шевченко за все своє життя тричі приїжджав на Україну. В основному на Черкащині: Холодний Яр, Суботів, Чигирин, однак ці території до адміністративної реформи 1954 року вважалися землями сьогоднішньої Кіровоградщини. Більше того, чумакуючи з батьком, малий Тарасик, проїжджав Єлисаветградом, про що він згодом згадає в російськомовній повісті "Наймичка". Однак коріння Шевченкового роду знайдеться і в нашій області. На знам'янських околицях проживають Шевченки по лінії старшої сестри Тараса Катерини Красицької. Докладне геологічне дерево цієї гілки склав один із потомків родини Красицьких В'ячеслав Шкода. Його донька Яніна Шкода та онука Анастасія Шкода і досі проживають в Знам'янці й продовжують справу родичів, зберігаючи й примножуючи усе, що пов'язане з Шевченком на території нашої області. Експонати зберігаються в єдиному подібному на Кіровоградщині музеї "Кобзарева світлиця", що знаходиться при Знам'янському міському краєзнавчому музеї. У музеї зберігається найповніша схема Шевченківського роду по його старшій сестрі Катерині, світлини письменника, примірники "Кобзарів" різними мовами, а також родинні реліквії сім'ї Шкоди, що передавались із покоління в покоління.

Тож із Шевченком в усіх його іпостасях можна познайомитися навіть не виїжджаючи далеко за межі області. У будь-якому разі українського співця долі України в цих музеях вам будуть показувати не нещасним кріпаком чи знедоленим засланцем, а справжнім денді, вмілим співбесідником, поважним чоловіком, заради спілкування з яким навіть француженки вчили малоросійську мову.

Зрештою творчість Тараса Шевченка сьогодні, незважаючи на дати написання письменником рядків, актуальна й злободенна. Розкодовуючи перифрази й алегорії в Шевченкових віршах, можна впізнати сучасну Україну, останні події в ній.

Ольга Бондаренко, завідувачка літературно-меморіального музею в Керелівці, говорить, що до Шевченківських місць сьогодні їдуть тисячі українців та іноземців. А один із відвідувачів музею у книзі відгуків написав: "У 1814 році народився батько нації. У 2014 році народилась українська нація". А рядки Шевченка, народжені ще два століття тому, читатимуть, ймовірно, ще сотні років у майбутньому.

Світлана Дубина
Фото автора

Сподобалася стаття?
Поділитися:
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити

мир тв