Індія очима кіровоградців: країна каміння, білого кольору та доброзичливих людей(ФОТО)

Опубліковано . в Мандрівки

Кількість переглядів - 1806

У рамках циклу зустрічей «Колоритні мандрівочки», що постійно проходять у стінах бібліотеки ім. Д. Чижевського у Кіровограді, 1 березня говорили про країну чаю, слонів і святих корів – Індію.

Цього разу мандрівницями були представниці Міжнародного Теософського товариства у Кіровограді Раїса Калашнікова та Людмила Передерій, що завітали до теплої країни саме з діловими цілями. Втім відчути колорит народу Індії, її культури жінки встигли і в рамках конвенції, що проводилася в Адьярі, – місті, в якому і розміщена штаб-квартира Теософського товариства.

 

Метою цього товариства є згуртування людей незалежно від раси, національності чи релігії, сприяти розповсюдженню знань, пізнанню істини, служінню вищим ідеалам. Теософи вважають, що віра повинна бути результатом індивідуального вивчення та інтуїції, а не передувати їм, і ґрунтуватися на знаннях, а не на твердженнях. Темою цьогорічної конвенції, яка між тим проводиться вже в 137, було «Теперішнє формує майбутнє».

Незважаючи на те, що жінки багато розповідали саме про конвенцію, 8-денне перебування у штаб-квартирі Теософського товариства, екскурсії на території штату Ченнаї, «Гречка» вирішила використати найцікавіші моменти з їхньої розповіді і поділитися ними на свої сторінках.

Індія – країна доброзичливих і віруючих індійців

Впродовж усієї зустрічі жінки-теософи неодноразово говорили про доброзичливість, простоту і щирість індійців. Така реакція на учасниць конвенції була зумовлена в основному тим, що засновницею Теософського товариства була саме українка Олена Блаватська. Проте, за повір’ями жителів Індії вважається, що якщо доторкнутись, обійнятись, поцілуватись з білою людиною, то в житті індійця обов’язково буде успіх, кохання, в сім’ї ж обов’язково пануватимуть благополуччя і злагода. Подібне ставлення до білого проявляється не лише у стосунках з людьми: подекуди, зокрема у храмах, білий переважає в усьому. Наприклад, у головній архітектурній пам’ятці Ауровіля, містечка, яке було засноване у 1968 році, в якому проживає лише 2 тисячі людей, Матрімандирі абсолютно усе білого кольору. Пам’ятка має вигляд сфери, обкладеної золотими дисками, призначена для медитації чи йоги. Вона не належить жодній з релігій, тут не проводяться ніякі конференції, тут завжди панує тиша. При вході у сферу усім видають білі шкарпеточки, а лише потім пропускають у середину. Матрімандир поділений на кімнати, а на найвищому поверсі розміщений величезний кристал, на який крізь отвір у сфері потрапляє світло – це єдине джерело світла в усій споруді.

Непримхливість – одна із головних рис індійців

Куди б індійці не заходили, усюди вони ходять босими. Навіть якщо вони стоять перед певною спорудою, чи то храмом, чи то будинком високоповажної людини, у черзі, індійці обов’язково знімають взуття і залишають через дорогу, де для цього існують оснащенні прилавки. Обов’язково така вимога ставиться до відвідувачів храмів, де з собою, частіше за все, не можна також приносити телефони чи фотоапарати. Іще однією відмінною рисою індійців є те, що вони не примхливі до умов: вони можуть сидіти на голій землі, розміщати усі речі для продажу на піску чи камінні, підстеливши лише пакет чи тканину, робити навіси із підручних засобів навіть для масових зустрічей.

Приходячи у людне місце, індійці ніколи не займають одне для одного місця. Під час конвенції, як розповідали члени Теософського товариства у Кіровограді, багато учасників сиділи на стільцях, втім ті, хто підходив пізніше, не ходили поміж рядами у пошуках вільного місця, а сідали просто на землі.

Індія – країна кам’яного мистецтва

На невеликих базарах, поруч з безліччю фруктів, обов’язково можна побачити оригінальні кам’яні вироби: тут і мереживні кам’яні кулі, і різноманітні великі статуетки, і вишукані підставки. Одним із яскравих прикладів кам’яного мистецтва в Індії можна назвати містечко Махабаліпурам, яке ще донедавна було повністю залите водою і піском. Абсолютно усі об’єкти цього містечка, що виникло ще в VII ст.. н. е., входять до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. У Махабаліпурамі розташовано три храми, поряд можна роздивитися гігантські наскальні рельєфи, а по усьому містечку розміщено безліч зображень святих тварин Індії – слонів та корів. 
Щодо останніх, то для індійців присутність цих тварин надзвичайно важлива. Корову можна побачити усюди: у храмах, біля магазинів, на проїзній частині. При вигляді слона, індійці підходять до нього, схиляють перед ним голову, попередньо давши йому певну суму грошей, щоб тварина вдарила хоботом по голові – це, за словами мандрівниць, також приносить щастя та успіх, є певним благословенням.

Як розповіли гостям зустрічі жінки-теософи, Індія – це країна, яка має особливу культуру, оригінальні традиції, унікальне мистецтво. А головне, що усе це підкріплюється доброзичливістю і простотою самих жителів країни.

ind2

ind3

ind4

Світлана Дубина

Сподобалася стаття?
Поділитися:
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити

мир тв