Як кропивничани підкорювали волинський «Бандершатат» (ФОТО)

Опубліковано . в Мандрівки

Кількість переглядів - 1331

Тиждень тому в Луцьку відгримів 10-й ювілейний фестиваль українського духу «Бандерштат». Один з його учасників – наш земляк Олександр Ратушняк – привіз звідти заряд емоцій і вражень, якими поділився з "Гречкою" в рамках конкурсу "Найкращий мандрівник-2016".

Оскільки ми з Юрою Митрофаненком були запрошені як учасники фестивальних гутірок та нічного кінопоказу, то вхід мали безкоштовний для себе та кількох своїх друзів. А так вартість триденного перебування на фесті коштувала 500 грн. (тим, хто купував квитки завчасно – 350 грн.). Загалом цього року на «Бандерштаті» побувало близько 9 тис. людей, що зробило фестиваль самоокупним і вигідним для Луцька. Незважаючи на це, усі дні з різних сцен (а їх було там аж три) лунали месиджі про те, що «Бандерштат», можливо, востаннє проводиться в Луцьку і наступного року переїде кудись у Волинські ліси. Викликано це тим, що організатори фесту втомилися вислуховувати скарги від мешканців прилеглих мікрорайонів на гучну музику посеред ночі, адже завершити концерти на великій сцені до заявлених у програмі 23:00 год. практично ніколи не вдавалося – усіх музикантів публіка дуже тепло вітала, гурти весь час виходили співати на біс, тому головне музичне дійство тривало до півночі, а то й довше. До того ж фестиваль проходив на іподромі і гучна музика лякала коней, а коні, як сказав класик, – невинні. Не винні також й інші тваринки, що мешкають поруч в Луцькому зоопарку, який межує з іподромом. Хоча простору там багато і відстань до вольєрів з тваринами достатня, щоб вони не оглухли. До того ж організатори знайшли вирішення цієї проблеми – щоб музика грала до ранку і нікого не напружувала, у ста метрах від головної грандіозної сцени (яка височіла, немов 5-поверховий будинок, вагою в 60 тон, з яскравим світлом і якісним звуком), поряд було облаштовано меншу, так звану, «нічну тиху сцену», де аж до ранку можна було слухати акустичні виступи. Найцікавіше, що там довелося почути – це проект Сашка Положинського «Був’є», Арсена Мірзояна, Присяжного (гурт «Моторолла»), «Настязникає», «Zapaskу», Гапочку та ін.

Попри все, локація фестивалю просто ідеальна – до Луцька легко дістатися потягами і автобусами. Іподром знаходиться у центрі старого міста. Поряд з іподромом є величезний парк імені Лесі Українки з водними ровами, ошатними алеями для прогулянок та різноманітними цікавими розвагами. Є в парку і напівдикі місцини, зарослі кропивою, а на його протилежному боці – одна з найголовніших принад Луцька – замок Любарта (ХІV ст.), його зображення є на 200-гривневій купюрі. На території цього парку щороку проводяться різноманітні квести для «бандерштатівців». Це незабутньо, коли ти в азарті гри добігаєш з картою до кінця парку, де тебе чекає чергова бонусна «закладка» квесту і виявляєш її під височенними мурами старовинного замку. Особливо це вражає тих, хто вперше в Луцьку і ще ніколи не бачив цього рукотворного дива! Але і це ще не все – уздовж парку протікає жива, бистроводна ріка Стир. По ширині вона не більша від нашого Інгулу (що в межах Кропивницького), але її не закуто в бетон і не перегороджено дамбами, тому вода там чиста, свіжа і прохолодна. Недалеко від території фестивалю є гарний пляж, де можна освіжитися у спеку (щоправда бистра течія і підводні водорості роблять її небезпечною для новачків – цього року там утопився хлопець зі Львівщини).

Наше кропивничанське коло налічувало 12 осіб. Уже повертаючись із фесту поїздом Київ–Кропивницький (узяти квитки з Луцька до Знам’янки пощастило не всім, тому частина поверталися з пересадкою через Київ) зустріли ще з півтора десятка пасажирів із браслетами «Бандерштату». Тобто наших хлопців і дівчат на «Бандерштаті» було вдосталь.

Таборувалися ми в наметовому містечку спільно з бережанцями (нашими друзями з Тернопільщини) під «нашими берізками», мали один казанок на всіх, варили разом їсти, спілкувалися, обмінювалися враженнями від почутого і побаченого (принагідно хочу подякувати невтомній Аллі Соколовській та всім бережанцям за приємне товариство, смачну їжу, чудову організацію спільної кухні та побуту! Люблю Бережани!). Загалом цьогоріч було побито рекорд – організатори нарахували понад 2600 наметів у таборі фестивалю!
Щоб довго не розповідати про «Бандерштат», виокремлю лише найголовніше, що запам’яталося з кожного дня.
Перший фестивальний день (5 серпня). Я і Юра Митрофаненко брали участь у гутірці Інституту національної пам’яті, яку проводила Леся Бондарук на тему декомунізації в Україні. Ми розповіли про досвід перейменування Кіровограда. Ще з-поміж цікавих гутірок варто згадати виступи художника і музиканта Юрка Журавля та лідера білоруської опозиційної організації «Молодий фронт» Зміцера Дашкевича.

Цього ж дня відбувся вже згаданий мною вище квест. Побігати було корисно, цікаво і пізнавально (принагідно дякую дівчатам, Саші і Каріні, з якими ми були в одній команді, за пошуковий азарт і наполегливість у подоланні всіх перешкод).

На музичній сцені подією вечора став виступ «Братів Гадюкіних». Хоч і вже без Сергія Кузьмінського, але дуже енергетично і драйвово. Нагадаю, що саме їм належить хіт «Ми хлопці з Бандерштату», який був на «Бандерштаті» доречним, як ніде. А коли виконували на біс «Файне місто Тернопіль», то замінили його у приспіві на Луцьк, бо завдяки фесту саме Луцьк перебрав на кілька днів цей "файний" статус!
Після закриття головної сцени паралельно з нічною «тихою сценою» в іншому кутку табору проходили нічні кінопокази. Першим ішов художній фільм – «Політ золотої мушки» (реж. Іван Кравчишин) – дуже химерне кіно (в хорошому сенсі цього слова). Мені він нагадав фільми Емира Кустуриці, але на українському матеріалі. В гуцульському селі трапилася оказія – помер вуйко, якого не можуть поховати, бо ніхто не хоче дати довідки про смерть. Двоє друзів, переймаючись питанням спадщини, носяться з його трупом, по різних установах, де його труп часом приймають за живого, через що виникають кумедні ситуації. Ось таке крейзі-кіно, що не давало нікому заснути.

Наступним фільмом був наш «Холодний Яр: Воля України або смерть». Хоч його показ розпочався аж о 1:40 год. ночі, нам приємно було відзначити, що у нічному кінотеатрі під відкритим небом залишилося до півтори сотні глядачів, зручно розташувавшись на карематах і кутаючись у спальники. Багато з них уже почали куняти, але наш короткий презентаційний виступ з роз’ясненням, звідки походить привітання «Слава Україні!», хто такі холодноярці і де знаходиться місто Кропивницький швидко усіх привели до тями. Остаточно усіх розбурхав цікавий і динамічний фільм Галини Химич (Юрій жартома зізнався, що для нього це був ювілейний уже тисячний перегляд фільму).

Завершував кінопоказ першого дня (тобто, ночі) фільм Фатіма Османова «Крим. Опір». Він розпочинав «кримську тему» на фестивалі, якій цьогоріч тут було приділено значну увагу (її кульмінацією став, звичайно ж, виступ Джамали у третій день фесту).

Другий фестивальний день (6 серпня). Кожен ранок на «Бандерштаті» розпочинався з йоги. Сотні учасників, які змогли продерти очі о 7 ранку після насиченої фестивальної ночі, розстеляли свої каремати і йожилися під орудою знаного тренера. Примітно, що йога проводилася там, де вночі були кінопокази. Тому той, хто вночі заснув біля кінолокації, зранку мав нагоду прокинутися посеред йоги . Другого дня і мені трапилася така нагода. Це було вдруге в житті, коли я трішки займався йогою. Дуже сподобалося. Хоча перші уроки йоги за півроку до цього залишилися неперевершеними і неповторними для мене. Але то зовсім інша історія.
Під час гутірок ми мали змогу послухати виступи і поспілкуватися з журналістом, істориком, головним редактором сайту «Історична правда» Вахтангом Кіпіані, народними депутатами Володимиром Парасюком і Надією Савченко. Політикам довелося відповідати на гострі і незручні питання присутніх. Але їм вдалося порозумітися з громадою, і те, що їх там нічим не закидали тому доказ.

Якщо сказати, що було найголовнішого в цей день? – то це Жадан! Те, як він виріс як поет і майстерний читець своїх віршів, ми вже знаємо – минулого року в квітні він приїздив у, тоді ще, Кіровоград у рамках туру «33 міста України». Хто не чув його тоді, зміг у цьому переконатися протягом півторагодинної гутірки на літературній сцені «Бандерштату». Але я вдруге відкрив для себе Сергія, коли він вийшов на головну сцену з гуртом «Жадан і Собаки». Це був унікальний літературний ска-панк – симбіоз музики та поезії. Йому довелося виступати першим, ще засвітла. Зазвичай на перші виступи ставлять гурти "для розігріву", але Жадан з перших акордів усіх підірвав і порвав. Гурт «Жадан і Собаки» став справжнім музичним проривом усього фестивалю! Такої харизми, нестримної енергетики зі сцени, шаленого шквалу ска-панку в поєднанні з глибокими філософськими текстами не можна було пропустити. Тому вже за лічені хвилини його виступ зібрав кілька тисяч глядачів! Та це й не дивно, бо аудиторія «Бандерштату» взагалі-то легка на підйом – туди з’їхалися найактивніші. Але зазвичай пік глядацької уваги припадає насамкінець концерту – на виступ гедлайнерів. Цього дня ними були «О.TORVALD» і «BRUTTO» – дійсно круті і вражаюче мегапопулярні гурти. Втім, на мою думку, Жадан їх перевершив. Ще однією важливою рисою Жадана є його відкритість і щирість – він охоче роздавав автографи, спілкувався і робив селфі з усіма, хто цього потребував, а таких після його виступу було кілька сотень. Те, що творилося під сценою, складно описати. Я мужньо вистояв хвилин 30-40, щоб потиснути Сергієві руку зі словами: «Якби кожен український письменник так популяризував українську літературу, як Ти, то наша молодь була б найбільш начитаною у світі!». Зійшлися на тому, що Жадан пообіцяв здійснити до нас восени такий собі Кропивницький-тур із «Собаками в космосі». Ну що ж, будемо чекати в гості і готуватися! До слова сказати, Сергій Міхалок із гурту «BRUTTO» навіть не підійшов до того місця, де на нього чекали його прихильники після концерту, чим їх дуже образив – і в цьому є велика різниця між ними.

На нічній сцені дуже сподобався виступ Арсена Мірзояна. Хто виступав потім – я вже не чув, бо заснув на карематі під сценою. Прокинувся близько другої ночі від співу якогось Льохи Казанцева і почвалав до наметового містечка. Коли пробирався через сотні хаотично розставлених наметів, то в темряві перечіпався через їхні розтяжки, проходив біля нічних вогнищ, навколо яких зібралася молодь і співала пісні під гітару. Одним оком глипнув на кінолокацію і зауважив, що там іде «Той, що пройшов крізь вогонь». Діставшись нарешті до свого намету, я теж відчував себе тим, хто пройшов крізь вогонь і дим. З думкою про це я заснув.
Третій фестивальний день (7 серпня) розпочався для нас із поїздки до Загорівського монастиря. У селі Новий Загорів (що за 70 км від Луцька) є залишки напівзруйнованого красивого старовинного храму. Історик Леся Бондарук, дослідниця історії УПА, що проводила нам екскурсію, розповіла, що тут 11 вересня 1943 року чота УПА прийняла бій із нерівними силами нацистів. Німці подумали, що натрапили на упівське з’єднання і кинули туди силу-силенну війська – танки, піхоту, навіть задіяли авіацію. Насправді ж за стінами монастиря укрилося лише 40 бійців, які змогли знищити понад півтисячі нацистів і підбити декілька танків. Ми мали змогу побачити проламаний авіаційним ударом склепінчастий дах старовинного монастиря-фортеці і прошиті кулями залишки стін. Бій тривав понад добу, але навіть після цього 16 бійців змогли прорватися з оточення і вціліти. Частина з них дожила до Незалежної України і розказала правду про цей бій. За їхніми розповідями Леся Бондарук уклала книгу "Маршрути поколінь" .

У радянські часи історію про цей подвиг приховували, бо він розвінчує радянські міфи про те, що ОУН-УПА були фашистськими колабораціоністами. Насправді ж вони воювали на два боки однаково і проти німецьких, і проти радянських окупантів за самостійну Україну.

Тепер тут, починаючи з 1990 року, проходять вшанування Героїв, сюди водять екскурсії, проводилася навіть реконструкція того бою. Але чи не найбільший внесок у популяризацію цієї героїчної сторінки нашої історії і монастиря зробив кліп гуртів «Тартак» і «Нічлава» на пісню «Не кажучи нікому» . Ще однією новою трагічною сторінкою в цій історії стала загибель Віктора Гурняка, який грав у кліпі головну роль героя УПА, а 20 жовтня 2014 року сам загинув біля села Бахмутки в зоні АТО. Він знімався в ролі героя УПА, а потім і сам став Героєм. Ось такі історичні паралелі. Варто додати, що тут цю славу дуже шанують, і для гостей фестивалю «Бандерштат» щорічно організовують безкоштовні екскурсійні поїздки у Новий Загорів.

Серед учасників вечірньої сцени заключного дня фестивалю запам’яталася переможниця «Євробачення–2016» Джамала. Публіка була заворожена ліризмом її пісень, чаклунськими ритмами, неповторною грою голосу із вкрапленням національних кримськотатарських мелодій! Звісно ж кульмінацією її виступу стало виконання пісні «1944», яку підспівували всі. Джамала подякувала за підтримку, розповіла, що на фіналі конкурсу в Стокгольмі перемогти їй допомагала вся Україна. Також сподобалися «Гайдамаки», «Антитіла», і господар свята уродженець Луцька Сашко Положинський із гуртом «Тартак», який був гедлайнером усього фестивалю. Його відкритість, жарти, спілкування з аудиторією викликали не менший інтерес, ніж запальні пісні. Він розповідав багато цікавих речей, зокрема, висловився й про те, що не варто переносити фестиваль за межі Луцька, адже за 10 років він виріс у таку масштабну культурно-просвітницьку подію, яка вже стала брендом не тільки міста, але й усієї Волині. «Бандерштатом» надихаються, від нього беруть свої витоки інші патріотичні фестивалі України, зокрема, «Холодний Яр», що проходить на Черкащині.

Найсумніше було наступного ранку – згортання табору, складання наметів, прощальні обійми… Довершували сумний пейзаж швидко пустіючого іподрому залізні каркаси напіврозібраних сцен та нескінчений караван нав’ючених рюкзаками від’їжджаючих учасників фестивалю, що поволі тягнулися до виходу. І тільки коні з цього радісно іржали.

Олександр Ратушняк

Нагадаємо, дочучитись до конкурсу "Найкращий мандрівник" може кожен до 16 вересня просто розповівши гречці про свої літні мандри. Деталі та умови тут.

Сподобалася стаття?
Поділитися:
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити

мир тв