В Україні знову «покращуватимуть» конституцію?

Опубліковано . в Політика

Кількість переглядів - 1266

Що нині обговорюють в Україні? Хворобу Януковича (нібито позавчора ввечері Віктор Федорович, ледь побачивши депутатів-однопартійців у «Катрусиному кінозалі» ВР, обмовився про те, що в нього стався крововилив), виявлення - після 8 діб безперервних тортур - ватажка Автомайдану Дмитра Булатова (нехай з порізаним вухом, але живого!), нокдаун у сесійній залі Верховної Ради депутата від опозиції Лесі Оробець (даму, яка намагалася перешкодити колезі проголосувати «за себе і за того хлопця», коротким ударом у сонячне сплетіння «нейтралізував» один з членів фракції Партії регіонів). Натомість вимога опозиції про повернення до Конституції України зразка грудня  2004 року, начебто підтримана Віктором Януковичем, народ «не чіпляє». Хоча мало б бути якраз навпаки.

Член робочої групи з переговорів з опозицією, міністр юстиції Олена Лукаш повідомила, що найближчим часом парламент розгляне питання створення тимчасової спеціальної комісії з питань проведення конституційної реформи. Участь у ній візьмуть представники всіх фракцій Верховної Ради України. Мета роботи комісії - підготовка тексту змін до Конституції України, «які збалансують відносини між гілками влади і введуть парламентсько-президентську республіку». З тим, що прийняті у період «помаранчевої революції» положення конституційної реформи є недосконалі, сторони, за словами пані Лукаш  погодилися ще в понеділок.

Закон про перехід до парламентсько-президентської республіки, ухвалений парламентом наприкінці 2004 року, рішенням Конституційного суду від 30 вересня 2010 був визнаний неконституційним. Попри те, що Конституційний суд не повинен підміняти Верховну Раду. Повноваження Президента Януковича знову посилилися, а Україна повернулася до президентсько-парламентської форми правління.

Чимала частина українців, включаючи політологів «середньої ланки», переконані: конституційна реформа 2004 року була нав'язана «підступною Росією», аби позбавити ймовірного переможця 3-го туру президентських виборів Віктора Ющенка владних повноважень й нівелювати результат «помаранчевої революції». Смію заперечити: передісторія появи закону сягає своїм корінням ... якщо не в глибоку старовину, то принаймні у 2000 рік. Коли в Україні ніхто не вірив у результативність всенародного протесту.
Ідеологом і головним натхненником конституційної реформи (у 2000-му вона звалася інакше - «реформою політичної системи») вважається Віктор Медведчук, тодішній перший віце-спікер Верховної Ради, який перейшов до Леоніда Кучми главою його адміністрації. Через рік після перемоги Леоніда Даниловича на президентських виборах-1999 його оточення стало замислюватися про шляхи та методи продовження терміну владних повноважень. Більш-менш «легкотравними» виглядали наступні: початкове «подовження» на 2 роки (оскільки у 1996-му запрацювала нова Конституція і відлік «першої п'ятирічки» Кучми нібито логічно було б вести не з 1994-го, року його обрання, а з 1996-го), а згодом введення й самої політреформи, зі скороченням владних повноважень Президента країни та передачею їх прем'єр-міністру (яким, як неважко здогадатися, міг стати тільки Леонід Данилович).

Провідні фахівці в галузі конституційного права, а також Харківська та Одеська юридичні академії (обидві носять статус Національних) прогнозовано висловилися на користь і того, і іншого варіанту. Та опозиція так голосно на них «засичала», що про «безрозмірні терміни» Кучми довелося різко замовкнути. Залишився запасний варіант із наступником. Таким «призначили» колишнього губернатора Донецької області Віктора Януковича, - главу уряду, затвердженого Верховною Радою у 2002 році.

Не секрет, що витягнуту з нагоди «конституційну реформу», пропахлу нафталіном, депутати Верховної Ради ухвалювали з процедурними порушеннями, на кшталт голосування шляхом підняття рук. Виправданням цього поквапу називалося щире прагнення уникнути кровопролиття. Повсталі народні маси, у разі зволікання з «доленосними» законами, готові були увірватися всередину парламенту й «допомогти» народним обранцям прийти до єдино правильного рішення. Симптоматично, що одним з найактивніших організаторів невдалого штурму Ради був не хто інший, як тодішній депутат від «Нашої України» Олег Тягнибок.

Зміни до Конституції 1996 року набули чинності з січня 2006 року. І незабаром політологи заговорили вже не про струнку президентську вертикаль (як було за Леоніда Кучми і протягом першого року правління Віктора Ющенка), а про створення аж трьох центрів влади!

Президент Віктор Ющенко контролював зовнішню політику та проблеми безпеки, для цього він був повністю забезпечений конституційно, у нього були відповідні органи. Зате в частині прийняття політичних рішень щодо внутрішньоекономічної та соціальної політики центр влади перемістився до правлячої парламентської коаліції. Прем'єр-міністр, згідно з конституційною реформою, перетворився на "головного реалізатора" цієї політики. Допоки уряд України очолював жодного разу не помічений на Майдані, проте лояльний до Ющенка Юрій Єхануров, з таким станом речей Віктору Андрійовичу ще так-сяк можна було миритися.

Після перемоги у 2006-му на парламентських виборах Партії регіонів найчисленніша фракція Ради стала вимагати від Президента призначення на посаду прем'єра вихідця зі своїх лав. Шляхом хитромудрих політтехнологічних комбінацій та відвертого підкупу деяких з політичних партнерів Віктора Ющенка (зокрема, Соціалістичної партії України на чолі з Олександром Морозом) у крісло прем'єра знов усівся Віктор Янукович. Кажуть, за два роки роботи Віктор Федорович зумів досягти певних успіхів. Якби не Юлія Тимошенко, яка «жадала помсти», Янукович служив би главою уряду аж до чергових президентських виборів-2010. Цілком можливо, він навіть не балотувався б на найвищий державний пост, «віддавши» його, наприклад, першому віце-прем'єру Миколі Азарову або батьку-засновнику Партії регіонів Володимиру Рибаку.
Чи не з'явиться у наступного правителя України, в разі повернення країни до схваленої наприкінці 2004-го парламентсько-президентської форми правління, спокуси знову «переграти» Основний Закон - на користь збільшення повноважень президента?

- Конституція України в редакції 2004 року не є досконалою, - сказав «Гречці» відомий юрист-конституціоналіст, депутат ВР багатьох скликань Юрій Ключковський. - До цих пір пам'ятні конституційні конфлікти, що систематично спалахували в Україні у період дії змін до Основного Закону. Як мені видається, можливе повернення до Конституції 2004 року не може бути стабільним. Це повинно бути лише тимчасовим кроком, що відкриває суспільству шлях безпечного розвитку, підвищує взаємну довіру сторін і дає можливість зайнятися розробкою нової редакції Конституції. А вона повинна уникнути як недоліків Конституції 1996 року, так і вад Конституції 2004 року. У теперішній час необхідно шукати такий шлях виходу з політичної кризи, який дозволив би заспокоїти суспільство та дав би певні гарантії мирного розвитку держави. Парламентський спосіб формування уряду здатний це забезпечити.

Вітчизняні політологи, втім, не вірять у благі наміри Віктора Януковича поступитися навіть малою дещицею своєї необмеженої влади. Недовіра суспільства до влади нині досягла апогею. У цих умовах повне дотримання конституційної процедури - розгляд Верховною Радою змін до Конституції в двох читаннях, на двох сесіях, з неодмінним отриманням висновку Конституційного суду щодо них - практично неможливе. Ні Майдан, що протримався 2 з гаком місяці, ні українське суспільство не мають наміру чекати ще 6 місяців.

Можливо, політики підуть якимось коротшим шляхом. Наприклад, Конституційний суд (його, до слова, очолює земляк Президента Януковича, колишній суддя Єнакіївського міського суду) «виправить» своє ж рішення від 30 вересня 2010 року. Або Верховна Рада шляхом прийняття окремого законопроекту сама поверне країну до Конституції 2004 року. Попутно парламенту доведеться також скасувати низку законів, ухвалених упродовж останніх 4 років. Саме завдяки ним Віктор Янукович фактично узурпував владу, діставшись і до виконавчих органів, і до судової гілки влади. Варто лише привести до «європеїзованого вигляду» закони про Кабінет міністрів і про судоустрій, - і чимало теперішніх повноважень Януковича моментально відійшли б іншим гілкам державної влади.

Олег БАЗАК

Сподобалася стаття?
Поділитися:
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити