У Львові батьки за власною волею зробили з дітей інвалідів (ФОТО)

Опубліковано . в Надзвичайні події

Кількість переглядів - 2635

Україна не перестає дивувати.У Львові батьки за власноюволею зробили з дітей інвалідів.
Ще недавно у нас на всі лади смакували деталі життя-буття у «врадіївському концтаборі», де всесильні міліціонери-нелюди як попало знущалися над земляками, безкарно гвалтували й вбивали будь-яку з симпатичних землячок. Селище Врадіївка розташоване у «зоні впливу» Партії регіонів, на Півдні України. Безмір у Прибужжі, отже, можна легко списати на «недалекість» місцевого люду. Позаяк той стабільно голосує на кожних президентських виборах за якогось двічі судимого політика.

В Українському ж П'ємонті, як здавна називають Львів, донезмоги політизована громадськість. Всюдисущі ЗМІ, як прийнято вважати, «врадіївський синдром» розпізнали б ще на початковому етапі.

Однак після того, як Україну вразила історія братів-мауглі 6-річного Юри і 14-річного Любомира Кучумових, стало очевидним, що хвалені «продвинутість» і «європейськість» Львова - не більше ніж міф.

“МІЙ ДІМ — МОЯ ФОРТЕЦЯ”
Знайдені у занедбаному приміщенні неподалік від центру Львова здичавілі, немиті і зарослі діти не вміють ні ходити, ні розмовляти, ні самостійно їсти - тільки повзають і мукають. У обох 50-відсоткове відставання від відповідної їх віку ваги, ознаки ураження педикульозом (тобто вошивістю), залишки корости. Хлопчиків ніколи (!) не стригли. Єдина обнадійлива деталь: внутрішні органи не пошкоджені і всі аналізи нормальні.

- Хлопці надійшли до нас у жахливому стані, - каже головлікар міської клінічної дитячої лікарні Дмитро Квіт.

- Я таких запущених діток давненько не бачив. Хоча на самому початку своєї лікарської кар'єри оглядав дитину, доведеного до такого ось стану. Але то було в глухому селі, не в центрі цілком європейського міста...

На дикунів - при живих батьках - хлопчики перетворилися у батьківському домі у Львові. Схожому скоріше на звалище для побутових відходів. Ні владці, ні лікарі, ні міліція довгий час на цей жах просто не звертали уваги. Після того як про нього розповіли ЗМІ, і ті, і інші, і треті взялися виправдовуватися, мовляв, ми весь час намагалися відвідати житло проблемної сім'ї; нам жодного разу не відкрили двері, а порушувати недоторканність житла ніхто не ризикнув, ви ж розумієте, який галас підняла б громадськість, преса знову ж...

Щодо преси кореспондент “Гречки" згоден: більш «зубастої», ніж у Львові, немає, напевно, в жодному місті України. Знову ж: проходити кільканадцять разів у пошуках чергових сенсацій древнє місто вздовж і впоперек, і не виявити за десять років з гаком років тієї самої здичавілої сім'ї, - для цього, напевно, хваленим західноукраїнським репортерам треба добряче постаратися!..

Про "мауглі" соціальну службу у справах сім'ї та молоді повідомив якийсь «свідомий громадянин».

Очевидно, ця людина спостерігала за «нестандартною» сім'єю не один рік. Можливо, той чоловік був у числі сусідів Кучумова, які неодноразово рекомендували горе-батькам хоч іноді виводити дітей на подвір'я на прогулянку. Відповідь Наталії Кучумової не відрізнялася оригінальністю: «Ви краще за собою слідкуйте, а моїм дітям свіжого повітря вистачає, кватирки в будинку постійно відкриті».

Сім'я Кучумових проживає у маєточку на вулиці Новознесенській у районі Підзамче. Колись Любомир та Наталія Кучумови жили в упорядкованій квартирі в самому центрі Львова. Мати навчалася у престижній Львівської комерційної академії, батько був приватним підприємцем.

Первісток Любомир з'явився на світ Божий 14 років тому з невтішним діагнозом - ДЦП. Було від чого прийти у відчай. Лікарі, втім, запевняли: у наш час медицина здатна на багато що, аби батьки не лінувалися.

Мама дитини-інваліда начебто дослухалась їхніх рекомендацій. Всілякі фізичні вправи (виснажливі як для дитяти, так і для його мами), масажі з гідромасажами принесли перший обнадійливий результат: дитинка почала ходити! На одній з фотографій Любомир сидить на дитячому триколісному велосипедику, на вигляд йому приблизно 2 рочки.

Приблизно в ці роки родина Кучумових отримала спадщину - кам'яний будинок на вулиці Нововознесенській, до якого їзди трамваєм від центру Львова якихось чотири зупинки.

Жителі сусідніх будинків, як вони зараз зізнаються, одразу запідозрили: у переселеній до кам'яниці родини «щось не так».

Чому у жінки стався душевний надлом, сказати складно. Знання, отримані у виші, вона явно не використовувала. Про плановані раніше поїздки на острів Балі, де, як вважається, діток-церебральників допомогою застосування дельфінотерапії запросто ставлять на ноги, в будові на Нововознесенській давно ніхто не заїкався. Господиня кам'яниці ніде не працювала. Навіть змести пил у власному будинку хоча б раз на тиждень не спромагалася. На вулицю жінка не виходила, книжок не читала. Можливо, валялася цілими днями на єдиному ліжку, дивлячись у стелю.

Діти ж - Любомир і народжений 6 років тому Юра - росли під замком. Як виявилося, обидва не в змозі були самостійно пересуватися. Прогрес, досягнутий з Любомиром у перші роки його нелегкого життя, через припинення спеціальних занять з дитиною швидко зійшов нанівець. М'язи ніг, що так-сяк вдалось розвинути, - атрофувалися. Хлопчик цілодобово лежав на підлозі, дивлячись, як і мама, в одну точку...
Ненабагато більше уваги мама приділяла молодшому, Юрі. Годувала дитину тільки коли він аж надто голосно кричав. Іноді мама міняла йому підгузки. Пелюшки сушила прямо в будинку, над газовою плитою. Сусіди, які звикли до постійно розвішаної білизні на подвір'ях інших молодих тат і мам, намагалися інколи заговорити з новоприбулими. Потім махнули рукою: навіщо, мовляв, нам чужі проблеми, - своїх вистачає...
Глава сім'ї Любомир весь цей час як ні в чому не бувало торгував замками на одному з ринків, на зароблені гроші (що лишалися від придбання спиртного) купував продукти для домашніх. Йдучи вранці на ринок, Кучумов-старший замикав сім'ю у будинку; хвіртка на подвір'я теж була на замку.

КОЛИ СИНІВ ВИНОСИЛИ З ДОМУ НА НОШАХ, ЇХНЯ МАМА БЕЗТУРБОТНО ТЕРЕВЕНІЛА ПО МОБІЛЬНОМУ

Як вони довели дітей до такого «нелюдиноподібного» стану, батьки пояснити не можуть. "Їсти я їм давала, сини були завжди ситі, у квартирі було завжди свіже повітря", - меланхолійно говорила горе-мати, коли її дітей виносили з дому на ношах, щоб скоріше доставити в дитячу лікарню погодувати ... сумішами для немовлят. Їсти щось більш відповідне їхньому віку хлопчики не в змозі: не вміють тримати ложку.
За словами головлікаря Дмитра Квіта, діти важать наполовину менше, ніж повинні у своєму віці. Вони сильно відстають у розумовому та фізичному розвитку від своїх однолітків. Медики також не виключають у них генетичних захворювань.

"Старший брат Любомир відмовляється спати на ліжку, вперто йде на підлогу. Ми постелили йому матрац", - розповідає медсестра Львівської ДКЛ. Молодший, Юра, намагається повзати і видає якісь незрозумілі звуки.

Стараннями медперсоналу дітей позбавили від педикульозу (схоже, завошивленими обидва були багато років поспіль...), пролікували шкірні захворювання. Любомир з Юрою нарешті пострижені, помиті.
Прогнози лікарів песимістичні - швидше за все, діти залишаться інвалідами на все життя. З дитячої лікарні їх переведуть до психіатричної лікарні.

У міськраді Львова виправдовуються. Мовляв, не знали про існування дітей-мауглі. Сім'я проживає в приватному будові, комунальні послуги там не надаються. За соціальною допомогою на дітей батьки до міськради або в райраду ніколи не зверталися.

Сусіди ж запевняють, що волали до совісті дільничного педіатра Ігоря Дребіта. Доктор парирує: Кучумови йому ніколи не відкривали двері.

Відповідно до настанов медичної реформи, що нині крокує Україною, сімейні лікарі зобов'язані у подібних ситуаціях звертатися по допомогу до правоохоронців. Раптом дитини й в живих вже немає?

Та й за «дореформеними протоколами» педіатр разом із патронажної медсестрою мав оглядати кожного новонародженого малюка по досягненні ним місячного - піврічного - річного віку і далі. Зазвичай батьки приносять своїх чад до поліклініки без нагадувань; але якщо дитини давно не бачили в кабінеті дитячого лікаря, той був зобов'язаний сам йти в будинок, де живе маленький пацієнт. Для середнього медперсоналу в Україні теж існують, - ще з радянських часів - так звані календарі щеплень. В разі якщо не прищепили якогось малюка в обумовлений строк, - патронажна медсестра тут же повинна провідати його.

Прокуратура Личаківського району, швидше за все, «цапом-відбувайлом» зробить вищезгаданого Ігоря Дребіта. Дільничний ескулап, як невесело жартують його колеги, останні півмісяця проводить на допитах більше часу, ніж на своїй основній роботі.

Батьків дітей-"мауглі" позбавлять батьківських прав. Прокуратура порушила проти них справу за злісне невиконання батьківських обов'язків. За це їм загрожує від двох до п'яти років в'язниці. "Крім цього, Любомира і Наталію Кучумових скерують на психіатричну експертизу", - сказали «Гречці» у прокуратурі Личаківського району Львова.

Олег БАЗАК

На фото Юра і Любоми Кучумови і квартира, де вони жили

Сподобалася стаття?
Поділитися:
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити