Кіровоградський суддя звинувачує голову окружного суду в порушенні своїх прав (ЗАЯВА)

Опубліковано . в Статті

Кількість переглядів - 2219

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Роман Брегей звернувся до Ради суддів України з вимогою захистити свої права, які, на його думку, порушив голова Кіровоградського окружного адміністративного суду Мирошниченко В.С.

За словами Брегея, Мирошниченко умисно не запросив його на збори суддів, на яких обирали керівника суду. Однак суд, визнавши протиправною бездіяльність голови суду щодо сповіщення, відмовився відновити порушене право, мотивуючи це тим, що такі спори у судах не розглядаються.

Розповідь про спроби відновити порушені права Роман Брегей опублікував на своїй сторінці у «Фейсбуці». Відкритий лист до Ради суддів України від 10.06.2016 року публікуємо без скорочень:

У лютому 2016 року я звернувся до Ради суддів України (далі - Рада) з проханням захистити моє порушене право, яке відповідно до судового рішення "вкрав" голова Кіровоградського окружного адміністративного суду Мирошниченко В.С. (право обирати і бути обраним).

Суть справи полягає у тому, що керівник судової установи, який до того часу вже двічі порушував закон, що встановлено іншими судовими рішеннями на підставі моїх звернень, умисно не запросив мене єдиного на збори суддів стосовно обрання керівника.

Я звернувся до суду за захистом порушеного права. Однак суд, визнавши протиправною бездіяльність голови суду щодо сповіщення, відмовився відновити порушене право, мотивуючи це тим, що такі спори не розглядаються в судах. Суд зробив висновок, що, приймаючи рішення про обрання керівника державної установи, збори суддів діють як громадська організація.

Я звернувся до голови суду, щоб він на підставі судового рішення, відновив моє право, достроково припинивши повноваження (подав заяву), на що отримав категоричну відмову.

Я звернувся до зборів суддів, щоб вони скасували власне рішення на підставі судового рішення, яким встановлено, що мене позбавили права, яке гарантоване Законом України "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон).

Саме відмова суду у відправленні правосуддя та голови суду і зборів суддів змусила мене звернутися до Ради як єдиного органу, що залишився, котрий відповідно до приписів пункту 2 частини 5 статті 131 Закону розглядає питання правового захисту суддів і приймає відповідні рішення.
Я не просив у Ради чогось нереального. Я просив допомогти встановити справедливість. Жаль, що вам невідомо як вона виглядає.

Так, я просив наступне:
- звернутися до голови суду з проханням, щоб він відновив порушене ж ним моє право, достроково склавши повноваження керівника (тільки попросити);
- встановити ознаки недоброчесної поведінки голови суду (умисно порушив права судді і відмовляється їх відновити після отримання судового рішення, котрим його визнано субєктом вчинення делікту) (ознаки, а не склад);
- зобов'язати збори суддів скасувати рішення про обрання керівника установи у зв'язку з порушенням порядку проведення (голова суду порушив частину 2 статті 126 Закону, а частиною 6 статті 20 Закону заборонено обирати з порушенням приписів Закону).

І що Рада зробила

Я скажу відверто. Нічого не зробила, а під час розгляду звернення ще й сповістила мене, що я винен у роздмухуванні конфлікту.

Я тішу себе думкою, що Раді хватило сміливості визнати обставини такими, які характеризують наявність конфлікту.

Але у чому моя вина? Я лише звертався до суду, порушників моїх прав і Ради з проханням захистити. Якщо Рада вважає, що я породив конфлікт зверненням про допомогу, то треба визнати такими всіх позивачів у справах, заяви яких розглядають члени Ради.

Це жах. Чому? Якщо ви думаєте так, то як можна бути безстороннім і хотіти когось захищати.
Перед тим як вказати Раді, що вона фактично не розглянула моє звернення, я хочу пояснити її членам, що вони умисно порушили приписи частини 3 статті 7 Закону України "Про звернення громадян" (далі - Закон 2).

Рада вирішила, що питання встановлення ознак недоброчесної поведінки судді не відносить до її компетенції. Його розгляд належить до повноважень ВККС України.

Звертаю увагу, що ВККС України встановлює склад дисциплінарного порушення, а ознаки може встановлювати будь-хто.

Однак, прийнявши рішення, що це питання за межами компетенції, у Ради відповідно до приписів згаданої норми Закону 2 виник обов'язок направити в цій частині моє звернення до ВККС України.
Рада проігнорувала цю вимогу Закону 2 умисно, тому що всі судді знайомі з приписами цього закону.
Таким чином, Рада порушила закон. Рада, яка повина захищати суддів, сама порушує законодавство.

Це жах в квадраті

Постає запитання: хто виграв від такого порушення? Скажу відверто - це не я.
Виграв голова суду, який на засіданні Ради не зміг дати чітких відповідей на запитання.
Скажіть, люди добрі, чи можна довіряти такій Раді?

Одним цим рішенням вона довела, що стоїть на сторожі інтересів особи, яка в судовому порядку тричі визнана порушником прав судді.

А хто ж захистить мої права, коли ні суд, ні Рада не хочуть це робити? Не хочуть виконувати обов'язок, який встановлено законом.

Де і у кого мені шукати справедливості? Я знаю у Кого, але скажу про це пізніше.
Також Рада відмовилась приймати рішення про звернення з проханням до голови суду, щоб він, маючи можливість, відновив порушене право.

Чому? Яка норма Закону забороняє це робити. Це лише прохання. Рада не звернулася, бо вочевидь не вважає голову суду порушником закону, а мене потерпілим від такого порушення. А знаєте чому? Бо ви вважаєте мене джерелом конфлікту.

Рада суддів прийняла таке "дієве" рішення: звернутися до зборів суду, щоб вони врегулювали конфлікт.

Увага! Із змісту мого звернення Рада знала, що з січня 2016 року збори не бажають відновлювати моє право. Перед розглядом звернення член Ради, який доповідав, звернувся з проханням до зборів суду врегулювати конфлікт, на що, як і я, отримав відмову.

Як вам така дієвість вашого рішення. Це ще раз доводить, що Рада хотіла формально розглянути спір, бо не знає як і не хоче захищати мої права.

Чому? Відповідь на це запитання лежить в психології членів Ради.

Правове обґрунтування обов'язку Ради зобов'язати збори суддів скасувати рішення.

1. Голова суду порушив приписи частини 2 статті 126 Закону.
2. Порушення цієї норми не допускається під час обрання голови суду за правилами частини 6 статті 20 Закону.
3. Рада здійснює правовий захист суддів відповідно до приписів пункту 2 частини 5 статті 131 Закону і приймає рішення (дійове, а не формальне);
4. Згідно приписів частини 6 статті 131 Закону рішення ради є обов'язковими для зборів суддів;
5. Цією ж нормою права передбачено, що рішення Ради може бути скасоване з'їздом суддів.

Аналізуючи в сукупності ці норми, можна зробити чіткий висновок, що Закон допускає можливість скасування рішень органів суддівського самоврядування іншим (вищим) органом такого ж самоврядування.

Єдиною умовою скасування є наявність підстави. І у Ради вона була. Це рішення суду. Але Рада проігнорувала, керуючись виключно інтересами порушника закону.

Члени Ради ви мене чуєте?

Не знаю, як зараз, однак на засіданні ви мене знехтували. Ви знехтували мене як колегу, як людину.
Ви робили мені зауваження, щоб я не кричав. А що робити, коли той, хто призваний захищати, не бажає цього. Скажіть мені, ви судді? Я кричав вам, щоб ви почули, як кричать тисячі громадян, котрі не находять справедливості в судах.

Я прошу Раду переглянути рішення і хоча б направити звернення в певній частині за належністю.

А тепер я дам відповідь на запитання, Хто відновить моє право. Бог, який діятиме через вас. Відкрийте свої серця і почніть захищати тих, кого покликані.

10.06.2016

Роман Брегей, суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду 

Сподобалася стаття?
Поділитися:
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити

мир тв