Прикордонник: Патріотизму в людей вистачає, але ми хочемо бути впевненими, що охороняємо не броньовані мерседеси та маєтки

Опубліковано . в Суспільство

Кількість переглядів - 1112

Кіровоградець розповів, як дійсно зараз служиться на кордоні...



Подібних проблем, про які йтиметься нижче, вистачає мабуть у більшості частин, що зараз задіяні в охороні державного кордону на Сході України, але мовчати про них не можна. Хлопці, патріоти, які добровільно пішли захищати державу від агресора, покинули свої сім’ї, дехто лишився роботи...

А що натомість? Телефонна розмова з одним із кіровоградців на ім’я Володимир, який зараз на Сході, для декого буде вражаючою... 

Ця історія з одного з відділень прикордонної служби на південному сході України:

- По-перше. Виникає багато питань в особового складу щодо фінансового забезпечення, адже інформація про зарплати, що розповсюджена в засобах масової інформації не відповідає дійсності. Хоча наразі ми декілька днів тому отримали телеграму, що її нам мають підвищити на 100%. Наскільки вона правдива – невідомо. Протягом цього тижня маємо отримати, тоді і побачимо чи відповідатиме вона тій телеграмі, що до нас надійшла.

Друга проблема стосується засобів індивідуального захисту. На даний момент на 40 чоловік ми маємо 15 бронежилетів із них лише чотири - 4-го класу, інші 2-3 класу, які можуть врятувати хіба що від ножа. Наш наряд виходить на охорону державного кордону. Поки що в нас тихо, але всяке може бути.

Третя проблема стосується озброєння. Воно взагалі в «плачевному» стані. Одні АКМи, АКСи, більшість із них досить старі. В деяких автоматах або мушки криві або ствол. Немає ні кулеметів, ні підствольних гранатометів ні взагалі гранатометів класу РПГ-26, хоча б РПГ-7В. Цього немає. Я вже третій місяць намагаюся добитися від служби озброєння загону, але до цього часу нам нічого не можуть надати.
Особлива увага - правовий статут людей, які тут знаходяться. Багато людей висловлюють незадоволення, тому що зарплата, яку вони тут отримують не дає змоги нормально проживати та забезпечувати родини. Людей вирвали з нормального, робочого кола, де хлопці отримували 3, 5, 7 тисяч гривень, забезпечували родини, взяли кредити... Я тут виконую функції старшини застави, намагаюся втихомирити людей, але вони вже зневірилися в обіцянках, тому вже просто немає віри.
Далі. Немає радіозв’язку. Радіостанції класу Kenwood або інші переносні – це не ті радіостанції, які мають бути у військових. У нас повинні бути навушник, мікрофон і сам передатчик у нагрудній кишені. Я повинен постукати лише в мікрофон і щоб мене вже почув весь підрозділ або взвод. Люди, які намагаються забезпечити військових радіозв’язком, не розуміють що саме нам потрібно. Поки я викличу свого колегу та дам йому якусь вказівку, може статися непоправне. А коли боєць моніторить і знає як себе вести відповідно до наказу командира групи, відділення це підвищує нашу боєздатність та ефективність. Я провів не один рік у гарячих точках і знайомий з цією ситуацією зсередини.

Але і це ще не все. У нас немає жодної снайперської гвинтівки. Я можу нормально підготувати снайперський розрахунок, але не маю можливості, хоча є люди, які вміють влучно стріляти. Та цим ніхто не займається.

І ці проблеми не лише стосуються нас, такі ж проблеми вздовж усього кордону.
Відносно харчового забезпечення – терпимо. Умови проживання – люди відносяться з розумінням, якось ще потерпимо. Але я повертають до основного питання – фінансового забезпечення. Зокрема у мене дружина вдома отримує 1200-1300 гривень, я тут зараз отримую не більше. Як я можу допомогти родині? Є хлопець в якого дитина інвалід, він один забезпечує сім’ю, є чоловіки в яких декілька дітей.

Патріотизму в людей вистачає, але всі ми хочемо бути впевненими, що охороняємо не броньовані Мерседеси та маєтки, що будують наші заможні громадяни, а дійсно за своє. Бо не дай Боже так трапиться що когось із нас не стане…. Нехай вони розкошеляться і фінансово підтримають обороноздатність нашої держави, а не продовжуватимуть і надалі розкрадати державу.

Що стосується форменого забезпечення. Воно наче і є, але... Банальне питання. Зараз літо. Ми отримали ще зимові камуфльовані футболки. Ми запросили літні футболки з короткими рукавами. Нам кажуть: «Вони є на складах, але ви можете купити їх за 40 гривень. Берети нового зразка – ви можете їх купити за 130 гривень. Та б…, країна у стані війни! Невже і зараз наші тиловики заробляють на цьому гроші? Скільки це може продовжуватися? Таке ставлення до нас позначається на бійцях, адже багато з нас тут – добровольці. Перш за все ми чоловіки і повинні виконувати функції з охорони своєї країни... Але потрібна і якась підтримка. Складається враження, що наші чиновники в такий час продовжують працювати по-старому, розкрадати армію і руйнувати країну...

Спілкувався Сергій Рябовол

 

Сподобалася стаття?
Поділитися:
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити