Солодка і спекотна Туреччина (ФОТО)

Опубліковано . в Мандрівки

Кількість переглядів - 1961

 

Коли засмагати перед монітором комп’ютера вже не сила, а душа прагне пригод, єдиний вихід – збиратись у мандри. Коли сонце розжарене над містом висить, і від чаду машин кругом іде голова, то у виборі напрямку для подорожі однозначно керуєшся наявністю моря.

Тож цього року вирішили випробувати вже давно не екзотичний для багатьох українських туристів, проте новий для нас напрям – спекотну Туреччину.
Коли все починаючи від аеропорту до самого перельоту в новинку, пригод і вражень завжди багато, проте відкинемо зайве і зосередимось на самій країні.

Прагнучи моря для відпочинку ми обрали Кемер – невеличке селище поблизу Анталії, їхати туди від аеропорту приблизно півтори години. Дорогою до пансіонату не покидала думка, як де ці місця подібні до Криму! Скелясті гори у поєднанні з морем, щоправда про місце перебування нагадували охайні клумби з пальмами і … чорнобривцями. Чому саме ці квіти обрали для клумб, чи мають вони для турків таке ж сакральне значення як для українців, як їм вдається доглядати за ними, коли місяцями немає дощу, а в тіні стабільні +38, у той час коли для минулорічного кіровоградського рекорду у мільйон чорнобривців комунальникам довелось попітніти? Це залишилось для нас загадкою.

По дорозі нам хваляться – усі пляжі Середземного моря у Туреччині мають «блакитний прапор» - тобто є ідеально чистими, без жодних шкідливих стоків. Море дійсно неймовірне! Ще з вікна автобусу можна спостерігати дивних морських жителів, що виринають з-під води – це каретта-каретта – рідкісний вид морських черепах, що досягають до метра у довжину і важать близько центнера. Просто на пляжі із кришталево-чистою і дуже соленою водою плаваєш поряд з різноманітними рибками, яких видно навіть не пірнаючи. Завдяки високому рівню солі (більшому ніж у Чорному морі) і повному штилю, навіть не надто вправні плавці не мають шансів потонути. Якщо просто розслабитись, море виштовхне тебе на поверхню і «вкладе» на живіт.

Здавалось би, тут самі лише готелі, мешканці Анатолії (так називають місцеві азійську частину Туреччини) та й Анталійського регіону зокрема живуть не лише за рахунок туризму. Ця область перш за все аграрна, про що свідчить символ Анталії – апельсин і безліч овочево-фруктових пам’ятників. Апельсини, полуниця, помідори, гранати, оливки, кукурудза , персики, черешні – що тут тільки не родить, усі вільні від готелів місця зайняті велетенськими теплицями.

Туреччина – мусульманська країна. Але, як не намагались ми спостерігати особливості, про іншу культуру свідчила лиш значна кількість мечетей. На жаль, архітектурних особливостей ми не помітили – адже містечко на 99 відсотків складається з пансіонатів і магазинів. Також, не наважились ми зайти до мечеті, аби не тривожити вірян, адже потрапили в країну якраз підчас великого свята – Ураза-байраму – розговіння на честь закінчення Рамадану – місяця посту, коли правовірні не можуть пити, їсти, курити до заходу сонця, проте навіть через вікна побачили на стінах чудові мозаїки.

Ще одна особливість, працюють тут переважно чоловіки – жінки і діти відпочивають, пояснила нам гід. Проте, жодних обмежень у правах турецькі жінки не відчувають і навіть хеджаб (традиційна ісламська хустка на голову) не є обов’язковим атрибутом. За тиждень побачили лише кількох жінок у з покритою головою. Вони прогулювались містом, відпочивали на пляжі абсолютно спокійно поряд з туристами і більш розкутими турчанками в бікіні. Усе тому, що ще у 1923 році Мустафа Кемаль Ататюрк – видатний державний діяч, перший президент, якого тут щиро поважають (чи не кожну установу прикрашають його портрети, а жодне містечко не обходиться без пам’ятника) провів низку реформ аби держава стала світською, тобто розділив політику і релігію. У 1934 ж завдяки ньому турки отримали прізвища, тому якщо знаєте мову ви помітите, що всі прізвища мають конкретне значення, наприклад, квіточка, небо і тому подібне. Того ж року жінки отримали право голосу, до речі, навіть раніше від француженок і британок.

Спершу нас, які прибули з невеликими напівпорожніми рюкзаками, дивувало, а чому у туристичному містечку так багато магазинів із дорожніми валізами. Невже так багато людей псує свої сумки в аеропорту? Чи може крадуть? Все набагато простіше, і це ми зрозуміли вже дорогою назад стоячи із набитим рюкзаком і торбами: покупки просто не вміщаються, тож доводиться купувати додаткові валізи.

Ця країна – рай для шопоголіка. Не секрет, що більшість одягу, який купуємо в Україні, чи то кофтинка з базару, чи то модні джинси Levis, чи домашній текстиль – вся ця продукцію родом з Туреччини. І якщо для туриста із не надто набитим гаманцем і звичкою переводити долари (саме ця валюта ходить всюди на рівні із турецькою лірою) у рідну гривню, ціни можуть здатись і не дуже дешевими, то от туристи з Москви, наприклад, скуповують усе підряд, адже тут ціні для них значно дешевші ніж вдома. Традиційними сувенірами звідси є брендовий одяг, домашній текстиль і постільна білизна, оливкова олія і косметика на її основі… Звичайно не можна забувати про різноманітні солодощі на будь-який смак, дивовижні чаї і стилізовану під традиційний розпис кераміку (хоча продавці божаться, що продають розписні тарілки саме ручної роботи, місцеві пояснюють, справжній хенд-мейд можна знайти хіба у Стамбулі, туристи ж купують хай і розписані в ручну, але дешеві заготовки), яка тішить око, бра та світильники в стилі мозаїки.

Окремим ритуалом є і сам процес покупки. Кожен подавець зазиває до своєї ятки. Часом такі заклики бувають навіть нав’язливими, проте не варто сердитись – ніхто і не думає вас образити, це просто елемент місцевої культури. В магазині вам і чай запропонують, і ціну можуть скинути чи не вдвічі, якщо ви сподобаєтесь продавцю, і запросять прийти ще, щоб просто поспілкуватись.

Окремо варто сказати про людей. Окрім того, що місцеві мешканці і мешканки дуже красиві, вони завжди усміхнені і привітні. Хтось може цинічно підмітити, що усе тому, що кожен з них хоче щось «впарити» наївному туристу. Можливо, і так. Проте, жодного кривого слова за спиною я не почула. І як це приємно відчувати себе бажаним гостем.

Потрапивши іншу країну звичайно хочеться торкнутись до її історії та культури, тому обійтись без екскурсій просто не можна. Перш за все обрали екскурсію Міра-Кекова, або як назвав її гід, «три задоволення в одному». Таким чином ви відвідали церкву Святого Миколая, що діяла в ІІІ столітті нашої ери. Саме тут служив і був похований Святий Миколай. Зараз тут зберігається лише його саркофаг, а прах за часи османської імперії перевезений до італійського міста Барі. Проте, безліч прочан з усього світу з’їжджаються сюди, аби торкнутись до саркофагу і попросити заступництва святого. Маючи якусь біду не гребують святим для християн місцем і мусульмани. Наступним пунктом стали древні лікійські скельні гробниці і античний театр, який знаходиться зовсім поряд, а далі – морська прогулянка до острова Кекова – затопленого під час землетрусу древнього міста, передачу якому присвятив навіть славнозвісний Жак Ів Кусто. Ним можна помилуватись через акваріуми у дні човна, а неподалік поплавати і самим у неймовірного кольору бірюзовій воді – її секрет в тому, що в цих заповідних місцях змішується солона і прісна вода, завдяки чому і утворюється колір.

Не змогла я оминути ти і анталійський акваріум, де можна було побачити морських жителів з усіх куточків світу і прогулятись найдовшим в Європі тунелем.

Ох, а скільки б можна було дослідити! Адже три з восьми Чудес світу знаходяться саме в Туреччині, а у Стамбулі чекає шикарне поєднання доби Візантії і Османської імперії. А ще з Туреччини запросто можна відправитись на дводенну екскурсію до святих місць Ізраїлю, зайнятись дайвінгом, рафтингом, або відправитись на джип-сафарі, піднятись на гору Тахтали – одну з вершин Тавр (саме так називаються місцеві гори) і знайти ще багато принад… Але все це наступного разу, а зараз з чудовою засмагою і мандрівним настроєм покидаємо гостинну країну, щоб повернутись сюди знову.

Анастасія Дзюбак

"Нова газета"

 

Сподобалася стаття?
Поділитися:
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити

мир тв