Скандал у дитячому будинку: матір-героїню звинувачують у садизмі

Опубліковано . в Надзвичайні події

Кількість переглядів - 865

Харків і навколишній однойменний район перетворилися на Мекку для телевізійників і газетярів всіх мастей. Якщо читач «Гречки» подумав, ніби інтерес до Першої Столиці пов'язаний з екс-прем'єром Юлією Тимошенко, мушу його розчарувати. Юлія Володимирівна як і раніше лікується у дорожній лікарні № 5, її статус ув'язненої Качанівської виправної колонії теж незмінний. Сир-бор розгорівся навколо відомої на Слобожанщині 72-річної матері-героїні Тамари Май, керівника одного з перших в Україні дитячих будинків сімейного типу.
У селищі Коротич Харківського району в різні роки виховувалися близько трьох десятків дітей. З періодичністю у 5-7 років подорослішали екс-підопічні Тамари Миколаївни починали черговий «бунт»: писали скарги у всілякі інстанції, мовляв, у сільському дитбудинку процвітає рабська праця, виділені державою гроші безсовісним чином привласнювалися жадібними нащадками виховательки, - в той час як нещасні сироти голодують.

Останнє «квітневе загострення» боротьби проти сімейного дитбудинку дехто із співрозмовників «Гречки» відніс до. .. підступів політтехнологів. Мовляв, піар-хід з відволіканням обивательської уваги від Юлії Тимошенко - черговий підступ правлячої Партії регіонів та її керманича на прізвище Янукович.

Насправді ж Віктор Федорович до цього конфлікту непричетний. У всякому разі у автора цих рядків відсутня інформація про нібито сплановану в Адміністрації Президента України кампанію зі згортання пропагованої за часів президентства Віктора Ющенка програми розширення мережі дитячих будинків сімейного типу. Більше того: міністр праці та соціальної політики Наталія Королевська наполягає на наданні таким ось «приватним сиротинцям» максимальних пільг і всілякого сприяння.

Що ж до квітневої «атаки» на дитбудинок у Коротичі, - вона стартувала з ініціативи колишнього вихованця Тамари Май Олексія Батракова.

Цей чоловік нині виховує разом із дружиною двох дітей. 13 років тому, повернувшись до Коротича після проходження дійсної служби у лавах Збройних Сил України, Олексій тривалий час не бажав де-небудь влаштовуватися на роботу. Коли ж Май та її чоловік Микола Олександрович, нині покійний, стали наполягати на переході Батракова на «самоокупність», той скерував скаргу до інспекції у справах неповнолітніх. Протягом одного місяця у Коротичі перебували 28 комісій. Їх члени, не соромлячись присутності поруч вихованців дитбудинку, голосно вичитували його господарів то за не заправлені ліжка, то за настійливі прохання до дітей скопати город (хоч у селі без домашнього господарства, за відсутності бодай хоч мінімально оплачуваної роботи, прожити неможливо). На щастя, імітація виховної роботи з вихователькою на цьому і завершувалася. Перевіряючим платили зарплату і відрядні. Тамара Май продовжувала нести добровільно взятий на себе тягар.

Наведу зміст датованих 2013 роком старих-нових скарг Олексія Батракова, опублікованих минулого тижня популярною київської газетою: «За десять років, що я там пробув, не відчув нічого хорошого, зате побачив багато горя. Ми, перші її вихованці, ще якось вибилися в люди. У тих, хто зараз у неї живе, таких шансів немає. Це не я придумав, так говорять їхні шкільні вчителі. Дітей треба рятувати, тому що я на собі відчув всі "принади" життя у цієї жінки», - каже Батраков.

Чоловік запевняє, що все дитинство проходив голодним, а замість занять у школі працював на благо рідних дітей тимчасової мами. «Вона на нас наживалася. Держава їй виділяла гроші на прийомних дітей, землю для ведення господарства, однак все це йшло її рідним дітям. Ми зараз без житла, зате у всіх свої травми родом з дитинства», - каже Батраков, показуючи шрам на спині. Каліцтво з'явилося після того, як хлопчисько взяв без дозволу кусень хліба. «Вона била мене за це шлангом від насоса з металевим наконечником. Вже через багато років, коли доктор побачив цей шрам, сказав, що ще б на пару міліметрів нижче, і я б не зміг ходити. У моєї 30-річної сестри зараз постійні головні болі, тому що її вона била по голові, прийомному синові Сергію у 2,5 рочки вона зламала ногу кочергою за те, що він обмочився. Її рідний син Богдан міг на міні-тракторі їздити по ногах прийомних дітей, а інший - Микола, коли вирушав збирати траву для домашніх тварин, брав із собою прийомних дівчаток і потім залазив до них у трусики».

Свій перший дитбудинок Тамара Миколаївна та Микола Олександрович створили у 1989 році. Наприкінці “перебудови” навіть й термін такий - «дитячий будинок сімейного типу» - був майже невідомий.

Навіщо подружжю, у яких підростали п'ятеро власних і двоє усиновлених діток, знадобилося бігати по інстанціях, збирати різноманітні довідки, дозволи та погодження?

Тамара Май пояснює: «Просто я перед цим пережила клінічну смерть. Щоб вижити, дала обітницю Богові: вершити на Землі тільки добро. Коли ж Бог покликав до себе мою донечку Оленку, стала частою гостею в дитячих будинках, допомагала чим могла... ».

- Кажуть, ніби дитбудинки сімейного типу - прибутковий бізнес, що держава витрачає на приймаків величезні гроші, - чую від волонтера однієї Всеукраїнської християнської організації Ганни Боголюбської. - Та не все так безхмарно. Якби не спонсори, то ми навряд чи впоралися б.

- Скільки приблизно грошей ви витрачали на місяць на допомогу родині Май? - запитую.

- Спонсори воліють не кидатися готівкою, а закуповують продукти харчування, одяг-взуття. Нещодавно от меблі для вихованців Май привезли, нові стільці.

Ганна Боголюбська якось раз стала свідком неприємної сцени. Коли в черговий раз волонтер фонду «Сонячний світ» навідалася до Коротича, до неї та Тамари Май підійшла незнайома жінка і вимогливим голосом промовила: «Ось вам все привозять і привозять, а у нас із односельцями ділитися заведено!..».

- Я спочатку не звернула уваги на ту фразу, - каже «Гречці» пані Боголюбська. - А та жінка приїхала до нас у Харків із вимогою налагодити регулярну закупівлю продовольства та одягу для інших сімей з Коротича. Пояснюю їй, мовляв, таке в принципі можливо, але виключно з доброї волі спонсорів. Вона образилася, дверима грюкнула. Потім Май мені телефонує: село ополчилося проти її дитбудинку...

- Як, по-вашому, хто «замовив» теперішню свистопляску навколо Май і її вихованців?
- Гадки не маю. За 5 років, що минули з моменту нашого знайомства, про Тамару Миколаївну від її вихованців чую тільки хороше. Начальство, звичайно, може мати свою точку зору. Наскільки мені відомо, в історії сімейного дитбудинку Май вже кілька разів траплялося, що після 5-6 років утримання в ньому дітей держава відбирала окремих діток. У якийсь момент навіть вказівка надійшла харківським Будинкам дитини: ні за яких обставин не передавати Май на виховання їх підопічних. Тамарі Миколаївні доводилося домовлятися з дитбудинками інших областей...

Як стало відомо «Гречці», теперішній «особовий склад» сімейного дитбудинку набирався у Кривому Розі Дніпропетровської області.

Не реагувати на квітневі телесюжети та страшилки столичних таблоїдів владі було складно. Тож внаслідок отих «викриттів» Харківська райдержадміністрація Харківської області 10 квітня подала до суду позов із вимогою звільнити громадянку Тамару Май, 1941 народження, від здійснення повноважень опікуна та піклувальника щодо чотирьох дітей у зв'язку з невиконанням нею своїх обов'язків і порушенням прав підопічних. Про це «Гречці» повідомили у Службі захисту прав дітей Харківської РДА. Решту чотирьох дітей вирішили наразі не чіпати.

Як пояснили у Службі захисту дітей, двоє вихованців вже не проживають з Т. Май і навчаються у профтехучилищі. Проте у 2011 році Май отримала опіку над дитиною-сиротою і п'ятьма дітьми, позбавленими батьківського піклування.

Як розповіли у РДА, під час планових перевірок до представників соціальних служб звернулися двоє вихованців цього дитячого будинку. Вони повідомили, що не хочуть жити у родині Май, оскільки вона не дбає про їхнє здоров'я і розвиток, крім того, проявляє по відношенню до них жорстокість. Після проведення необхідних процедур двоє дітей були переведені до Харківського обласного притулку, де перебувають з липня 2012 року.

За повідомленням лікарів Коротичанської амбулаторії, діти, які виховуються у Май, мають численні захворювання, що вимагають постійного нагляду спеціалістів та контролю лабораторних показників стану здоров'я, а також медикаментозного лікування. Крім того, діти потребують дієтичного харчування. Однак громадянка Май лікуванням дітей не займається, посилаючись на відсутність у неї вільного часу.
Крім того, вчителі навчальних закладів, в яких перебувають підопічні Май, повідомляють, що діти мають неохайний вигляд, носять одяг не за розміром. Діти повноцінно харчуються тільки у навчальному закладі, збирають зі столів шматки хліба, які не доїли інші діти (кореспондентові “Гречки” згадався інший учень-сирота, Вітя Янукович з міста Єнакієвого, який теж полюбляв підбирати недоїдки... - авт.). Двоє неповнолітніх підопічних повідомили соціальним працівникам, що Май їх б'є, принижує їхню гідність. Наприклад, дає дітям образливі прізвиська, ображає нецензурною лайкою, змушує їсти зіпсовану їжу.
У зв'язку з усім цим Харківська районна державна адміністрація подала позов до Харківського районного суду з вимогою звільнити громадянку Май від здійснення повноважень опікуна та піклувальника щодо чотирьох дітей (які зараз перебувають безпосередньо під її опікою - авт.) у зв'язку з невиконанням нею своїх обов'язків і порушенням прав підопічних.

Наскільки є коректними закиди на адресу Тамари Май щодо привласнення нею державних грошей?
У 2000-му році, коли в різні харківські інстанції пішли перші скарги Олексія Батракова, держава платила на кожну дитину з розрахунку 3 гривні 30 копійок на день. Плюс допомога самій матері-виховательці у розмірі 150 гривень. Проте сім'я якось викручувалась. Тамара Миколаївна ночами шила на замовлення, а її чоловік чергував на автостоянці. Спільними зусиллями щомісяця набігало ще по 800 гривень. При тодішніх цінах можна було не лише стерпно харчуватися, а й усім «колективом» виїздити до дитячого санаторію.
Зараз розмір грошових виплат на кожну дитину вищий, але без допомоги благодійних організацій дитбудинок наврядчи вижив би.

- Ви вже не надто лайте Тамару Миколаївну, - попросили мене в київському офісі Міжнародного Християнського фонду «Сонячний світ». - Важко їй у 72 роки, може, й не стримується іноді, але дітки її все одно люблять, віддані своїй другій мамі.

Ту ж причину - поважний вік - вказують і у владних структурах, мотивуючи початі кроки по «звільненню» Тамари Май від непосильного, на їх думку, навантаження. При цьому підкреслюють: скарги на регулярне побиття прийомних дітей, на штучний «голодомор» функціонерами до уваги не бралися.


Олег БАЗАК

Сподобалася стаття?
Поділитися:
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити