Чи був рейдер або хто ховається за конфліктом навколо Побузького феронікелевого комбінату?

Опубліковано . в Розслідування

Кількість переглядів - 1870

Про цей конфлікт досі пишуть ЗМІ. За інформацією керівників Побузького феронікелевого комбінату, 11 червня була здійснена спроба рейдерського захоплення ПФК. Кілька десятків озброєних «людей у чорному» увірвалися на територію комбінату. Свої дії вони виправдовували підробними документами про зміну власника. Проте, отримавши відсіч працівників комбінату, ретирувалися і більше не поверталися.
…В руках у мене – цікавий документ. Його спеціально для журналістів підготувала група вітчизняного феросплавного лобі. У поширеному на прес-конференції буклеті з назвою «Аналітичне дослідження «Спроба рейдерського захоплення Побузького феронікелевого комбінату, активу міжнародної компанії – інвестиційний клімат України під загрозою» (далі - Дослідження) його упорядники записали, що в конфлікті «корумповані міліція, прокуратура і суд діють у заодно з рейдерами». Звинувачення серйозне! Спробуємо розібратися, з ким же «у заодно» діють правоохоронці?
…Все частіше ставлю собі запитання: а чи не керівництво ПФК розігрує шоу з «чорними чоловічками», щоб приховати свої сумнівні справи?
Менеджери комбінату підрахували збиток від наїзду чужаків: понад 130 тисяч гривень – в таку суму оцінені ушкодження будівлі заводоуправління; до того ж, на 50 тонн впало добове виробництво феронікелю.
Спеціально підкреслимо: Побужський феронікелевий комбінат – компанія з 100-відсотковим іноземним капіталом. У зв'язку з цим, менеджери підприємства заявили, ніби цей інцидент зупинить зарубіжні інвестиції в Україну, і тому загрожує не тільки безпосередньо ПФК, але й національній безпеці країни.
При цьому кожне повідомлення в ЗМІ ТОПи комбінату рясно приправляють піснями, мовляв, які вони законослухняні, як чисто ведуть бізнес і як непомірно витрачаються на соціальні програми. І взагалі - які вони містоутворюючі.
Останнє здивувало. Всезнаючий Інтернет видав інформацію: в селищі Побузьке Кіровоградської області проживає близько 6 тисяч мешканців, включаючи людей похилого віку і дітей. І не біда, що тільки на одній вулиці не найбільшого вітчизняного міста живе людей більше, ніж в селищі Побугське. Ну, назвали б себе «селищеутворюючими» - хоч ближче до правди було б! А з «містоутворюючою» місією в керівників комбінату явний перебір. Проте, якщо підрахувати мільйони, які хазяї комбінату на соціалку списують, 6-тисячне село не золотими батонами можна було б закидати, а лавками із золота обставити.
Насторожив і суцільний потік піарівського монологу «постраждалої» сторони. Адже масовий піар традиційно властивий якраз рейдерам. Але публікацій з рейдерською позицією – менше, ніж пальців на руках. До того ж піар – штука витратна. Бізнесмени гроші рахувати вміють. Зарубіжні – коли віддають цент, неначе з життям розлучаються! З якого приводу хочуть сформувати громадську думку феронікелеві ТОПи? Адже їх піарівські витрати на висвітлення конфлікту – за найскромнішими прикидками – далеко за сотню тисяч доларів сягнули. Невже так заклопотані національною безпекою України?..
Написав і сам посміхнувся.
Тому що не вірю, коли бізнесмени, чиї гаманці ховаються в офшорних країнах, із сльозою на оці і в проплачених накладах намагаються довести, які вони на всю голову білі та пухнасті! А власники ПФК свій бізнес в Україні побудували саме на уникненні від податків.
Тож, уважніше поглянемо на деякі епізоди побузького конфлікту, про які феронікелеві лідери або зовсім мовчать, або, сказавши «а», забувають сказати «б». Разом розберемося: чи дійсно побузькі ТОПи такі пухнасті, або це вони – в пушку?
Епізод перший.
Засекречена аварія
Читаємо згадане вище Дослідження. Розповідаючи про свої інвестиції в комбінат, лідери ПФК з особливою гордістю називають вкладення в енергозберігаючі і природоохоронні технології. Як приклад, наводять частковий перехід печей з природного газу на пиловугільне паливо, що тільки в 2014 році дозволило скоротити споживання газу з 85 мільйонів кубометрів у рік до 16 мільйонів.
Але є і ще одна сторона у цієї медалі. Про неї господарі і менеджери ПФК вважають за краще мовчати. Проте, фахівці знають, перехід на пиловугільну технологію в рази збільшує шкідливі викиди в атмосферу! У країнах ЄС, представниками яких позиціонують себе хазяї комбінату, галас піднявся б неймовірний.
Судячи з усього, євровласники це розуміють. І, що називається, «вирішують» проблему. На жаль, в країні процвітаючої корупції вдосталь надійних способів! А найбільш цікавих екологів на підприємство… не пускають. Пояснюючи їх наполегливість… змовою з рейдерами. І, знаєте, поки що виходить.
Та ж ТОП-менеджери проговорюються, що проблема із забрудненням довкілля є. І вона серйозна! Коментуючи для FINANCE.ua підсумки господарської діяльності комбінату в 2014 році, його гендиректор Олег Беспалов називає проекти, які компанія планує інвестувати найближчим часом. У їх переліку на сайті вказано – впровадження «газоочисного обладнання, яке дозволить значно (виділено автором) знизити викид шкідливих речовин в атмосферу». Звернули увагу, на слово «значно»? Маємо розуміти, якщо менеджмент збирається відчутно знизити шкідливі викиди в атмосферу, значить, сьогодні підприємство таки суттєво псує повітря, яким ми з вами, шановані читачі, дихаємо? Ціна питання – надприбутки, які європейський власник ПФК пан Бронштейн відмиває на далеких Карибських островах в державі Сент-Вінсент і Гренадіни. Про яку у Вікіпедії сказано: «важливий офшорний фінансовий центр Вест-Індії, що притягає податковими пільгами».
Зверніть увагу, сьогодні побузькі ТОПи обіцяють впровадити програму екоочищення. При цьому ні слова про терміни, і в чому її суть. За принципом: обіцяти одружитися зовсім не означає одружитися насправді? Реально ж вони продовжують зухвало «мати» українську атмосферу і малювати туманні перспективи. Тепер зрозуміле роздратування побузьких керівників, коли слідчі прокуратури разом з екологами ставлять незручні питання?
Більше того, прагнучи зберегти лідируючі позиції на міжнародному ринку феросплавів, Solway Investment Group, якій належить комбінат, проспонсорувала роботу в Україні Міжнародного феросплавного конгресу INFACON-14, що проходив на початку червня під гаслом (увага!): «Енергоефективність та екологічність – майбутнє світової феросплавної промисловості». Далі цитуємо керуючого директора групи Solway Дана Бронштейна, який прокоментував «Контрактам» : «Нам була виказана честь прийняти на ПФК технічний тур у рамках INFACON. Це – чудовий шанс наочно продемонструвати позитивний досвід розвитку по кожному з цих напрямів. Приміром, ми одними з перших у світі впровадили пиловугільний комплекс і знизили загальне добове споживання природного газу з 800 тис. куб. м до 16 тис. куб. м».

Як повідомляли ЗМІ, закордонні феросплавники відвідали комбінат, послухали, що їм розповіли менеджери, подивувалися шокуючим фінансовим показникам підприємства і повірили запевненням про екологічну чистоту виробництва. З такими враженнями і поїхали геть.
Не підозрюючи, що насправді представницька екскурсія комбінатом була ретельно відрежисованим спектаклем з обману делегатів конгресу INFACON!
Настав час розповісти про засекречену аварію, про яку ми проанонсували в підзаголовку.
А було так.
Майже напередодні візиту іноземних гостей на комбінаті сталося НП. Згорів рукавний фільтр, який встановлюють на пиловугільне устаткування для зниження шкідливих викидів в атмосферу. Без такого рукава хвалену пиловугільну технологію використовувати не можна. А делегати INFACON, як на зло, їдуть до комбінату, щоб вивчити економічну ефективність цієї технології та її екологічність.

Що робити? Відмінити візит делегації неможливо. Працювати без фільтру – теж. Треба зупиняти печі й міняти рукавний фільтр. Але зупинка розжареної печі та її подальше розігрівання – технологічно тривалий процес. На це піде не один, і навіть не два тижні. Та й запасного рукавного фільтру на комбінаті також немає. Його пошук і доставка теж не одного дня справа.

А іноземні феросплавники вже на порозі…

Згадок про це НП ви не знайдете в жодному ЗМІ. Тому що насамперед на комбінаті засекретили аварію. Працівникам, які стали раптовими свідками, під загрозою негайного звільнення було наказано мовчати.
Як з оглядкою розповідають допущені до обговорення проблеми фахівці, власники з менеджментом розглядали два варіанти: залишити усе, як є, а феросплавним гостям навісити локшини на вуха, типу «усе добре, прекрасна маркізо». Та це ризиковано, бо фахівці швидко все зрозуміють, і побузькі ТОПи сядуть у калюжу зі своїми казками про «енергоефективність та екологічність». Був і інший, менш ризиковий варіант. Перемкнути систему на природний газ. А прибулим делегатам сказати, ніби працює пиловугільна технологія. У такому випадку одразу розібратися в брехні практично неможливо.
Так, собівартість продукту миттєво злетить! Так, вироблення феронікелю знизиться! Так, комбінат зазнає збитків! Але… З двох бід обирають меншу.
Відвідавши ПФК, делегати INFACON поїхали задоволеними.
Тільки жителі Побузького схвильовано ставлять питання: чому з труби комбінату повалив чорний дим? Женуть феронікель напряму? Без фільтру спалюють пиловугільну суміш? Безсовісно труять атмосферу, збираючи гроші на чергову статуетку в лондонську резиденцію Олександра Бронштейна – кінцевого бенефіціара (вигодоотримовуча) ПФК, татуся керуючого директора групи Solway Дана Бронштейна і завзятого прихильника антикваріату?
Але це лише екологічна сторона наслідків НП на ПФК. Котрою, дай Боже, займуться фахівці. Є й економічна. Куди списати збитки, як виправдати спад обсягів виробництва феронікелю, адже аварії як би й не було?
І тут підвалило щастя – 11 червня сталася незрозуміла рейдерська атака на ПФК. Чому незрозуміла? Тому що не зрозуміло, чого ж хотіли рейдери? За словами тих же менеджерів комбінату, «чорні чоловічки» пошуміли, покидали світлошумові гранати, помахали якимись документами. І… так само несподівано зникли!
Чого домоглися? Заради чого усе затівали?
Питання риторичні.
Проте керівництво ПФК отримало можливість… списати на рейдерів 130 тисяч гривень і 50 тонн феронікелю, що нібито недовиробили.
При цьому, коментуючи конфлікт 11 червня, самі менеджери розповідають, ніби і слідчі (яких по ходу пов'язали із «чорними чоловічками»), і рейдери вимагали лише показати документи. У виробничий процес не втручалися.
Тоді хто ж наламав дров на 130 тисяч і зупинив випуск 50 тонн феронікелю?
Важливе уточнення. У розміщеному на сайті Побужского феронікелевого комбінату відкритому листі Президентові України, підписаним головою профспілкового комітету комбінату Олегом Фоміним, гендиректором Олегом Беспаловим і керуючим директором Solway Investment Group Даном Бронштейном, чорним по білому записано: «Через ці відверто шахрайські дії невідомих осіб й незаконного вторгнення може бути перервана робота підприємства» (виділено автором). Тобто «може бути», але цього поки що не сталося!
Тоді візьмемо озвучену в Дослідженні цифру виробленого минулого року феронікелю. Поклацаємо калькулятором. І виявиться, що пред'явлені у збиток 50 тонн феронікелю – приблизно 1/5 частина його добового виробництва. Це практично співпадає з технологічним часом на «підфарбування» наслідків засекреченої аварії.
От як несподівано!
І таке ж несподіване запитання: тож на кого працювали рейдери? Чиї, врешті, інтереси виграли?
Може, шоу з «чорними чоловічками» керували з нібито зруйнованої будівлі заводоуправління комбінату?..
Переходимо до другого епізоду.
Віртуальний фантом, або ручний Бэтмен?
У конфлікті на ПФК фігурує немало судових документів. Щоб не розпилюватися, потягнемо за один ланцюжок.
Одного разу такий-собі Ковальчук Віктор Сергійович звернувся до Корольовського районного суду Житомира з проханням: в якості забезпечення його позову накласти арешт на руду, призначену для ПФК, і вироблений комбінатом продукт. (Цитуємо не дослівно. Охочі можуть самостійно прочитати ухвалу суду, копію якої ми викладаємо). 17 квітня цього року суддя виніс вердикт на користь позивача.


Через якийсь час той же Ковальчук Віктор Сергійович звернувся до того ж Корольовського райсуду Житомира з новим проханням: залишити його попередній позов (17 квітня) без розгляду. 19 травня суд виніс ухвалу про скасування заходів забезпечення позову Ковальчука, що були введені ухвалою Корольовського суду від 17 квітня. (Копію цього документу ми також викладаємо для читачів).


Інакше кажучи, деякий громадянин спочатку звернувся до суду з проханням про застосування певних заходів в забезпечення його позову. Суд з цим погодився. А потім цей же громадянин попросив суд скасувати попереднє рішення. Суд погодився і з цим.
Ну, буває таке. Проте, яке це має відношення до нашої історії?..
Зрозуміло, ухвалу від 17 квітня (про арешт призначеної ПФК сировини й одночасний арешт продукції комбінату) на підприємстві сприйняли у багнети. Вона одразу ж була названа «дивною», а суддю звинуватили у змові з рейдерами.
І дійсно, в судовій ухвалі було немало дивовижного. На ПФК ставили питання, чому суддя взагалі прийняв позов Ковальчука до розгляду? Як виявилося, заявник не надав копію паспорта, вказав фіктивну домашню адресу і навіть не сплатив судовий збір. Усі спроби відшукати цю людину-невидимку закінчилися нічим. З подання заступника гендиректора ПФК з правових питань Рустама Джамгурова, засоби масової інформації охрестили Ковальчука фантомом і поставили питання: а чи є взагалі така людина, або це якийсь віртуал морочить суду голову? А «довірливий» суддя на «заморочки» ведеться.
Тепер – про ухвалу того ж суду 19 травня. Вона, звичайно, дуже припала до душі менеджменту ПФК. Відповідно, той же пан Джамгуров публічно ратував, ніби цей вердикт був негайно виконаний, і обурювався невиконанням.
В принципі, позиція ПФК знов зрозуміла.
Не зрозуміле інше.
Чому в першому випадку (17 квітня) керівництво ПФК зайняло нетерпиму позицію з приводу заявника – людини-фантома Віктора Ковальчука, і чому, немов в рот води набрало, відносно заявника у справі, яку суд розглядав 19 травня? Адже в обох випадках заявником була одна й та ж людина-фантом Віктор Ковальчук! Який і 19 травня проігнорував засідання суду.
Така ось гнучка принциповість: коли Ковальчук подає позов проти ПФК – він нелегітимний віртуал, а коли на користь комбінату – одразу ж законослухняний громадянин.
Історія стає ще цікавішою, коли 18 червня Апеляційний суд Житомирської області з приводу Ковальчука однозначно встановив – є такий, живий і здоровий! Позаяк (читаємо ухвалу суду – див. Єдиний державний реєстр судових рішень) «в день, коли відбувалось судове засідання (Корольовського райсуду Житомира – автор), тобто 19 травня 2015 року Ковальчук В. С. особисто подав заяву про залишення (його) позову без розгляду до канцелярії Корольовського районного суду м. Житомира».
Так хто ж він, невловимий заявник Ковальчук? Під чию музику танцює?
Може, його найняли рейдери (як це затверджують в ПФК)? Але який сенс рейдерам вплутуватися в судову тяганину з такими очевидними і безглуздими проколами (не сплатити судовий збір, надати фіктивну адресу т. ін.). І школяру зрозуміло: вердикт на користь такого позову буде скасований! До того ж, геть нелогічна поведінка рейдерів, коли нібито «їх» заявник сам – добровільно! – відмовляється від власного позову. Чого ж тоді вони зі скасованим позовом носяться, домагаючись виконання?
Може, Ковальчука найняли в ПФК? Питання нібито ідіотське! Хоча… Це тільки на перший погляд - ідіотське. Адже і перше, і друге визначення Корольовського суду комбінату… на руку.
Яким чином?
Наразі до комбінату багато претензій з боку правоохоронців, екологів, фіскальної служби. Не випереджуватимемо події, але інформація, якій так чинять опір на ПФК, ходить по селу. Наприклад, про шлаки (відходи виробництва), які можуть виявитися не лише шлаками, але й… феронікелем, що збувають «наліво». Не усе так чисто і з податками. Вірніше із зобов'язаннями ПФК використовувати 100% зарубіжної руди для виготовлення 100% продукту, який на 100% вивозиться за межі вітчизняної митної території. У слідчих є й інші підступні питання.
Адже, здавалося б, якщо немає за тобою гріха, чом би не допомогти слідству розібратися в усьому об'єктивно? І зняти питання!
Але у керівництва ПФК інша позиція. Там під будь-яким приводом вставляють правоохоронцям палиці в колеса. І це лише загострює ситуацію.
За слово треба відповідати, скаже пильний читач. І буде правий.
Відповідаю.
Вранці 11 червня до комбінату намагалися потрапити слідчі прокуратури з іншими правоохоронцями.
Наступного дня Кіровоградська обласна прокуратура повідомила про порушення кримінальної справи за фактом опору проведенню слідчих дій з боку адміністрації і працівників ПФК. Та керівництво ПФК звинувачення категорично заперечує і робить контрвипад, мовляв, «в штурмі комбінату брали участь і співробітники правоохоронних органів». Це записано у вже згадуваному нами Дослідженні.
Тобто, прокурорських слідчих безперешкодно пустили до комбінату, в повному обсязі надали документи, що їх цікавили, людей тощо?
Тоді як пояснити коментарі з місця конфлікту, які тут же підхопили численні ЗМІ. Цитуємо по сайту НикВести : «НикВести зв'язалися з Побузьким сільським головою Сергієм Слободянюком, який пояснив, - ще сьогодні вранці (11 червня – автор) на територію підприємства намагалися зайти представники прокуратури і податкової Кіровоградської області у супроводі загону міліції. За його інформацією, на завод зайшов тільки слідчий податкової».
Тобто, з усієї групи на підприємство допустили лише одного? А що ж представники прокуратури, інші правоохоронці! Їм надали можливість «безперешкодно» проводити слідчі дії… за воротами підприємства?
Я відповів?
Заради справедливості додамо, - слідчі все ж домоглися, аби їх впустили до комбінату. Яка там був розмова? Ми під час цього не були присутніми. Проте в розданому журналістам Дослідженні прочитали: «Випадок з ПФК у черговий раз продемонстрував найвищу міру корумпованості вітчизняної судової системи і правоохоронних структур».
…Чи не здається Вам, читачу, що, знаючи свої гріхи і побоюючись, аби ті не вилізли назовні, на ПФК умисне створюють прецеденти, щоб заздалегідь очорнити усіх правоохоронців, усі суди, усі слідчі органи, щоб сформувати громадську думку, ніби на них – білих, чесних і пухнастих феронікельників – скопом наїжджають і рейдери, і правоохоронці? Інакше для чого увесь цей піар? Щоб назавжди відбити у правоохоронців бажання вникати в порушення закону менеджментом комбінату!
А тепер, повертаючись до подвійної позиції лідерів ПФК з приводу двох рішень Корольовського суду, чи не здається вам, читачу, що горезвісний заявник Ковальчук В. С. – зовсім не віртуальний фантом, а ручний Бэтмен ПФК?
І останній епізод.
Війна ще не почалася, а вони вже пішли в партизани
Коментуючи конфлікт навколо ПФК, керівництво підприємства постійно робить акцент на нібито невипадкових збігах начебто випадкових обставин. Абзац про це є і в не раз згадуваному нами Дослідженні, спеціально розданому журналістам для цитування в ЗМІ.
Зрозуміло, організатори прес-конференції дуже розраховують на активне журналістське цитування їхнього буклету. Оцінюючи належним чином труд дослідників, продовжуємо цитувати і ми.
З приводу невипадковості збігів автори Дослідження пишуть: «Заслуговують на увагу відразу декілька обставин. По-перше, кримінальну справу відносно керівництва комбінату прокуратура розслідує майже рік, але тільки чомусь зараз вирішила здійснити виїмку документів. По-друге – збіг за часом обшуку та штурму. По-третє – бездіяльність правоохоронних органів під час спроби захоплення підприємства».
…Як на мене, у світлі нашого розслідування, усі ці запитання доречніше адресувати сценаристам рейдерського шоу.
І свої додати.
Наприклад, чому саме на 11 червня керівництво комбінату завчасно призначило прес-конференцію в Прес-центрі авторитетного столичного інформагентства? І хоча тема була заявлена «виробнича», розмова з журналістами, звичайно ж, повернулася у бік «гарячих подій» із захоплення підприємства. В результаті ситуація зі старту була подана ЗМІ з єдиною позицією – керівництва ПФК. Випадково співпало? Чи менеджери комбінату заздалегідь знали – конфлікт призначений на 11-те?
Чи випадково 11 червня територія комбінату виявилася переповненою тітушками? Чи вони щодня там пікніки влаштовують? Чи випадково з'явилися купи каміння «для оборони», а в руках у тітушок - металеві ломи? Та й перегар стояв такій, що чорний дим з труби комбінату аж плавився у «пелюстці». І було ясно: тітушки налаштовані суворо!
А коли розпалені тітушки розімліли остаточно, на місці подій «випадково» з'явилися бійці добровольчого батальйону «Дніпро-1» на чолі з відомим депутатом? Проходили поряд й заглянули на веселуху? Про це, зокрема, повідомив сайт «Компромат України і Росії». І зауважив: це не перша участь батальйону в корпоративних конфліктах на Кіровоградщині. Якщо інформація про присутність батальйону на конфліктній території ПФК об'єктивна – хто пояснить «випадкову» комерцію бойового підрозділу, місце якого на передовій в зоні АТО?
А те, що «хлопчики в чорному», виконавши кілька ритуальних танців, сховалися, нічого не досягнувши – теж випадковість? Чи їм завдання поставлене: пошуміти, позапускати феєрверки, засвітитися та й годі?
До речі, тезу з приводу бездіяльності правоохоронців під час захоплення комбінату заступник гендиректора ПФК з правових питань Рустам Джамгуров повторив і на черговій прес-конференції 30 червня (тоді ж журналістам і роздали шпаргалку під назвою Дослідження). Пан Джамгуров обурювався, мовляв, як тільки зателефонували на «гарячу лінію» МВС, почувши, звідки дзвінок, «гаряча» лінія одразу ж перетворилася на «холодну».
На таке повідомлення – цікава реакція місцевих жителів. Бо вони точно знають, хто на районі царює! Якщо б керівники ПФК лише пальчиком поворушили, на комбінаті одразу ж вишикувався б міліційний наряд на чолі з начальником райвідділу.
Хоча, може, й слава Богу, що міліція в рейдер-шоу не втрутилась. Навіть уявити страшно, що могло б статися, якщо б розігріті тітушки з перепою прийняли б міліціянтів за рейдерів! О то була б м'ясорубка! У якій запросто могли серйозно постраждати працівники комбінату, мирні жителі Побузького.
Про це побузькі сценаристи подумали? Чи спеціально провокували зіткнення? Бо з жертвами конфлікт вийшов би гучнішим!
Лише один раз у режисерів сталася «нестиковочка». Перед обідом 11 червня місцеві сайти, як по команді, кинулися передруковувати інформацію про озброєне захоплення комбінату. Зокрема, в 12.34 «Новини Кіровоградщини» повідомили: «Група озброєних людей у балаклавах увірвалася на територію Побужського феронікелевого комбінату». Як виявилося, тривога – неправдива.
Насправді «чорні чоловічки» з'явилися увечері. Про це оперативно повідомив сайт «Преступности.НЕТ», відстежуючий конфлікт на комбінаті в режимі on-line : «В дев'ять вечора до заводу на автобусах приїхали близько 50 чоловік зі зброєю, в чорній формі. Їм не вдалося потрапити всередину – перешкоджали колектив і охорона». Далі о 10 ранку вже 12 червня той же сайт повідомив, що «співробітники комбінату готуються відбивати черговий штурм невідомого озброєного підрозділу». А об 11.04 сайт цитує голову Довгопристаньської сільради Сергія Титаренко (село Довга Пристань межує з Побузьким): «Озброєних людей вже немає – комбінат почав працювати, працівники виконують свої обов'язки».
Чесно кажучи, в даному випадку автора мало цікавить, що там сталося з порушенням сценарію, і чому місцеві ЗМІ на півдня раніше оголосили бойові дії. Чи то «хлопчики в чорному» запізнилися, чи то у страху очі великі, чи місцеві інформатори прийняли за озброєних загарбників прокурорських працівників, що загоряли під воротами ПФК? Образно кажучи, сталося те, що вкладається у формулу: «Війна ще не почалася, а вони вже пішли в партизани».
А ось – момент принциповий! В on-line хроніці подій, зафіксованих відомим своєю об'єктивністю сайтом «Преступности.НЕТ», абсолютно однозначно записано: 11 червня о 21 годині біля воріт комбінату з'явилися люди зі зброєю і в чорній формі. Всередину території вони не потрапили – не пустили колектив і охоронці. Повторення озброєного наїзду чекали зранку 12 червня. А об 11 ранку голова сільради повідомив: озброєних людей немає, комбінат працює спокійно. Крапка!
Виходить, озброєні люди на комбінат таки не потрапили? Я правильно зрозумів?
То хто ж тоді завдав збитку заводоуправлінню на 130 тисяч гривень, про який заявляли керівники ПФК? П'яні тітушки, яких ці ж керівники і найняли? Більше немає кому!
* * *
Автор не підбирав спеціально факти. Просто здивувався тому, як наполегливо козиряють патріотизмом та білою пухнастістю керівники комбінату, що працює на сировині, яка ввозиться на вітчизняну митну територію, не сплачуючи ані копійчини за розмитнення руди, а також – без фінансових навантажень на вироблений в Україні продукт, що вивозиться за кордон.
Тож одразу вирішив не слухати монологи учасників конфлікту, а самостійно погортати потік публікацій з однією та іншої сторони, вивчити реальні документи, судові рішення – не за коментарями зацікавлених осіб, а за Єдиним держреєстром судових рішень.
І виникли питання.
Частина з них - в публікації.
І головне: хто ж насправді налаштовує закордонних інвесторів проти інвестицій в Україну? Хто створює проблеми національній безпеці країни?
Залишилося незаданим запитання до власників Побузького феронікелевого комбінату і його європейських менеджерів.
У тому, що вони в курсі усіх червневих перипетій, автор упевнений. Доказом є підпис керуючого директора Solway Investment Group Дана Бронштейна під відкритим листом Президентові України.
Моє запитання: панове Бронштейни, ви так любите козиряти своєю європейськістю, невже в Європі підтасовування – норма ведення бізнесу? Чи ви там реально білі і пухнасті, а для України зійде і – в пушку?
Наостанок скажу ось про що. Ні для кого не секрет, що основний бізнес панів Бронштейнів – у Росії. Особливо тата, який в Росії навіть в рейтингах найбагатших бере участь. Україна разом з Побужським феронікелевим – на кшталт тимчасового десерту в пріоритетах Бронштейнів. Одного разу в російському Пікальовому стався корпоративний конфлікт, дуже схожий на ситуацію в українському Побузькому. Розбиратися приїхав особисто Путін. Не пригадаєте, на чию адресу він сказав: «Ви зробили заручниками своїх амбіцій, непрофесіоналізму і жадібності тисячі людей. Це неприпустимо. Де соціальна відповідальність бізнесу»?.. Якщо призабули, поцікавтеся у Вікіпедії .

 
Сподобалася стаття?
Поділитися:

Коментарі  

 
+1 # ukrop 17.07.2015, 13:02
Докатилися, вже і на Кіровоградщині банди озвірілі промисловий бізнес до своїх лап прибрали. Коли вже народ зможе житт спокійно?
Цитата
 
 
0 # Аскольд 16.07.2015, 19:35
Жаль тут нельзя ссылки вставлять. Совсем недавно на сайте "Повінь" прочитал статью про аферы на этом заводе. Честно говоря, думал заурядная статья. На крупных заводах всегда какие-то махинации проводят, дело привычное. Но тут, судя по всему, проблема государственног о масштаба. Я давно уже заметил, что "Русский дух" больше на плесень похож, Всё, чего он касается, начинает гнить изнутри, бизнес в том числе. Единственное, что действительно странно, так это то, что у нас в стране до сих пор имеют возможность вести дела представители "золотой прослойки" страны-оккупант а. Если ситуация сложилась так, что на нашу землю пришла война, то нужно действовать комплексно, а не только на востоке. Какая разница, чем занимаются на Украинских заводах оккупанты, если они ОККУПАНТЫ. Не важно, причем, какими паспортами и ксивами они прикрылись. Их нужно не просто гнать в шею, их нужно судить, как экономических диверсантов (простите, не силён в терминологии) или промышленных шпионов...
Цитата
 
 
0 # ssshure 16.07.2015, 15:33
Бред. Совсем оборзели вкрай. Мало того, что войну развязали, так ещё и экономику нашу имеют. У меня товарищ из облсовета рассказывал, что бюджет на развитие молодёжного спорта в регионе в 10 раз урезали. И все из-за таких ублюдков, которые налогов не платят. Гнать надо в шею таких "европейских" инвесторов.
Цитата
 
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити

мир тв