На Першому Національному відбулись дебати політичних аутсайдерів

Опубліковано . в Політика

Кількість переглядів - 1119

Черговий «дебатний вечір» на Першому Національному телеканалі України, незважаючи на участь у ньому аутсайдерів президентської гонки, виявився доволі обговорюваним в обивательських колах. І все завдяки лідерові «Правого сектору» Дмитру Ярошу.
Дмитро Анатолійович при цьому навіть не вдавався до безвідмовного трюку з демонстративним зняттям себе наприкінці дебатів з передвиборчих перегонів. Після безпартійного безробітного Зоряна Шкіряка та високооплачуваного «головного комуніста» Петра Симоненка повторення «хохми» викликало б у кращому випадку позіхання. Бо ж всім відомо: термін, коли кандидат має право припинити боротьбу, сплив ще в ніч на 1 травня.

Бачачи перед собою генерала армії України Миколу Маломужа і колишнього мера Львова Василя Куйбіду (обидва, поза всяким сумнівом, володіють величезним масивом інформації), пан Ярош все одно зробив спробу затьмарити опонентів за допомогою озвучування декількох провокаційних тез. Так, лідера російської держави Володимира Путіна голова новоствореної політичної партії пообіцяв «спонукати до миру». Кримських татар, яким зараз і без того несолодко, Дмитро Ярош позначив як найбойовитіший кістяк якоїсь партизанської армії, що ось-ось проявить себе в Криму. Нарешті, члени «Правого сектора» нібито не просто множаться кількісно (утворюючи на Наддніпрянщині вже другий поспіль батальйон територіальної оборони), - вони ще до першого туру виборів, тобто до 25 травня, перейдуть до «зачищення» Донбасу!

Кожна зі щойно перерахованих сентенцій спровокувала у соціальних мережах потік лайливих слів на адресу їх «ретранслятора». Виборець, який хоч трохи розбирається в тонкощах внутрішньоукраїнських політрухів, сприймає Яроша маріонеткою в чиїхось «волохатих» ручищах. І подумки «приміряє» мовлене ним до образу самого «ляльковода».

А тепер ознайомлю читачів «Гречки» з відповідями вчорашніх учасників дебатів на решту запитань ведучих.

- Як, у разі перемоги на травнево-червневих президентських виборах, ви забезпечуватимете країну необхідним для стабільного функціонування її економіки природним газом?
Дмитро Ярош:
- Сьогодні уряд впроваджує реверсні поставки зі спотового ринку в Європі. Подібних кроків може бути зроблено багато - як по нафти, так по газу. Треба також розробляти альтернативні види палива. Ту ж сонячну енергетику, вітрову енергетику, - і не забувати про атомну енергетику, бо зараз вона є в певній мірі запорукою енергетичної незалежності України. Газова та нафтова «голка» Росії повинна припинити своє існування. Навіть Європа над цим задумалася і поспішає максимально провести диверсифікацію.

/Як бачимо, Ярош свідомо пішов від теми потенційної здобичі сланцевого газу на Юзівській та Олеській площах. Мовляв, якщо навіть терористичні організації на кшталт Донецькій і Луганській народних республік піднімають тему сланцевого газу, - краще не дражнити людей.../
Василь Куйбіда:
- По-перше, зменшити енергоспоживання. На одиницю валового продукту ми вдвічі більше витрачаємо енергоносіїв, ніж в інших розвинених країнах. Шляхом впровадження новітніх енергозберігаючих технологій, диверсифікації поставок енергоносіїв, використання поновлюваних джерел енергії (вітру, сонця) і власного видобутку, в тому числі сланцевого газу. Одна з причин інвазії Росії в Луганську область - поклади сланцевого газу. Всі ці витрати дуже швидко окупляться. Наприклад, у будинку ми змінюємо систему утеплення - вже через кілька років всі наші інвестиції в той будинок окупляться! На рівні місцевого самоврядування так модернізують, зокрема, школи, лікарні та інші заклади.

Микола Маломуж:
- В Україні вийшли на 32 проекти альтернативної енергетики при президентах Ющенку і Януковичі. Звичайно ж, перше - це енергозбереження. У Донецькому регіоні видобуток газу метану - 13 млрд. кубометрів, які ми можемо протягом року добути і витрачати, плюс газ з Росії. Там же добудемо сланцевий газ. По всій території України створимо малі ГЕС, здатні забезпечити три райони потужною енергетикою. Витрати в 5 разів менше, ніж навіть на атомну енергію! Переробка з власної вторинної сировини дасть екологічно чистий бензин без сірки. Є нові види використання сонячної енергії, води і водню, використання магнітного поля Землі. Навіть впровадивши першу складову, ми через рік-півтора можемо стати незалежними. На засіданнях РНБО це неодноразово доповідалося усіма енергетиками, вченими. Розпочнемо другий етап - і через наступні 2 роки забезпечимо себе не гірше Саудівської Аравії і тим більше Росії.

- Події на Кримському півострові і на Донбасі в чималому ступені спровоковані неправильною постановкою «мовного питання». Що, на ваш погляд, варто зробити для нівелювання проблеми?

Василь Куйбіда:
- Мовне питання в Україні врегульоване 10-ю статтею Конституції, переглядати яку в мене немає підстав. Той, хто стверджує, що треба ввести іншу мову, чи то державну, чи то офіційну, - фактично розвалює державу. В Україні проживає багато етнічних груп і національних меншин. Кожна національна меншина має материнську державу, де їх мові нічого не загрожує. Українська держава повинна піклуватися тільки про ті мови, носіїв яких дуже мало і внаслідок цього вони під загрозою і потребують допомоги. Треба створити умови для розвитку культури будь-якої етнічної групи і національної меншини. Оскільки цих груп і національних меншин багато, має бути якийсь майданчик, на якому всі вони зможуть порозумітися. Таким майданчиком є українська культура і українська мова, іншого не існує. Зрештою, це всіх нас інтегрує. У 1991 році погодилися на нашу національну державу і проголосували на референдумі не тільки етнічні українці, а й усі інші національні меншини та етнічні групи. Сьогодні спроби провести другу державну мову - це шлях до знищення української держави.

Микола Маломуж:

- Я маю практику світових держав, більше 150; коли йшла абсолютизація мовних питань, національних, релігійних, - починалася війна. Навіть європейці конфліктують на цій основі (наприклад, Бельгія). Тому в даній ситуації зрозуміла штучність проблеми. В Україні, згідно з Конституцією, є паритетність російської мови. Менше з тим, треба ще раз прийняти комплексний закон про мови. Нехай це виглядає як політичний крок. Ми забезпечимо право української мови, мов інших національних меншин. Це питання можна вирішити за допомогою референдуму в місцевостях, де проживають носії мов. Тому що одна позиція в Донецьку, інша позиція на Галичині. Такий механізм дозволить нам відчути себе господарями і в цій галузі. З іншого боку, треба створити територіальні національні громади на загальнодержавному рівні. Такі вже створені і їх чимало. Кожна громада має представництво на загальноукраїнському рівні. Це механізм суспільного діалогу, консультацій, кооперації та гармонії. Сьогодні до мене приїхав з Маріуполя мій родич. Він використовує українську мову, проблем немає. Коли треба, користується російською - теж проблем немає. Для чого ми нагнітаємо пристрасті?..

Дмитро Ярош:
- Питання мов в Україні - абсолютно штучне. Живу в Дніпродзержинську і знаю, що ніяких загроз для російської мови не існує. Багатовікова русифікація України, звичайно ж, дала про себе знати. Зараз питання про нібито утиски російської мови піднімається насамперед Російською Федерацією шляхом нав'язування громадянам, які мешкають на Донбасі, через підконтрольні владі ЗМІ. Губернатор Донецької області Сергій Тарута дуже точно сказав: «На Донеччині не треба захищати російську мову - треба захищати українську!..». Там відсутні україномовні ЗМІ, є прогалини в освітній політиці. На моє переконання, українська має бути державною мовою. При цьому ми повинні гарантувати всім представникам національних меншин вільний розвиток їхніх мов, їхньої культури.

- Чи повинна бути в Україні заборонена символіка тоталітарних режимів? Що робити з пам'ятниками радянським вождям і назвами вулиць?

Василь Куйбіда:
- Щоб затвердити національну державність, треба провести деколонізацію, десовєтізацію і декомунізацію. Звичайно ж, тоталітарних символів треба позбутися. Щоб створити комфортне середовище для виховання нового українця. З історії ми знаємо: кожен окупант, який приходив чи то в Київ, чи у Львів, перейменовував вулиці на свій лад і ставив свої пам'ятники. Але ж ми хочемо бачити Україну незалежною державою, а не якийсь інший за змістом? Ми хочемо правову державу, а не тоталітарну? Тим часом, пам'ятники Леніну продовжують стояти в деяких містах і покладати до їх підніжжя квіти ходять в тому числі і представники органів влади. Така ось шизофренія в одній голові... Кажуть про правову демократичну державу - і ставлять квіти, поклоняються людям, які знищували не тільки мільйони людей, а навіть цілі народи. Ці пам'ятники можна звезти в якесь місце і зробити музей. Щоб інші бачили, як тоталітаризм перетворював людей на звірів. Такі закони прийняті, скажімо, у країнах Прибалтики. Чому вони можуть, а ми не можемо?

Микола Маломуж:
- Цими питаннями - державною безпекою, національною проблематикою, забезпеченням стабільності в країні - займався все життя. Занадто різкі кроки щодо ущемлення прав російськомовних людей, по знесенню пам'ятників - неприпустимі. Ми вже маємо протистояння, маємо жертви. Треба діяти надзвичайно вивірено. Символіка є, частина людей її підтримує, частина не підтримує. Цей історичний етап, поки ми зрозуміємо, «хто є хто», треба прожити. Наприклад, якщо міська рада приймає рішення (в окремих особливо чутливих питаннях - проводить референдум) замінити пам'ятник, перенести його в інше місце, - ми його переносимо, встановлюємо інший пам'ятник. Якщо ж одна політична сила зносить пам'ятник, який дорогий іншій політичній силі, - починається протистояння. Знесемо, нехтуючи законодавством, - створимо проблему для держави. Замість цього треба проводити виховну, ідеологічну роботу, аби поступово люди прийшли до такого рішення. Ми замінимо пам'ятники віджилої епохи - але будемо діяти толерантно, за погодженням з місцевими громадами. Позаяк щодо пам'ятника на Заході буде одна позиція , а щодо пам'ятника на Сході - інша.

Запитання від генерального директора НТКУ Зураба Аласанії:
- А якщо в Донецьку вирішать встановити пам'ятник Володимиру Путіну? Як президент, що ви будете в цій ситуації робити?

Дмитро Ярош:
- Символи відіграють дуже важливу роль. Пам'ятники Леніну, Сталіну, Катерині Другій стояли не просто так. На мій погляд, це не питання духовності, - це питання національної безпеки. Відповідно, деколонізація і декомунізація України неодмінно повинна пройти. У тому числі шляхом знесення пам'ятників «невідомими патріотами». Але почати слід все ж із заборони комуністичної ідеології як злочинної, з заборони націонал-соціалістичної ідеології як злочинної, - і розгортати цей процес далі. Комуністи в Україні зараз виступають в ролі «п'ятої колони», підіграють Кремлю. Підстави для заборони КПУ як антизаконної, антидержавної організації, безумовно, є.
Зураб Аласанія:
- Вчора біля будівлі НТКУ одного з кандидатів (першого секретаря Компартії України Петра Симоненка - авт.) після дебатів вже чекали люди в масках. Я думаю, після ваших закликів до заборони комуністичної та націонал-соціалістичної ідеологій сцена може повторитися. Тому будьте, будь ласка, більш уважнішим...

Олег БАЗАК

Сподобалася стаття?
Поділитися:

Коментарі  

 
-1 # Василь Мельничук 19.05.2014, 10:28
Ще одна маніпулятивна стаття. Автор фактично називає всіх прихильників Яроша і Правого сектору - дибілами та імбіцилами, які ані трохи не розбираються у внутрішньоураїн ських політрухах. А Яроша, відповідно - знову безпідставно і безапеляційно названо "маріонеткою кремля". А я, наприклад, вважаю таким дибілом і імбіцилом або просто провокатором-ма ніпулятором автора даної статті. Гречка знову проявила себе як заангажоване видання, що публікує замовні матеріали...
Цитата
 
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити