Чому народився міф про бандерівця-чупакабру?

Опубліковано . в Суспільство

Кількість переглядів - 2870

 Різні політичні уподобання – справа смаку, а от щира віра у те, що на Київському Майдані роздавали чай з наркотиками, що під вікнами дому ходять злі бандерівці, які прийшли убивати, що Росія прийшла захищати Схід – вдала пропаганда.

Звісно, не варто стверджувати, що на Сході України і в Криму таким віянням піддались усі громадяни, але досить багато з них у це щиро вірять. За опитуванням Research & Branding Group у 2012 році 38% опитаних кримчан хотіли бачити півострів у складі Росії. Як вийшло, що 23 роки незалежності, мирного співжиття залишили у головах українців місце для пропагандиської чуми?

 Як це працює?

Як відомо, у кожного є свої «таргани», тобто стереотипи, комплекси і страхи, яким людина в тверезому розумі і чистій пам’яті не дає керувати собою. Інформаційна війна спрямована на те, щоб вибрати найжирнішого тарганчика і розгодувати його до гігантських розмірів. Так, завдячуючи засобам масової комунікації, а це не лише ЗМІ, а й книги, кінофільми, реклама, різноманіття інтерет-простору, живе спілкування між людьми, російські політтехнологи змогли витворити у власних громадян та деяких громадян Півдня та Сходу України викривлений образ дійсності. Якщо раніше росіян намагались переконати, що українці такий собі недонарод, який тільки те і робить, що їсть сало, ходить в шароварах і говорить суржиком, то відтепер почали спекулювати на генетичному страху перед нацизмом чи то фашизмом (цими термінами так часто жонглюють, але напевно не кожен здатен визначити різницю між ними). Тут і витворився образ «бандерівця» чи то «бЕндерівця» (даний варіант який часто звучить на ТБ ще раз доводить, що спекулянти термінами, навіть чітко не усвідомлюють походження слова, бо кого ж насправді варто боятись східнякам послідовників Степана Бандери, чи Остапа Бендера, а може мешканців міста Бендери чи персонажа "Футорами"? ). Так от, бандерівець, він як чупакабра, ніхто його не бачив, але всі його бояться. Психологи пояснюють таку істерію ефектом емоційним зараженням. У час екстремальних подій, таких які відбулись цієї зими в Україні, люди намагається замістити відчуття тривоги на страх більш зрозумілий, віднайти винного у ситуації. Ось тут у благодатний ґрунт і потрапляє російська пропаганда, яка відверто спотворюючи інформацію влазить у мозок. Тут діє кілька чинників.

Замовчування і викривлення інформації

Ще у до євромайданівський період російським ЗМІ було притаманне негативне забарвлення у висвітленні подій, що стосуються України. Діяльність російських ЗМІ на внутрішньому ринку репрезентує вагому позицію присутню на міжнародній арені, адже послугами російських інформагентств послуговуються і інші міжнародні ЗМІ.

Нижче у таблиці подана інформація про емоційне наповнення сюжетів на російських телеканалах за опитуванням проведеним Центром Разумкова у 2000 році, з чого можна зробити висновок, що десятиліттями в сусідній державі велась робота з дискредитації України.

Про перекручені новини НТВ у подачі Дмітрія Кісільова писали вже і не раз. Але такий процес викривлення свідомості чиниться не лише у новинах. Так, у Росії перебрехали назву книги американського історика Джона Армстронґа “Український націоналізм: 1939-1945” присвячену історії ОУН. Тут цьогоріч вона вийшла під назвою “Истоки самостийного нацизма: к чему пришла Украина в ХХІ веке”.

Менше знаєш - краще сприймаєш пропаганду. Керуючись таким принципом з 2012 року в Росії заборонено низку видань про голодомор та визвольний рух в Україні, а також «чистяться» в інтернеті дослідження незалежних російських істориків, що мають сміливість оцінювати історичні факти не з погляду імперіалістичної пропаганди.

Оскільки майстерна пропаганда на зразок тої, що її вів у Німеччині 30-их років минулого століття Геббельс, працює не один день, то потроху, вірити стає більше людей. До того ж, підсвідомо людина боїться вибитись із натовпу собі подібних (не кажучи вже про те, якщо це може загрожувати фізичним тиском). Якщо сотня людей впевнено каже, що про злих бандерівців-убивць, то поступово 101 людина, навіть маючи докази зворотного,піддається на вплив оточення.

Додатковим фактором є те, що про страшні факти повідомляють ЗМІ. Так, на приклад, чи не щодня в лютому з'являлась інформація про те, що то під Запоріжжям, то вже в Сумах, а то навіть просто в центрі Києва їдуть російські БТРи та танки. А коли така інформація з'являється не просто і інтернеті, а біжить червоним рядком десь на «5 каналі»,то це вже остання крапля – аудиторія вірить і панікує.

Прогалини у вихованні

Звісно, звинувачувати лише державу-агресора в тому, що українці неадекватно сприймають один одного і готові підтримувати окупантів не можна.

Рушійна сила, що визначає поведінку різних спільнот - умонастрій. Суспільний настрій має певну спрямованість. У спрямуванні цього умонастрою велику роль відіграє виховання, яке здійснюється і в родині, і за рахунок державної політики. До речі, "виховну" функцію несуть і ЗМІ (часто ЗМІ використовують, як засіб донесення потрібної спотвореної інформації за для потрібних маніпуляцій).

Роками точились суперечки довкола статусу ветеранів для вояків УПА. З підручників прибирали розділи присвячені повстанській армії, і відсутність якісної пропаганди власної історії, стало гарними підмурками для російської пропаганди. Адже, якщо у свідомості є пробіли, їх просто гріх не заповнити потрібною інформацією. Чим успішно скористалися "брати зі сходу".

Неефективний брендінг

Хоча, само собою, найбільше ми боїмось війни фізичної, варто пам’ятати, що розруха починається не в клозетах, а в умах. Так і в сучасному інформаційному суспільстві війна починається саме з інформаційно-психологічного тиску. Ще в 60-их роках минулого століття Маршал Маклюен зазначав, що світ перетворився на «глобальне село», де інформація неймовірно швидко циркулює. Це сприяє мультикультуралізму, а також дає карти в руки тим, хто хоче поширити інформацію про себе чи про сусіда.

Тут важливу роль відіграє само-репрезентація, витворення іміджу держави. У цьому процесі значну роль відіграють медіа.

Україну у світі представляє іномовлення – особливий вид теле- чи радіомовлення держави, який ведеться для зарубіжної аудиторії, з метою донести позицію держави про певні факти, явища чи процеси, формувати свій бренд. Всесвітня служба радіомовлення України("Радіо Україна" ) – зараз єдиний представник нашої держави у світовому радіопросторі, а трансляція ведеться лише 4 мовами: українською, англійською, німецькою та румунською. Відсутня бодай російська – мова нашого інформаційного агресора. Іноземці, переважно, дізнаються про Україну через переосмислення українських проблем власними ЗМІ, а ті в свою чергу часто посилаються на інформацію російських інформагентств, адже більшість з українських веб-сайтів (Українська правда, Цензон.нет, Ліга.нет, Обозреватель),яким довіряють українські користувачі, не мають англомовної версії (деякі і україномовної теж). У той самий час російський телеканал іномовлення Russia Today набирає обертів і збільшує аудиторію.

Для вдалого формування іміджу держави існує програма державного брендінгу – створення та поширення за допомогою системи масової комунікації бренду країни. Бренд країни – це те, що Ліна Костенко називає «гуманітарною аурою нації». Бренд необхідно розуміти як національну ідею країни, її інтелектуальну власність,тобто комплекс думок, відчуттів, асоціацій та уявлень, які виникають у людини,коли вона бачить, чує назву країни чи купує товар, вироблений у ній. Якщо маркетинговий термін «бренд» - це уявлення споживача про певний товар, його якісність/неякісність, корисність/некорисність, модність/немодність, то бренд країни можна пояснити аналогічно. Це сприйняття країни у світі, яке формується через низку характеристик: від рівня економічного розвитку, політичної системи до культурних і спортивних досягнень.

У сучасному інформаційному суспільстві погана репутація (низький рівень бренду), або взагалі відсутність інформації (погано розрекламований або неіснуючий бренд) є вагомою нестачею для державної політики та для іміджу країни, яка прагне бути конкурентоспроможною на міжнародній арені. Такі поняття як імідж, репутація розглядаються як необхідні складові стратегічного надбання держави. Завдяки наявності бренду можна оцінювати держави: агресивні – миролюбні, надійні – ненадійні тощо. Сучасні ЗМІ дають нові можливості в поширенні потрібного іміджу.

Наприклад, на початку 2005 року,після Помаранчевої революції, можна було говорити про розвиток позитивного іміджу України як яскравої, здатної на прогресивні зміни країни, що розвиває демократію. Цьому сприяло широке освітлення подій з Майдану міжнародними ЗМІ. Однак із кінця 2005 року невиконані передвиборчі обіцянки, розкол у помаранчевій політичній команді, політична криза і не здатність злагоджено,ефективно керувати державою привели до падіння іміджевого рейтингу. (Це зайвий раз підтверджує, що зовнішній імідж не може бути успішним, якщо параметри внутрішньої і зовнішньої політики не співпадають з презентованим образом.)Керування державою Віктора Януковича начепило на країну ярлик «корупція», а події Євромайдану знову підняли інформаційну зацікавленість до нашої держави. Незважаючи на сумний привід, овіяний героїкою, Україна кілька місяців не сходила зі шпальт всесвітньовідомих видань.

Також Україна надто часто "гралась" з лейблом країн-жертви. Жертви Голодомору, жертви радянського режиму, заручниці корумпованої влади. Не те що б це було неправдою, але тут виходить як у казці, про хлопчика який кричав «Вовк». Світу на всі сто не зрозуміло, чи дійсно необхідна допомога, чи це просто звичне "ниття не в тему".

Треба відзначити, що Росія, керуючись стратегією «бачу ціль – не бачу перешкод», майстерно досягає своїх цілей у сфері пропаганди.

Побороти, не можна здатися

Змінити ситуацію просто сплеснувши у долоні не вийде. Проте,зважаючи на патріотичний підйом у країні та пильну зацікавленість світу, нині існує плацдарм для якісної зміни внутрішньої і зовнішньої інформаційної політики. Є потреба у розробленні покрокової стратегії на рік, п’ять, десять. Завдяки рекламі, промоції у галузі культури необхідно робити акцент не лише на історичній спадщині, що нею варто пишатися, а й на тому, що бути патріотом актуально і модно.

Гумор - найкращі ліки. Тому різноманітні демотиватори, які висміюють "страшних бендерівців" та інші суспільні проблеми також актуальний метод іформаційної боротьби.

Корисно було бозробити низку програм обмінів для школярів,студентів, галузевих спеціалістів, аби ті у процесі навчання чи підвищення кваліфікації ознайомлювались з різними областями України. Людина, яка побачить щось на власні очі, складе власну думку не буде настільки керованою інформаційним тиском.

На піку інтересу (позитивного чи то негативного) до історії ОУН-УПА всяко підтримувати розповсюдження якісної літератури на цю тему, слідкуючи водночас аби у продаж не поступали видання з відвертим викривленням фактів.

У той час, коли, наприклад, Росія заборонила ввезення на свою територію книг українського російськомовного письменника Андрія Куркова, провести відповідну реакційну політику, щодо російської видавничої продукції, водночас всяко рекламуючи українські видавництва.

Замість заклику «не купуй російське» краще використовувати «купуй українське» (бо воно якісне, рідне, модне, перевірене і т.п.).

У той час, коли потроху починає функціонувати громадське телебачення, треба всіляко підтримувати ресурси, що можуть виконувати функцію іномовлення, заохочувати функціювання англійською якісних інтернет-ЗМІ.

Головне, попереджений - значить озброєний, тому варто частіше нагадувати аудиторії, аби та все ж фільтрувала інформацію та перевіряла її сама, проглянувши хоча б кілька джерел, а не вхопившись за один канал або сайт.

Анастасія Дзюбак

Демотиватори - народна творчість мережі

 

Сподобалася стаття?
Поділитися:
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити