Генерал-міліціянт відтяв голову журналісту. Тепер його ув’язнили. Довічно

Опубліковано . в Розслідування

Кількість переглядів - 1037

У вівторок до зали засідань Печерського суду Києва було не пробитися. В самому центрі столиці оголошували вирок «кривавому генералові» Олексію Пукачу, який задушив 17 вересня 2000 року опозиційного журналіста Георгія Гонгадзе. При страті були присутні троє підлеглих генерал-лейтенанта міліції. Проте нікому з них не спало на думку спробувати запобігти скоєнню особливо тяжкого злочину. Навпаки: офіцери передчували появу на погонах нових зірок на додачу з підвищенням по службі.

 

Засновника і головного редактора Інтернет-видання «Українська правда» перевертні в погонах викрали 16 вересня приблизно о 22.25 біля будинку, де проживала Олена Притула, нині головний редактор «УП». Місцеперебування жертви головорізам було відомо завдяки тривалому стеженню за пересуваннями Георгія Києвом і столичним регіоном. Відстежувалися і його авторські матеріали, надто ті що містили критику на адресу тодішнього Президента Леоніда Кучми та його оточення.

Коли Георгій, вийшовши з під'їзду будинку своєї соратниці, наблизився до проїжджої частини вулиці і зробив характерний жест, немов за помахом чарівної палички до нього підкотила іномарка. Не відчувши підступ, журналіст сів на переднє сидіння. Незабаром автомобіль зупинився ще раз - для того, щоб до салону застрибнули незнайомі чоловіки міцної статури у цивільному.

Що відбувалося потім, відображено у тексті вироку Печерського суду:
«... 17 вересня 2000 приблизно опівночі, перебуваючи в лісі у Київській області, співробітники міліції Протасов, Попович, Костенко, діючи з особистої зацікавленості та кар'єрних спонукань, не бажаючи ускладнювати стосунки з керівництвом і бажаючи отримати підвищення по службі, вступили з Пукачем і між собою у злочинну змову для розподілу ролей по вбивству Гонгадзе. Реалізуючи умисел, спрямований на протиправне, за попередньою змовою групи осіб позбавлення життя Гонгадзе, Попович за вказівкою Пукача недалеко від місця зупинки автомобілю, в якому вже знаходився Гонгадзе, викопав лопатою яму, приблизною шириною 70 см і глибиною метр. У цей час Протасов і Костенко залишалися в службовому автомобілі Hyundai Sonata, продовжуючи утримувати Гонгадзе. Після цього Протасов, Костенко, Попович і Пукач вивели Гонгадзе, зняли з нього куртку, поклали на землю і зняли з нього черевики. Після цього Костенко зв'язав мотузкою руки і ноги Гонгадзе. Після цього Пукач, Протасов і Костенко віднесли пов'язаного Гонгадзе до викопаної ями й поклали обличчям вниз. Костенко за вказівкою Пукача обшукав Гонгадзе, забрав у нього із задньої кишені ключі і передав їх Пукачу».
Далі, згідно з озвученою у суді інформацією, його поклали горілиць.

«Гонгадзе, розуміючи злочинні наміри щодо себе, почав просити не вбивати його. Незважаючи на це, Пукач запхав у рот Гонгадзе носовичок і почав руками здавлювати його горло і шию. При цьому Протасов для подолання опору Гонгадзе тримав його за плечі. Оскільки так задушити Гонгадзе не вдалося, Попович витягнув зі штанів Гонгадзе ремінь і передав його як знаряддя вбивства Пукачу. Пукач накинув його на шию Гонгадзе, уперся коліньми в область грудей і почав затягувати. У цей час Протасов тримав Гонгадзе за праве плече, а Костенко за ноги.

Намагаючись уникнути смерті, Гонгадзе набрав у легені повітря. Тоді, за вказівкою Пукача, Попович для того, щоб змусити Гонгадзе видихнути повітря, завдав кілька ударів в область живота. Після отриманих ударів Гонгадзе видихнув. Через здавлювання шиї петлею з ременя, у Гонгадзе був зламаний щитоподібний хрящ на шиї. Почалися конвульсії. Протасов і Костенко тримали Гонгадзе за ноги до самої смерті», - пояснили на суді.

Гонгадзе помер 17 вересня близько 01:00. Упевнившись, що він мертвий, Пукач, Протасов і Костенко скинули його тіло в яму. З метою приховати вчинення злочину вони взяли з автомобіля каністру з бензином, облили тіло і підпалили. Коли вогонь згас, Пукач, Протасов, Костенко і Попович закидали яму з тілом землею, замаскували травою, перевірили, чи не залишили там особисті речі.

У жовтні 2000 року Пукач з метою приховати злочин ще раз прибув на місце поховання Гонгадзе, викопав його та відвіз у лісництво Таращанського району Київської області. За допомогою сокири відчленивши голову від тіла, закопав обезголовлене тіло і окремо голову...

Зусиллями вдови замордованого журналіста Мирослави Гонгадзе та її колег до зникнення Георгія вдалося привернути увагу міжнародної громадськості. Під її тиском Генпрокуратура України приступила до розслідування обставин резонансного злочину. Через деякий час глава ГП Святослав Піскун заявив про причетність до викрадення і загибелі Гонгадзе глави департаменту кримінального пошуку МВС України генерала Олексія Пукача. На вимогу Генпрокурора Пукача навіть затримали.
Події, однак, пішли в несподіваному напрямі.

Генерал-вбивця з вибаченнями був відпущений зі слідчого ізолятора, а Святослав Піскун позбувся посади. Офіцери ж «міліцейської наружки» - Протасов, Костенко і Попович - як ні в чому не бувало продовжували служити Батьківщині в рядах МВС...

Розслідування страшного злочину проти співробітника ЗМІ поновилося після відновлення С. Піскуна на посаді Генпрокурора наприкінці 2004 року. Вже до весни Святослав Михайлович володів повною картиною вбивства Гонгадзе і переховування його тіла. На жаль, на знаменитій прес-конференції у ГП Піскун зробив фатальну помилку. Він оголосив про виклик на допит до слідчих Генпрокуратури колишнього міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка; той підозрювався у відданні усного наказу Пукачу щодо «зачищення» Гонгадзе.

На допит Юрій Федорович не прибув. За вельми поважної причини. Нашого земляка, колишнього начальника Олександрійського міськрайвідділу УМВС Україні в Кіровоградській області, згодом очільника обласної міліції підступно вбили. Зобразивши злочин як «самогубство», - двома пострілами підряд, з одного пістолета. В голову.
15 березня 2008 Апеляційний суд Києва визнав винними у вбивстві Г. Гонгадзе трьох колишніх співробітників Департаменту зовнішнього спостереження МВС України - Валерія Костенка, Миколу Протасова і Олександра Поповича, і призначив їм покарання у вигляді позбавлення волі строком від 12 до 13 років.
Ну а Пукач з 2005 року перебував у бігах. 21 липня 2009 у селі Молочки Чуднівського району Житомирської області генерал, який весь цей час майстерно удавав із себе новоявленого фермера, в результаті чекістської спецоперації був затриманий і перевезений до Києва.
З квітня 2011 року по сьогоднішній день Печерський суд столиці слухав справу за обвинуваченням Олексія Пукача в закритому режимі.

    ЩО СЬОГОДНІ СКАЗАЛИ ПРО ВИРОК УДОВА ЖУРНАЛІСТА ТА АДВОКАТИ ПОТЕРПІЛИХ

Мирослава Гонгадзе:
-    Ми з першого ж дня наполягали на причетність до вбивства мого чоловіка посадовців найвищого рангу на чолі с тодішнім главою держави Леонідом Кучмою. Вже 18 вересня 2000 року ми назвали міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка як одного з тих, хто був причетний до вбивства Георгія. Знадобилися майже 10 років, аби Генпрокуратура дійшла висновку: генерал Кравченко дійсно був замовником. Зрозуміло, він не мав особистих мотивів вбивати Георгія. Насправді це рішення ГП підтверджує факт задіяння вищих посадових осіб, а також факт функціонування в Україні державної машини зі знищення політичних опонентів і журналістів. Важливо, щоб усі зрозуміли: Георгій був не єдиним. Сьогодні можна побачити в медіа багато інших прізвищ журналістів та політичних діячів, які загинули з 1994 року по 2005-й, тобто в період перебування при владі Леоніда Кучми. Жоден з цих злочинів не був розслідуваний.
-    
Валентина Теличенко, адвокат Мирослави Гонгадзе:
-    Міру покарання, яку суд призначив підсудному, я вважаю адекватною. Разом з тим, я вважаю, що суд не проаналізував замовний характер вбивства Гонгадзе. Ми неодноразово наполягали на цьому, як наполягали і на виклику на судове засідання колишнього Президента Леоніда Кучми і теперішнього депутата-мажоритарника Верховної Ради Володимира Литвина, - саме для того, щоб встановити замовний характер злочину.
-    
Андрій Федур, представник Лесі Гонгадзе, матері вбитого журналіста:
-    Я, швидше за все, не буду подавати апеляцію, позаяк не вірю в об'єктивність та неупередженість цієї справи. В деякій мірі скептично ставлюся до цього вироку. Я так і не зрозумів під час розгляду справи в суді, який же мотив дій Пукача: чи він особисто мав бажання убити Гонгадзе, або йому хтось замовив це вбивство? З цього приводу, на мій погляд, суд не зважив за потрібне докладно досліджувати обставини.

Копия pukkachh1


Олег БАЗАК

Фото звідси

Сподобалася стаття?
Поділитися:
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити

мир тв