Тимошенко перериває мовчання

Опубліковано . в Політика

Кількість переглядів - 3689

Два тижні тому несправедливо ув'язнена Юлія Тимошенко почала вести власний тюремний Інтернет-щоденник. 20 травня перші записи з нього розмістила “Українська правда”. “Гречка” вже викладала версію Державної Пенітенціарної служби України, що зводиться до непрямих погроз на адресу екс-прем'єр-міністра. Мовляв, якщо Юлія Володимирівна й надалі повторюватиме усілякі наклепницькі домисли про своє життя-буття в Качанівській виправній колонії та у загратованій палаті на 9-му поверсі Харківської залізничної лікарні №5, ДПтС залишає за собою право вдатись до кроків у відповідь. Російські та українські видання витлумачили натяк спікера “пенітенціарників” Сергія Андрушка як заборону подібних “витоків інформації”, зокрема з ДЗЛ-5. Інтернет-портал “Гречка” звернувся за роз'ясненнями до Марини Сороки, керівника прес-служби Юлії Тимошенко. Виклад бесіди з відомою тележурналісткою подано у другому розділі матеріалу; а перший розділ - це вступна частина Інтернет-щоденника без жодних скорочень.

ПРАВДА З-ЗА ГРАТ
15 травня 2013 року Пенітенціарна служба та керівництво Качанівської колонії шляхом шахрайства знову не доставили мене до Печерського районного суду м. Києва та навмисне зірвали мою участь у допиті свідка Петра Кириченка у "справі Щербаня". Представники влади свідомо зірвали мою присутність у всіх судових засіданнях з допиту свідків у "справі Щербаня". Вони робили це цинічно, демонстративно, сподіваючись на свою безкарність.
Я під час усіх цих беззаконь, які без тіні сумніву роблять люди в погонах — прокурори, слідчі, працівники колонії, постійно думаю про страшну смерть молодого хлопця Ігоря Індило, якого вбили у відділку міліції за зачиненими дверима.

Я фізично відчуваю, що коїлося в душі молодого хлопця, коли люди в погонах, які мусили б захищати, методично та жорстоко вбивали його.

Я зараз дуже добре уявляю, у якому він був відчаї та безвиході.

Я добре уявляю, у якому стані знаходяться сотні тисяч ув’язнених, життя яких віддано на поталу звірам у погонах та суддям без честі й моралі.

Я твердо знаю, як це докорінно змінити, і сподіваюся, що Господь дасть мені таку можливість.
А зараз я подала заяву про злочин посадовців ДПтСУ та Качанівської колонії, які силоміць, всупереч закону не допустили мене на всі судові засідання з допиту свідків у "справі Щербаня", щоб не дати мені в суді публічно спростувати всі абсурдні твердження прокурорських свідків, поставити їм правильні та вирішальні запитання, захиститися від вочевидь підроблених обвинувачень.
Влада просто боялася, що моя присутність у засіданнях з допиту свідків повністю доведе всю незаконність порушення проти мене справи щодо трагічної загибелі депутата.

Я подала цю заяву про злочин у Харківську обласну прокуратуру не тому, що не знаю, що всі ці прокурори, судді, адміністрація колонії та оточення Януковича є одним злочинним угрупуванням. Не тому, що я вірю, буцімто вони відновлять справедливість і притягнуть до відповідальності винних у тому, що мене позбавили права на захист та ізолювали від судових засідань.

Навпаки, я чудово знаю, що під час розслідування цієї справи вони хочуть "відмити", відіпрати свої брудні мундири та закрити цю справу, сказавши, що я начебто дійсно відмовлялася їхати в суди.

Я усвідомлюю все це, бо ми знаємо, що коли п’яні представники влади за кермом вбивають людей на пішохідних переходах — завжди винні вбиті люди, коли мажори вбивають своїх опонентів або ґвалтують та вбивають дівчат — завжди винні вбиті дівчата та ті, кому не поталанило опинитися на їх шляху.

Ми всі про це знаємо. Саме тому я подала заяву про злочин, щоб показати, що вони — в прокуратурі — "зламають" свідків, підроблять документи, підуть на найстрашніші фальсифікації, але, так би мовити, "доведуть", що я не їхала в суд у "справі Щербаня" з власної ініціативи. Саме своїми розповідями я хочу довести суспільству, що у нас немає прокурорів, міліціонерів, суддів, захисників наших прав та нашого життя. У нас є зграя шакалів, які прикривають свої злочини погонами та використовують свою владу для позбавлення всіх нас залишку прав.

Щоб їх нечесність була публічно очевидною, відсьогодні я починаю вести щоденник цього, з дозволу сказати, розслідування і через своїх захисників буду оприлюднювати написане. Адже суспільство має знати, хто чинить беззаконня за бюджетний рахунок та живе з цього. Відтак почну з 15 травня 2013 року.

М. СОРОКА: “ІНТЕРНЕТ-ЩОДЕННИК ТА ІНТЕРНЕТ-БЛОГ - ТО Є РІЗНІ ЖАНРИ”

Якщо читачі “Гречки” виявлять бажання ознайомитись із повною версією Інтернет-щоденника Ю. Тимошенко, вони можуть прочитати його тут.

Я ж, як і обіцяв, перейду до розмови, що мав із давньою знайомою по парламенту, нинішнім прес-секретарем Юлії Вололодимирівни пані Мариною. З-поміж інших епізодів, що траплялися з нами обома у стінах ВР, я нагадав колезі про 20-хвилинне інтерв'ю, що його парламентський кореспондент телеканалу “Інтер” робила в моїй присутності з уродженцем Кіровоградщини народним депутатом Ігорем Шаровим на 2-му поверсі парламентської будівлі на вулиці Садовій, 3. Спілкування з уявними мільйонами вітчизняних телеглядачів Ігор Федорович почав ... з прямого звертання до негласних “господарів” найпоширенішого телевізійного ресурсу: “Здравствуйтє, уважаємий Грігорій Міхайловіч! Здравствуйтє, уважаємий Віктор Владіміровіч! Для мєня большая чєсть — виступіть в программє, которую вєдьот Маріна Сорока. Она хорошій, даже очєнь хорошій журналіст!..”. І далі, коли Ігор Федорович вже більш серйозним голосом викладав власне бачення внутрішньополітичної ситуації в країні, на камеру повторювалися його “баламутні” репліки на кшталт: “Да! Да! Хорошо! Маріна Сорока — вєліколєпно!”. Сама ж пані Марина примудрялася зберігати на обличчі абсолютно незворушний вигляд...

- Марино, ваш тодішній співрозмовник, схоже, уявляв, ніби Суркіс із Медведчуком у певний час відкладають свої бізнес-справи і йдуть до монтажної “Інтера”, де на власні очі переглядають увесь відзнятий матеріал...

- Олеже, я, чесно кажучи, призабула цей епізод. Але непрофесійними можуть бути й судження самих представників медіа. Ось у випадку, що ми обговорюватимемо, вони переплутали Інтернет-щоденник із Інтернет-блогом. Дійсно, як зауважив пан Андрушко з ДПтС, у Юлії Володимирівни нині немає ані комп'ютера, ані можливості виходу в Інтернет-простір, тому вести Інтернет-блог (що передбачає регулярні оновлення) політикові неможливо. Та існує інша можливість звертатись до людей - передаючи листи через адвокатів та захисників. Юлію Володимирівну можна провідувати, у середньому, через день, що вони й намагаються робити.

- Чи не трапиться так, що після грізного попередження пана Андрушка захисників Юлії Володимирівни почнуть ретельно обшукувати на виході з лікарні, аби вилучити “крамолу”, написану її рукою?

- Ми готові й до цього. Від людей, яким доручено вдень і вночі слідкувати за всім, що відбувається з Тимошенко і навколо неї, можна чекати будь-якого підступу. От візьмемо проблему телефонних дзвінків “на волю”. Будь-кому з ув'язнених вони дозволені, за умови додержання інструкцій ДПтС. Юлія ж Володимирівна Тимошенко - єдина громадянка України, яка перебуває у місцях несвободи без права на телефонне спілкування з будь-ким. Якщо ж іноді їй дозволять зробити нетривалий телефонний дзвінок, то одразу ж через підконтрольні ЗМІ видають це як прояв “гуманізму”, “благодіяння”...

Тут я розповів пані Марині про Андрія Діденка.

«ЗАЛОХАЧЄННИЙ” НА ЗОНІ МАЄ БІЛЬШЕ ПРАВ, НІЖ ГЛАВА УРЯДУ

Відомий український правозахисник - частий гість провідних київських інформагенцій та популярних радіостанцій. Виступає добродій Андрій і на 1-му каналі державного радіомовлення, коментуючи різноманітні життєві ситуації та пропоновані окремими народними депутатами законопроекти стосовно прав людини.

Пан Діденко не одразу влився до правозахисного руху. До цього змусили чоловіка певні неприємні обставини, з-за яких Андрія перетворили чи не на “штатного клієнта пенітенціарної служби”. Це немов за часів СРСР. Тоді вислів такий існував - “потрапити до номенклатури”. Означав вислів “широкий стовбовий шлях” для такого щасливчика: його могли призначити і директором загальноосвітньої школи, і завідуючим тваринницькою фермою, і партійним функціонером, себто людина завжди відчувала себе приналежною до особливого “сонму керівників”.

Андрій Діденко потрапив теж до своєрідної “номенклатури”. Зековської. Чи то завдяки обличчю, чи застарілим конфліктам з “товаришами начальниками”.

Та навіть йому, - людині, яка постійно конфліктує з тюремними контролерами, “вертухаями” й “придурками” (себто в'язнями, що користуються поблажливим ставленням начальства і виконують на зоні легку роботу, порівняно з рештою ув'язнених) - при необхідності вдається дзвонити з-за грат у будь-який час доби і до будь-кого з абонентів. Бували випадки, коли Андрій скликав термінову прес-конференцію, для чого обзвонював з десяток київських журналістів, котрі спеціалізуються на тематиці захисту прав людини. Коли ж колеги приходили за вказаною адресою, то виявлялося, що це...заборонна зона. Або буцегарня, або ретельно охоронюваний об'єкт, де використовується праця якихось в'язнів...

- ...Продовження Інтернет-щоденника неодмінно буде, - запевнила “Гречку” прес-секретар Юлії Тимошенко. - Лідеру опозиції є що розказати людям. Якби Юлії Володимирівні було дозволено надиктовувати тексти за допомогою стільникового, наші стенографісти у будь-який час доби доставляли б їх або на партійний сайт, або на сайт Ю. Тимошенко, або прямо на “Українську правду”. Затримки з розміщенням (за домовленістю, це зватиметься статтями, написаними для “УП”) неможливі!

За твердженням Марини Сороки, всі громадяни України, крім Юлії Тимошенко, ознайомлені з новими правилами користування телефонним зв'язком — в разі якщо будуть змушені за рішенням суду перебувати у місцях несвободи. Раніше ув'язненим дозволялося розмовляти з абонентами за межами “зони” тільки зі стаціонарних телефонів.

Тепер будь-хто з родичів має право передати до адміністрації установи пенітенціарної системи термінал із дійсною SIM-картою. Цей термінал під розписку приймає уповноважений контролер, кладе до визначеного адміністрацією закладу боксу (де зберігаються інші телефонні апарати), - і коли в'язень виявить бажання задзвонити на волю, контролер передасть йому “його власний” термінал. Час телефонних розмов, за словами М. Сороки, необмежений.

Додам від себе: це стосується будь-кого, крім Юлії Володимирівни. Попри те, що офіційно у Державі Україна політв'язнів не існує.

Олег БАЗАК

Сподобалася стаття?
Поділитися:
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити