Що не влаштовує Павла Шеремета в Олесю Довгому?

Опубліковано . в Політика

Кількість переглядів - 1713

Відомий багатьом кіровоградцям російський і білоруський тележурналіст Павло Шеремет позаторік почав вести блог на Інтернет-ресурсі «Українська правда».

Учорашня подача Павла Григоровича особисто в мене викликала почуття поваги до нього. Хоча газетярі, як відомо, не надто високої думки про телевізійників. Бо вважають, ніби ті пишуть свої підводки нашвидкуруч, натомість отримують значно більші «ліві» гроші.

 

Мимовільним героєм свіжої публікації Павла Шеремета став персонаж з неоднозначною репутацією. Олесь Станіславович Довгий за часів мерства Леоніда Черновецького обіймав посаду секретаря Київради, згодом став заступником глави КМДА. Оскільки Леонід Михайлович не володів державною мовою, всі без винятку сесії Київради упевнено вів один з найпомітніших членів його «молодої команди». Той період з 2006 по 2011 роки увійшов в історію нашої древньої столиці як період небаченого розбазарювання доволі коштовних земельних ділянок, інших брутальних фінансових махінацій. Відносно юний Олесь Станіславович без роздумів ламав не лише усталені стереотипи про добропорядність держслужбовця, а й будь-які спроби окремих депутатів протистояти безміру «молодої команди Черновецького».

Заради справедливості зазначу: з-поміж моїх знайомих є й такі, хто захоплюються управлінським талантом Довгого-молодшого.

Батько молодого політика, який пробує здобути мандат депутата Верховної ради на Кіровоградщині, державний службовець 1 рангу Станіслав Олексійович Довгий – уродженець села Ганно-Требинівки Устинівського району Кіровоградської області. Дана обставина дає ключ до розуміння причини використання в якості «трампліну» до ВР саме 102-го виборчого округу.

Що ж так налякало Шеремета у команді Олеся Довгого?

«Я хочу вам розповісти історію, свідком якої я став у ЦВК. Вона настільки показова і кричуща за своєю суттю, що я - не український громадянин - ледь не вліз там в бійку, обурений свавіллям і бардаком української політики.
Зараз в українському ЦВК гаряча пора. Кандидати в депутати Верховної Ради здають документи на реєстрацію: 2 фотографії, копія паспорта, заява, квитанція про оплату державного збору, ще - фотографія на диску і якісь документи - на флешці. Дівчата й жінки, які приймають документи, практично не встають з-за столів з 9 до 18. Усі поспішають здати документи до 25-го вересня.
На вході до ЦВК, біля рамки охорони періодично виникають черги з майбутніх депутатів.
Багато серйозних людей - нинішніх депутатів, які збираються ще раз пройти до парламенту, і колишніх міністрів. Наприклад, сьогодні здавав документи колишній міністр закордонних справ Костянтин Грищенко.

Ще більше в ЦВК - новачків. Прийшли з документами командир батальйону "Азов" Білецький, начальник штабу батальйону "Айдар" з позивним Алмаз, командир взводу батальйону "Донбас", бійці батальйонів "Київ-1" та "Київ-2". Боєць "Донбасу", заповнюючи заяву, кілька разів перепитував у дівчат, чи може він після імені та прізвища написати ще й свій армійський позивний.

Коротше, обстановка спокійна, робоча. Є невеликий ажіотаж, але абсолютно позитивний, скоріше - це радісне збудження новачків у політиці.

І тут раптом троє молодих людей кидаються на якогось непоказного мужичка в костюмі, який прийшов здавати документи на реєстрацію. Крик, гам, колотнеча. Спочатку ніхто нічого не зрозумів. Три якихось молодчика кричали на весь ЦВК, що цей мужик вкрав у дівчини на вулиці телефон. Вони рвалися до нього і вимагали, щоб він показав паспорт.

На захист нещасного і блідого кандидата в депутати буквально грудьми стала бойова дама з пишною зачіскою і якийсь хлопець. Підтягнулися бійці батальйонів. Ледве вгамували цих молодчиків. Товстопузий співробітник управління держохорони, яка охороняє ЦВК, тихенько стояв у сторонці й волів не втручатися.

Викликали міліцію. Спочатку приїхала худенька і тендітна дівчина в міліцейській формі. Вона мило плескала віями і на питання, куди їй можна подзвонити з приводу цієї історії, називала номер 102. Потім прибув наряд міліції, але по їхніх обличчях було видно, що до активних дій вони не готові.

Один з нападників тут же зник. Двоє інших заявили, що без адвокатів вони взагалі нічого говорити не будуть. Якби не пару мужиків, які мало не силою змушували міліціонерів виконувати свій професійний обов'язок, зникли б і ті двоє тітушок.

Виявилося, що це вже другий напад за тиждень у ЦВК. І кожен раз жертвою нападу стають кандидати в депутати, які балотуються по округу 102 у Кіровоградській області. Наразі в списку кандидатів 6 чоловік, і серед них є тільки одна "видатна" особистість - Олесь Довгий. Деякі називають Довгого "скандальним і одіозним". Цей той хлопець, який від імені колишнього мера Києва Черновецького в складі "молодої команди" каламутив воду в українській столиці.
Тепер він вирішив пройти до парламенту далеко від столиці, засипати гречкою і обіцянками українську провінцію.

Олесь Довгий зараз в окрузі домінує. Він буквально всюди, і грошей на своє просування не шкодує.
Саме йому заважає людина, яка намагалася сьогодні зареєструватися в ЦВК, і на якого напали тітушки. Це - Олег Долгий, йому 60 років, він - пенсіонер, колишній міліціонер.

Долгий, Довгий - різниця для простого виборця ледь помітна. Тому для золотого хлопчика з Києва поява у списку поряд з його ПІБ строчки "Довгий О.В." - це підрив виборчої кампанії і викидання грошей на вітер.

Ясно, що саме цим і пояснюється напад тітушок і їх бажання вирвати у кандидата паспорт. В крайньому випадку, пенсіонера потім можна очорнити в місцевих ЗМІ, розповідаючи, що київська міліція розслідує справу про напад Олега Довгого на жінку в Києві.

Правда, на всі мої запитання про те, чому він вирішив йти на вибори, хто його підтримує, від якої він партії, пенсіонер Олег Долгий відповідав якось незрозуміло. Пізніше він навіть перестав відповідати на мої телефонні дзвінки. Зрозуміло, за недосвідченим у політиці кандидатом-міліціонером теж хтось стоїть.

На цьому ж окрузі не виключають висунення колишнього міністра екології уряду Азарова Віктора Бойка. Він саме родом із села Красногірка Кіровоградської області. Не випадково серед кандидатів вже є два Віктора Бойка, і обидва - безробітні.

Це відомий прийом чорних виборчих технологій.

Але мене хвилює не стільки Олесь Довгий, що не брудні передвиборчі технології і підкуп виборців сухпайками.

Мене обурює, що в центрі Києва, у Центральній виборчій комісії відкрито на людей нападають молодчики і міліція цього ніяк не протистоїть.

Це реально безмір. Це ганьба.

Жах у тому, що в Україні йде війна, країну рвуть на частини, а в цей час в центрі столиці покидьки поводяться нахабно і по бєспрєдєлу. Співробітники ЦВК були просто в шоці, такого в їх практиці давно не було - другий за тиждень напад на кандидатів одними і тими ж людьми. Таке бувало раніше, тітушки - породження Януковича, але ж Україна, здавалося б, його позбулася?

Я прошу міністра внутрішніх справ Арсена Авакова взяти розслідування цієї історії на особистий контроль. Імена, як мінімум, двох нападників відомі співробітникам УВС Печерського району. Хоча б раз можна реально покарати тітушок, які діють по бєспрєдєлу?!

Якщо Олесь Довгий пройде до парламенту - це буде ляпас всім нормальним політикам України, якщо тітушки знову уникнуть покарання - це буде ляпасом Авакову як міністру внутрішніх справ».

Довідка «Гречки» Павло Григорович Шеремет (біл. Павло Ригоравіч Шарамет; 28 листопада 1971, Мінськ) - російський і білоруський тележурналіст, керівник відділу спеціальних інформаційних проектів ОРТ, згодом - «Першого каналу». Надалі працював на Громадському телебаченні Росії. Є автором документальних фільмів «Дике полювання» і «Дике полювання - 2», «Осетрова війна», «Чеченський щоденник», «1991 - Останній рік імперії», «Остання висота генерала Лебедя», «Страта Саддама. Війна без переможця», «Єгор Гайдар. Generation П», ювілейного фільму про колишнього президента СРСР Михайла Горбачова, фільму, присвяченого 60-річчю початку блокади Ленінграда і ряду інших.

Є одним з авторів книги «Випадковий президент», присвяченої режиму президента Білорусії О. Лукашенка (у співавторстві зі Світланою Калінкіною). У 2005 році написав книгу «Пітерські таємниці Володимира Яковлєва» про нових російських політиків із Санкт-Петербурга. У 2009 році вийшла його книга про Саакашвілі, про шестиденну війні в серпні 2008 року, про російсько-грузинські відносини «Саакашвілі\Грузія. Загиблі мрії».

Навесні 2009 року опублікував навчальний посібник для журналістів «ТВ. Між ілюзією і правдою життя». Регулярно проводить майстер-класи для молодих, регіональних журналістів. Створив незалежний суспільно-політичний новинний сайт «Білоруський партизан» (www.belaruspartisan.org), який є одним з найбільш відвідуваних Інтернет-ресурсів у Білорусії.
Підготував Олег БАЗАК

 

Сподобалася стаття?
Поділитися:
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити